21вересня Віктор Янукович знов летить до Брюсселя. Навіть затяті євроінтегратори в попередніх урядах не ганяли до «столиці ЄС» із такою багатообіцяючою частотою — раз на тиждень. Конкретні наміри наступного робочого візиту Прем'єр-міністра незрозумілі; єдине, що знають ЗМІ, — це бажання поспілкуватися з президентом Єврокомісії Жозе Баррозу, котрий не зміг під час попереднього візиту Януковича зустрітися з ним, бо перебував у Лісабоні, тому й запропонував зустрітися пізніше. Саме про таку мотивацію своїх несподіваних відвідин Брюсселя повідомив журналістам Віктор Янукович, перебуваючи вчора на Луганщині.
Для вирівнювання векторів голова уряду наступного ж після Брюсселя дня, 22 вересня, побуває в Москві, де, за його словами, вестиме «переговори щодо газу». З ким саме з «представників влади РФ» заплановано зустрічі, прес-служба Прем'єр-міністра вчора не могла повідомити.
«Питання НАТО» вочевидь не стоятиме на порядку денному «другого кола» відвідин Брюсселя, і не тільки тому, що пан Баррозу «не по тих ділах». Тож дарма спікер Мороз адвокатствує Януковичу, заявляючи в ефірі «Радіо Свобода», що «під час візиту Янукович зможе глибше пояснити свою позицію». Після скандалу, спричиненого зробленими під час того візиту заявами Януковича про відтермінування Україною плану дій про членство, Віктор Федорович не відійшов з проголошеної позиції. «Це була не тільки моя позиція, а позиція партії та парламентської коаліції, — наполегливо повторив він під час поїздки до Луганська. — Тому ми записали в Універсалі: вступ до НАТО — за підсумками референдуму, і ми не змінюватимемо свою думку». Поза іншим, ці слова свідчать і про те, що думку потенційних «коаліціонерів» — «Нашої України» — цілковито проігноровано. Стосовно ж решти учасників коаліції, то вони підтримують позицію лідера Партії регіонів. Антинатовець Олександр Мороз на вчорашній прес-конференції сказав, що в ході погоджувальної ради обговорювалась «можливість ухвалення Верховною Радою вдповідного документа у зв'язку зі спекуляціями навколо питання (щодо НАТО. — Ред.)». Виходячи з наданого темі трактування, стає зрозумілим, що документ, ухвалений парламентською більшістю, аж ніяк не наблизить Україну до підписання Плану дій про членство в НАТО.