Варшавські вотергейти

      Варшава вже перестала дивуватися: що не день - нові гучні звинувачення. Рівень політичної істерії б'є навіть українські рекорди, а на вибори до органів місцевого самоврядування чекати ще місяць (12 листопада). Далі буде. До того ж опозиційна «Громадянська платформа» таки сподівається якщо не зіпхнути правлячу партію «Право і справедливість» з політичного олімпу, то бодай якнайбільше дискредитувати її провід. Днями представники основних націонал-демократичних партій - «ГП» і «ПіС» - почали звинувачувати одне одного в усіх можливих смертних політичних гріхах.

      Днями нинішнього президента Леха Качинського і його брата прем'єр-міністра Ярослава Качинського було фактично звинувачено у спробі державного заколоту п'ятнадцятирічної давності - проти тодішнього керівника Польщі Леха Валенси.

      Принаймні з подібною заявою виступив Мечислав Ваховський, колишній держсекретар у канцелярії президента Валенси, на хвилях радіостанції TOK FM та на шпальтах посткомуністичної «Трибуни». За словами Ваховського, заколот готувала група осіб, згуртованих навколо братів Качинських. 4 червня 1992 року з самого ранку в підготовці замаху на Валенсу взяли участь два підрозділи «ГРОМу» (польський аналог спецзагонів «Альфа» чи «Вимпел». - Ред.), озброєні автоматами та гранатометами. «О 10.30 керівника Надвіслянської військової групи було викликано до шефа Управління охорони держави (польської спецслужби, відповідальної за державну безпеку. - Ред.) Пйотра Наїмського, котрий рекомендував запровадити стан підвищеної готовності. На підставі цього наказу 800 солдатів отримало 30 тис. набоїв», - заявив колишній держсекретар. За його словами, інформація про можливість арешту Валенси надходила з кількох різних джерел, а «взяти» главу держави збиралися у президентському палаці Бельведер. Ваховський твердить, що «подібного не сталося, бо Валенса поїхав до Сейму, де розпочалася дискусія про уряд Ольшевського і було розпочато процедуру відставки камбіну. Весь час перебували ми у будинку парламенту, де були польські і закордонні журналісти. Валенса рекомендував знімати на камеру кожен свій крок (...). Це все унеможливило проведення акції».

      Лех Валенса, уникаючи деталей, підтвердив, що міг справді бути арештований.

      Ярослав Качинський назвав варшавський вотергейт відвертою нісенітницею, позаяк уже минуло з десяток років, і перед виборами «напевно почуємо чимало подібних речей».

      Пліч-о-пліч із цим «путчистським скандалом» йде не менш гучний, але скерований на інших політиків. Йдеться про спробу розправитись на початку 90-х iз польськими право-консервативними середовищами, очолюваними братами Качинськими, котрі водночас із Лехом Валенсою були співтворцями «Солідарності».

      Буквально пару днів тому були опубліковані перші документи «зі скрині» Яна Лесяка, полковника Управління охорони держави. Згідно з тими документами, на початку 90-х спецслужби незалежної Польщі провадили активну діяльність не лише з вивчення різних політичних середовищ, а й прослуховували телефони, монтували «жучки».

      Польська Агенція Преси отримала доступ до деяких документів унаслідок суду над Лесяком, одним зі звинувачених у справі незаконних переслідувань націонал-демократів у 1991-1997 рр. Центральними фігурами, що становили небезпеку для посткомуністичного ладу Польщі, вважали саме братів Качинських, головне Ярослава. Група полковника Лесяка мала вивчити не лише політико-економічні зв'язки і середовища нинішнього прем'єр-міністра, а навіть його інтимне життя; кінцевою ж метою спецоперації був пошук фактів, котрі можуть скомпрометувати Качинського у політичному сенсі.

      Головна біда для полковника у тому, що він незаконно розробляв, на свою голову, цілком легальні політичні сили, котрі зараз прийшли до влади. І вони, щонайважливіше, не збираються дарувати колишньому керівництву спецслужб цю історію. Тож до справи, котру згорнули у 2002 році, повернулися у 2006, позаяк із надр спецслужб випливли нові документи.

      Родзинкою цього скандалу є те, що Ярослав Качинський серед решти осіб звинуватив одного з лідерів «Громадянської платформи» Яна Рокіту, котрий у ті часи був шефом канцелярії прем'єр-міністра Ганни Сухоцької і, як вважає нинішній прем'єр, «без сумніву, досконало орієнтувався», які методики використовуються проти політичних конкурентів. За словами Ярослава Качинського, люди, котрі взяли участь у цьому неподобстві, повинні залишити публічну політику. Голова «Громадянської платформи» Дональд Туск заявив, що ці «слова Ярослава Качинського увійдуть до історії польської політичної ганьби».

      Наразі ж польська прокуратура обіцяє оприлюднити увесь комплекс документів зі «сховища» полковника Лесяка до кінця жовтня, себто в пік передвиборчої кампанії.

Варшава.