Турбота про пенсію давно перестала бути суто віковим «пунктиком» у свідомості наших громадян. З того часу, як в Україні запровадили персоніфікований облік пенсій, це питання стало ледь не головним при укладанні трудових контрактів. З одного боку, роботодавець замислився над деякими нюансами своєї політики оплати праці, скажімо, щодо обсягів «сірого» налу, з іншого — найманий працівник мобілізувався з метою, аби його зарплата відгукнулася гідною пенсією на старості років.

Керівники ВАТ «Запоріжжяобленерго» дедалі частіше беруться за рубильник, аби поставити споживачів на коліна. У такий спосіб енергетики «вичавлювали» борги з безневинного «Запоріжелектротрансу» (держава заборгувала підприємству 37 мільйонів гривень, яких вистачило б з лихвою, щоб розрахуватися за спожиті кіловати!), державних комунгоспів, навіть станцій швидкої допомоги... А з минулого понеділка у лещата гніву енергетиків втрапили шість виправно-трудових колоній Запорізького управління Держдепартаменту з питань виконання покарань. Енергобарони не відважилися знеструмити зони «за повною програмою» — темрява оповила тільки промзони, місця, де працюють засуджені. Отож iз понеділка полегшало життя ув'язнених у Вільянську, Оріхові, Бердянську, Біленькому, Дружелюбівці. Персонал колоній не певен, що постачальники кіловата не відключать і систему охорони.

Ще 11 листопада 2002 року в одеському міжнародному аеропорту було затримано контрабандну партію ювелірних виробів відомих європейських фірм. Її масштаби неабияк вразили навіть бувалих оперативників. Адже вага вилученого добра сягала 70 кілограмів. І це при тому, що один виріб, який затягує на грами, міг коштувати тисячі гривень. Коли ж прикинули загальну суму, схопилися за голови — вона перевищувала п'ять мільйонів гривень!

Болгарське судно «Скітнік», що його наші прикордонники «застукали» під час браконьєрського вилову української рибки наприкінці листопада, видворили за межі територіальних вод України. «Поважний» ескорт морської охорони провів «до порога» непроханих гостей і відтак попрощався з ними.

Що шукав біля Прута, на околиці села Саджавка Надвірнянського району, 50-річний безробітний, тепер уже не дізнається ніхто, бо знайшов на березі річки несподівану смерть. Напевне, потерпілий вистежував дичину, адже тримав напоготові за халявою чобота саморобний обріз мисливської рушниці. Якимось чином стався мимовільний постріл у ногу, і від серйозного вогнепального поранення власник обріза, стікши кров'ю, помер на місці пригоди.

Тільки завдяки професійним діям пожежників ця НП у дніпропетровській п'ятиповерхівці не мала трагічніших наслідків. Виклик вогнеборці отримали уже після восьмої вечора — на третьому поверсі житлового будинку по вулиці Косіора горіла двокімнатна квартира. Певна річ, більшість мешканців сусідніх квартир у цей час були вдома і навіть не підозрювали, що їм загрожує.

Найнеприємніше у нині чинної влади те, що, надававши обіцянок людям, їх виконання вона відкладає у довгий ящик та ще й знаходить для власного виправдання об'єктивні причини. Як-от, скажімо, відкриття у Рівному підприємства, яке має стати гордістю міста — власної ТЕЦ, яка нібито не лише нагріє мешканців обласного центру, а й на третину забезпечить потреби в електроенергії. Причому за ціною 22 копійки за кіловат, а не по 28 копійок, як нині доводиться сплачувати ВАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго».

Схоже, незабаром ми таки дізнаємось, як виглядатиме майбутній монумент Соборності України, що його планують встановити в Києві з нагоди відзначення 85-ї річниці проголошення Акта злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Цю ювілейну дату, нагадаємо, ми святкуватимемо 22 січня 2004 року. Наразі Міністерство культури України спільно з Київською міською держадміністрацією оголосили закритий конкурс на кращий ескізний проект монумента. Конкурс триватиме впродовж одного місяця — до 31-го грудня цього року, а вже в січні наступного ми дізнаємось його результати.

Проте до повної вікторії, вважають у міському товаристві практикуючих на ниві правозахисної діяльності аспірантів і студентів місцевих юридичних вузів «Юсті-С», ще далеко. Справа у тім, що недавнє рішення Євпаторійського суду, за словами керівника організації Констянтина Сизарєва, задовольнило вимоги правозахисників лише наполовину. Тобто суд зобов'язав міський відділ міліції повернути «Юсті-С» незаконно вилучені системні блоки персональних комп'ютерів. Тоді як позивачі вимагали ще й визнати неправомірні дії оперативників у частині незаконного проникнення у приватну квартиру, де розташований офіс «Юсті-С», а ще застосування фізичної сили і неправильного складання документів.

Початком остаточного кінця «Нашого банку», про ліквідацію якого «УМ» повідомляла 19 листопада, стала третя декада листопада. Безпосередньо в Запоріжжі заступник голови НБУ Олександр Шлапак інформував громадськість, що АТ «Наш банк» де-факто втратило 80 відсотків свого капіталу і левову частку активів: «Фінансовий результат роботи банку — мінус 26,6 мільйона гривень», — констатував пан Шлапак.

На 20 тисяч доларів несподівано «влип» приватний таксист, мешканець селища Буча Київської області. А почалося все з щедро оплачуваних багатоденних поїздок 14-річного циганчати Толіка на таксі. Виявляється, підліток і його сестричка мешкали в родичів, оскільки батьки дітей перебувають у місцях позбавлення волі. Однак на прожиття своїх чад вони залишили досить пристойні гроші. Ці 20 тисяч доларів ніяк не давали спокою хлопчиську, доки одного разу він їх таки не вкрав.

Спосіб видурювання грошей у довірливих селян, переважно пенсіонерів, 38-річна полтавчанка Тетяна обрала старий як світ. При цьому мала не лише власний, так би мовити, фірмовий почерк, а й кілька особливих прикмет. До останніх, певно, можна зарахувати і той факт, що спритницю вже чотири (!) рази засуджували саме за шахрайство. Хоча той кримінальний досвід пересторогою не став. Як і... вагітність жінки не першої молодості, котра вже має 15-річного сина.