«Смерть» жетона...

11.12.2003
«Смерть» жетона...

Такі віконця прикріпили на всіх турнікетах. (Фото Юрiя САПОЖНИКОВА.)

      Кожен киянин, який добирається на роботу в метро, щодня вистоює довжелезні черги біля кас, щоб купити собі жетон. Більше щастить тим, хто купує проїзні. Проте й магнітна «перепустка» спрацьовує інколи після кількох спроб, тож черги вибудовуються і біля самих турнікетів. Вам не набридло таке «неподобство»? А от керівництву Київського метрополітену нарешті набридло, і настільки, що «підземники» вирішили одним махом розібратися з «пробками» біля турнікетів і пообіцяли переобладнати свою пропускну систему. Проходити через турнікети незабаром можна буде за допомогою безконтактних карток.

      Їх можна буде придбати у всіх касах метро. Заставна вартість «безконтактної» складатиме 12 гривень. «Заставу платитимуть лише для того, щоб відкрити картку. А скільки поїздок собі купити — людина вибиратиме сама», — пояснив Микола Шавловський. За його словами, після того, як пасажир «виїздить» куплену кількість поїздок, рахунок на картці треба буде поновлювати. А якщо  картка людині стане непотрібною (приміром, при виїзді за кордон), «секонд-хендівський» проїзний можна буде повернути у касу за невелику грошову компенсацію, як скляну тару.  Пенсіонерам та пільговикам метрополітенівці обіцяють видати іменні безконтактні картки з визначеною кількістю поїздок.

      Запровадити таке ноу-хау столична влада збиралася ще з осені, втім нововведення відкладали на потім, оскільки для втілення цих планів у життя довелося переобладнувати абсолютно всі станції підземки. «Ми зробили 90 відсотків усіх робіт: змонтували спеціальне комп'ютерне та комунікаційне обладнання в усіх касах, переобладнали 217 турнікетів і встановили додатково майже півсотні нових. Залишились дрібниці — запустити це все в дію», — пожартував Микола Шавловський. І запевнив, що роботи з підготовки обладнання для введення карток завершаться вже до кінця цього року.

      Утім додаткове оранжеве віконце на турнікеті з написом «піднесіть картку» уважні кияни можуть помітити вже зараз, саме воно контролюватиме вхід. А для того, щоб пройти до потягів метро, пасажирові достатньо буде піднести, щонайменше на відстань п'яти сантиметрів, безконтактну картку до віконця, на якому одразу висвітлиться, скільки поїздок лишилось у вас «у запасі».

      Першими ноу-хау випробувала на собі журналістська братія. Начальник Київметрополітену Микола Шавловський «пригостив» усіх акул пера презентаційними проїзними квитками. Треба визнати, що безконтактна картка дуже зручна: я вперше пройшла через турнікет не зупиняючись: до контрольного вікна картку можна підносити на ходу. До то ж система «засікає» пропуск, навіть якщо ви не виймаєте його з гаманця або портфеля.

Поїздки «оптом» обійдуться дешевим коштом?

      Проте серед студентів популярною картка навряд чи стане. «Я стараюсь підробляти і їжджу містом по десять разів на день, а на цій картці всі мої поїздки відніматимуться... це невигідно. Краще вже проїзний купити», — вважає студентка Національного університету імені Тараса Шевченка Надія Іванченко. Проте самі ініціатори такого нововведення запевняють: безконтактні картки дуже вигідні. Приміром, ціни на проїзд стрибатимуть залежно від дня тижня й часу поїздки, а «оптовим» покупцям, себто тим, хто купуватиме картку на 51-100 поїздок,  її продаватимуть на 25 відсотків дешевше. «Навряд чи людина виїздить за місяць сто маршрутів.  Та якщо проїзний  за цей час «зіпсується», то термін придатності картки — десять років», — резюмують представники метрополітену.

      Водночас  традиційні жетони і проїзні вилучати з обігу не стануть. Із ними у київському метро можна буде їздити ще два роки. Доки «підземники» оснастять решту кас необхідним обладнанням та «оздоблять» вестибюлі станцій автоматами поповнення ресурсу проїзних квитків. Потім зі звичними й, ніде правди діти, незручними жетончиками киянам доведеться попрощатися назавжди.

Піратські проїзні

      За словами Миколи Шавловського, необхідність введення безконтактних карток пов'язана зі зношеністю їх магнітних аналогів, які використовуються в метро зараз. До речі, незадоволені ними й самі кияни: магнітні картки швидко псуються. Ті ж, із ким таке траплялося, добре знають, як важко розтлумачити контролерам, що проїзний — не підробка. «Ми вивчали, як діє іспанське, фінське, російське метро, і коли побачили, наскільки відстали від них, вирішили обов'язково щось змінити», — розповідає Микола Миколайович.

      Однак найпереконливіша причина, чому пропускну систему київського метро взялися модернізувати — низький ступінь захисту нинішніх проїзних. Керівництво «підземки» зізнається, що підробити магнітний проїзний  для «майстрів»-технарів — не проблема. Фактично «пірати» почали відбирати у «підземників» законний заробіток... Тож перепустки нового покоління обладнають спеціальним чіпом із багатьма рівнями захисту, підробити який буде майже неможливо.

      А років через десять безконтактні картки перетворяться на так звані «соціальні» картки киян. Ними можна буде розплачуватися в трамваях, автобусах, тролейбусах (де теж обіцяють ввести автоматизовану систему), крамницях, банках, розплачуватися за комунальні послуги і навіть отримувати на них пенсії й зарплати .

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>