Історична правда проти істерики

     Після того як Шевченківський районний суд Києва заборонив будь-які суботні акції щодо Української повстанської армії в центрі Києва - як «про», так і «контра», інтрига на Покрову лише посилилася: хто займе Майдан? поб'ються чи не поб'ються?

      Однак була у свята Покрови та Дня УПА й третя сторона - правоохоронні органи. Міністр Юрій Луценко напередодні заявив, що міліція чітко виконуватиме рішення суду й не допустить зіткнень у центрі столиці. Тобто минулорічна «практика» відзначення цієї повстанської дати, коли прихильники й супротивники УПА побилися на Хрещатику, не мала повторитися. І вона не повторилася. Нечисленні сутички були, але - не між двома сторонами, а за участі міліціонерів.

Ранок почався із парканів

      Залізні паркани на Хрещатику міліція почала встановлювати ще о сьомій годині вечора напередодні. Приблизно тієї ж пори тут почали чергувати нечисленні прихильники державного визнання УПА, здебільшого молодь (націоналісти висловлювати намір захопити цей плацдарм іще з ночі). Утім з вечора напруги не відчувалося. Нічним Хрещатиком, як завжди, гуляли люди, а просто на Майдані відбувалися рекламні акції мобільних операторів із музикою й танцями.

      Уранці, вже о пів на сьому, міліцейські «декорації» були розставлені. Перегороджено всі вулиці, що «впадають» у Хрещатик. Майдан Незалежності огородили цілком, змушуючи перехожих тулитися по периметру головної площі столиці, яка так і залишилася порожньою до самого вечора. На закиди аполітичних киян, чому в цей день не можна гуляти звичною пішохідною зоною, правоохоронці відповідали: за законом, вони мають право в разі потреби обмежувати свободу пересування громадян. Дещо дивним і недемократичним у цьому сенсі виглядав ще один принцип міліції, взятий нею на озброєння: пускати з далеких підступів до Майдану ближче до Поштамту всіх «звичайних перехожих», окрім тих, що мають на собі політичну символіку. Це, звісно, була чистої води дискримінація й сваволя - коли «менти» завертали посеред вулиці якогось хлопця з тризубом на рюкзаку й не перешкоджали пересуванню бомжів із порожніми пляшками. Утім, такий підхід став одним із чинників, що не дозволив провокаторам та іншим бажаючим побитися реалізувати свій план на день.

      Загалом, опоненти навіть не бачили одне одного. Ветерани УПА в одностроях та люди, що виступають за їх державне визнання, зранку зібралися збоку Майдану біля Лядських воріт. Ліві та проросійські організації - за рогом, на Хрещатику та на Європейській площі. А основне червоно-євразійське дійство, під керівництвом Наталії Вітренко, розташувалося перед огорожами й кордонами спецназу, встановленими навпроти Бессарабського ринку, поруч із пам'ятником Леніну. Тут майоріли червоно-сині прапори ПСПУ та чорні стяги Євразійського союзу молоді з жовтими хрестами.

Квіти для старих вояків і проект указу для Ющенка

      Організацію власне Маршу УПА цього року взяли на себе Всеукраїнське об'єднання «Свобода» та УНА-УНСО. Крім них, на Майдані зібралися «бійці» організацій «Тризуб», «Патріот України» та просто патріотично налаштовані громадяни. Посеред зібрання розгорнули величезне синьо-жовте полотнище, яке тримали до кінця всіх демонстрацій та мітингів. Через велику кількість молодих людей в камуфляжі прихильники УПА виглядали як невелике військо. Згодом прибула досить численна колона людей із Тернополя разом із ветеранами-«упівцями» з Галичини. Картину доповнювали близько півсотні скінхедів - представники так званої Української націонал-трудової партії. Для них було важливе не так визнання УПА, як потреба «звести рахунки» з «лівими» й «антифа».

      На Майдані утворили імпровізовану сцену з мікрофонами, на якій старі вояки УПА виступали й співали повстанських пісень. Люди не розуміли, що буде далі, але о пів на одинадцяту з'явився лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок. Він зачитав обурливо-патріотичне звернення до Президента, після чого прихильники УПА сформували колону й рушили на Михайлівську площу до монумента жертвам Голодомору.

      Незадоволених таким розвитком подій радикалів, що закликали повернутися на Майдан і не віддавати його комуністам, швидко втихомирили. Від Михайлівського Золотоверхого собору колона на чолі з ветеранами УПА, священиками Київського патріархату та лідером акції Тягнибоком рушила на Софійську площу. Саме тут мав відбутися основний мітинг.

      Спочатку біля пам'ятника Богданові Хмельницькому полковники Українського козацтва привели до присяги «козачат» - випускників школи молодих джур. Після цього перед воротами Софії греко-католицькі священики відслужили урочистий молебень. Він завершився співом пісень «За Україну, за її волю» і «Там, під Львівським замком...».

      Сльози на очі наверталися, коли ведучі мітингу крицевими голосами зачитали перелік імен українських патріотів, котрі загинули від рук нацистів та більшовиків, разом із датами та місцями їхніх смертей.

      Ніким не організовані, а просто свідомі дівчата й жінки дарували ветеранам УПА хризантеми, айстри й троянди - без квітів не залишився жоден старий вояк. Дякували за подвиг і бажали здоров'я ще на многая літа.

      Були промови й патріотичні вірші. Перед 5-тисячною юрбою говорили голова Київського крайового братства ОУН-УПА Орест Васкул, народний депутат від БЮТ Левко Лук'яненко, заступник голови КУНу Євген Гірник та інші ветерани та націонал-патріотичні достойники. Зміст промов той самий, що кожного року. «Ми живемо в парадоксальній державі - незалежна Україна залишає чинними вироки Російської імперії щодо борців за волю», - сказав Лук'яненко, маючи на увазі Верховну Раду, в якій не вистачило голосів навіть на те, аби внести законопроект про визнання УПА в порядок денний. «Воїни Української повстанчої армії заслуговують на те, щоб Україна схилила голову перед ними і щоби їм були призначені не тільки честь і слава, а й нормальні порядні пенсії», - висловив основну вимогу мітингу сивочолий ветеран Орест Васкул.

      Свою «родзинку» внесли все ті ж скінхеди, які, дарма що російськомовні, співали національний гімн.

      Але головним промовцем дня був Олег Тягнибок, чия «незрима присутність» відчувалася у всьому марші. Перед мітингом лідер ВО «Свобода» в коментарі журналістам висловив сподівання, що ексцесів вдасться уникнути, адже, за його даними, українським спецслужбам удалося відсіяти частину радикалів та бойовиків, котрі їхали до Києва в тому числі й з Росії. «Це ж треба мати нахабство, щоб фракція «Родіна» в Держдумі РФ зверталася з ініціативою заборонити в Україні ті сили, які виступають за визнання ОУН-УПА на державному рівні», - обурювався Тягнибок. Власне ж на мітингу його запросили до слова як «людину, на яку ми всі покладаємо великі надії», а вітали дружнім трискладовим скандуванням, таким знайомим із недавніх часів, але вже з іншими складами: «Тяг-ни-бок!».

      Пан Олег із властивою йому емоційністю виголосив традиційну в таких випадках промову, з переліченням кривд, яких зазнала від радянського тоталітаризму, зокрема, і його родина, а також ствердженням наступностi поколінь і традицій державотворення. Нарешті, як вінець і мета всього заходу, Олег Тягнибок зачитав проект указу, підготовленого для Президента Віктора Ющенка, - «Про визнання національно-визвольної боротьби ОУН та УПА за державну незалежність України». Головне в проекті - чотири пункти: «визнати діяльність, яку з березня 1939 року до кінця 50-х років вели ОУН і УПА, національно-визвольною боротьбою», «надати бійцям ОУН-УПА статус борців за волю України», «встановити День Українського війська 14 жовтня - на свято Покрови Пресвятої Богородиці», а також вимога скасувати указ Президента Кучми про відзначення 23 лютого Дня захисника Вітчизни.

      У попередніх планах «свята української зброї» передбачалося одразу ж віднести проект указу «на підпис» до секретаріату Президента, але, зважаючи на можливі сутички з комуністами, організатори маршу від цієї ідеї відмовилися. Та й Віктор Ющенко, ніби почувши за сотні кілометрів настрій патріотичного мітингу, підписав свій варіант указу на цю тему.

Сльозогінний газ для Луценка

      Противників державного визнання важко зарахувати до якогось одного політичного напряму. Прогресивних соціалістів і комуністів, націонал-більшовиків Едуарда Лімонова і «євразійців» Олександра Дугіна об'єднує дика ненависть до всього українського і свята віра в історичні й політичні стереотипи, вироблені ще сталінською пропагандою. Щороку вони намагаються перешкодити проведенню Маршу УПА, а «проривівці» і «євразійці» - ті ж скінхеди, але протилежної політичної орієнтації, - минулого року навіть намагалися побити ветеранів та їхніх прихильників. На них не діють пояснення про те, що, скажімо, Симоненку чи Вітренко ніхто не заважає класти квіти до пам'ятника Леніну. І що УПА воювала не під Москвою, а на своїй землі.

      Цього року запалу «червоним» і «русофілам» теж не бракувало. Наталя Вітренко, її заступник Володимир Марченко та інші «товариші» на Бессарабці закликали міліцію розступитися і дати «народному гніву» впасти на «фашистських помічників». Молоді люди, які називали себе «комсомольцями», двічі пробували прорвати міліцейський кордон, причому постраждав співробітник спецпідрозділу «Беркут», якому в очі бризнули сльозогінний газ. Його госпіталізували з хімічними опіками очей та носоглотки. Проти чоловіка, котрий бризнув на міліціонера газом з-за спини Марченка, порушено кримінальну справу. Присутній при цьому глава МВС Юрій Луценко трохи згодом нагадав в інтерв'ю журналістам, що свого часу у ході акції «Україна без Кучми» за аналогічні дії один з активістів відбув тюремне покарання. «Я сподіваюся, що закон і тут скаже своє об'єктивне слово», - додав головний міліціонер.

      Він має всі підстави ображатися на лівих. Адже «вітренківці» фізично намагалися перешкодити проїздові на Майдан машині Луценка. Крім того, біля Головпоштамту такі ж «комсомольці» метровими дерев'яними палицями побили кількох людей, котрі просто підійшли запитати, хто вони такі.

      Але господарем центру столиці цього разу була таки міліція. Правопорядок охороняли дві тисячі міліціонерів і тисяча бійців внутрішніх військ. Причому правоохоронці «цупили за шкірки» не лише русофілів, а й деяких екстремістів з іншого боку - представників УНТП, котрі намагалися затіяти провокації біля станції метро «Хрещатик» уже по обіді.

      «Зараз закладається прецедент, - підсумував Юрій Луценко. - Або ми кожного року матимемо свято з різними політичними переконаннями, або ми щороку будемо мати бійки».

      Загалом, як повідомляє прес-служба МВС, під час суботніх акцій на Хрещатику затримано 43 особи.

КРОК У ВІДПОВІДЬ

      Як відомо, прибічникам державного визнання воїнів УПА не вдалося провести свою акцію в тому вигляді, як вона планувалася, через рішення Шевченківського суду, який постановив обмежити суботні маніфестації в центрі Києва. Феміда пішла на цей крок з огляду на те, що заявки на проведення мітингів на Покрову паралельно з націоналістами подали й кілька лівих та проросійських структур, відтак існувало побоювання провокацій. Формальною причиною для демонстрацій комуністів та інших соціалістів був їхній намір відзначити 60-ту річницю Нюрнберзького процесу (який, між іншим, УПА жодним чином не засуджував).

      Тепер праві обіцяють відплатити своїм недоброзичливцям тією самою монетою: вони збираються подати заявку на проведення акції 7 листопада, до річниці Жовтневої революції. Тим більше, що, як розповів «УМ» голова київського осередку ВО «Свобода» Андрій Мохник, у них буде для цього чудовий привід - день народження лідера партії Олега Тягнибока.

ГОЛОС ГРОМАДИ

Авторитети - за визнання УПА

       «Національна згода в новій незалежній державі можлива лише тоді, коли всі без винятку політичні сили віддадуть шану визвольним змаганням 1939-53 років і визнають на державному рівні визначну роль УПА у здобутті української незалежності», - таку резолюцію ухвалили учасники зініційованого організацією «Громадянська компанія «Пора» «круглого столу» «Визнання УПА: громадяни проти політиків». Під резолюцією підписалися такі авторитетні в Україні особистості, як Ігор Юхновський, Андрій Середа, Сашко Положинський, Юрій Іллєнко, Юрій та Олег Покальчуки, Василь Овсієнко, Сергій Грабовський, Роман Круцик та інші. Нам соромно за політиків, які перетворили героїзм і життя патріотів на розмінну карту в боротьбі за гроші та посади, кажуть «порівці» і пропонують «на продовження тези» низку громадських ініціатив, зокрема демонстрацію циклу фільмів «Невизнана Україна», присвячених історії повстанського руху, надання безкоштовної медичної допомоги ветеранам УПА, а також вручення Прем'єру Віктору Януковичу 9-томного літопису УПА.