12 грудня спливає рік iз дня смерті Миколи Амосова. Відомий хірург не дожив до свого ювілею трохи менше року. Цьогоріч 6 грудня йому б виповнилося 90. У пам'ять про Миколу Михайловича у столиці на колишній вулиці Протасів Яр, яку, до речі, у квітні перейменували на вулицю Амосова, з'явився барельєф із зображенням видатного лікаря.

Чергова няня Кремінської школи-інтернату №1 пішла перевірити приміщення спального корпусу години за дві до підйому. Такий обхід входив до її службових обов'язків. А притаманне вже немолодій жінці сумління цього разу врятувало життя усім її підопічним.

Навіть вигадані страхіття в кінотрилерах «Щелепи» чи «Дантист» тьмяніють перед моторошними діями двох реальних «дантинстів» з Макіївки. Хоча до того жахливого вечора молодики, розповідають, майже нічим не відрізнялися від своїх ровесників.

У Христинівському районі Черкаської області тамтешнім мешканцям життя не було від невідомих крадіїв алюмінієвих мисок, каструль, черпаків та ложок. Нахабні злодії забирали не тільки те, що погано лежить на вулиці, а й те, що стояло на припічку в літній кухні, приміром.

Харківська мерія наполегливо шукає можливість прилаштувати у чиїсь надійні руки свої повітряні ворота. Причому в будь-який пристойний спосіб: від передачі в оренду до їх повного продажу. І хоча повідомлення про намір влади вже давненько «висить» в інтернеті і блукає світом у вигляді так званого мемурандуму інвестора, потенційні власники і досі не вишикувалися у чергу. Основну причину управлінці озвучують так: вкладені в аеропорт кошти інвестор зможе повернути не раніше, ніж років через десять.

Із розквартированим у Кременчуці концерном «Крюківський вагонзавод» кияни познайомилися переважно завдяки «столичному експресу», адже перші в Україні пасажирські вагони для нього виготовили саме кременчужани. Невдовзі ж те знайомство поглибиться у найбуквальнішому значенні слова: Крюківський вагонзавод виграв тендер на постачання Київському метрополітену чотирьох ескалаторів завдовжки 45 метрів кожний. Встановлять їх на новій столичній станції «Сирецька», яку планують здати в експлуатацію восени наступного року.

Хоча Рівненська міська профспілка незалежних перевізників (таксистів) і належить до новонароджених організацій, та з нею рахуються. Бо створювалася не задля «галочки» у звітній документації, а для реального захисту водіїв. Виникла ж вона лише три місяці тому у відповідь на плани міського голови Рівного Віктора Чайки поступово витіснити приватників з ринку перевезень шляхом збільшення ставки єдиного податку і створення різноманітних пільг службі радіотаксі «0-59», що перебуває під особистим патронатом мера. До речі, жоден із керівництва профспілки зарплати не отримує, а ті 5 гривень щомісячного внеску, які зобов'язується сплачувати кожен новий член профспілки, йдуть на реальну допомогу водіям — на ремонт авто, лікування тощо.

Базарна тема продовжує бути актуальною для хмельничан, а надто для міської влади. «УМ» свого часу повідомляла про початок будівництва неподалік тамтешнього аеропорту торгово-сервісного центру «Поділля». Реалізація цього унікального проекту вартістю 32 мільйони доларів, який не має аналогів на всьому пострадянському просторі, викликає обгрунтоване зацікавлення одних і неприхований спротив інших.

У цьому році полтавські металісти завдали місцевій філії Укртелекому збитків на суму майже 100 тисяч гривень. За словами начальника центру обслуговування споживачів і продажу послуг Полтавської дирекції ВАТ «Укртелеком» Володимира Дудки, головними об'єктами дикунського полювання за кольорметом залишаються кабельні мережі. Власне, нічого дивного в тому, що зловмисники все частіше уподібнюються кротам й у пошуках металевої «поживи» зариваються у землю, немає — на поверхні ж уже майже все розкрадено...

Коли декілька років тому один із підприємців Рівного викупив будівлю занедбаної пельменної, де найпопулярнішою і найдешевшою на той час «стравою» була оковита, багато хто сумнівався у вигідності такого роду капіталовкладення. Адже ступінь зносу будинку досяг уже того рівня, коли легше демонтувати те, що залишилося, i будувати «з нуля», аніж намагатися відремонтувати старе. Так і було зроблено, хоча будівництво внаслідок цього й розтягнулося на декілька років. Та ось нарешті першому заступнику голови обласної ради Валентину Кроці та міському голові Віктору Чайці випала честь урочисто перерізати стрічку перед дверима двоповерхового «Марлену» й у такий спосіб сповістити громаду, що в місті з'явився сучасний готель, який відповідає європейським стандартам комфорту.

Донеччина продовжує підтримувати імідж регіону, де чимдалі від війни більшає не тільки ветеранів, а й знайдених боєприпасів тих часів. Причому, як переконує випадок у Слов'янську, небезпечний «бізнес» взялися освоювати навіть правнуки тієї війни.