Роман Безсмертний главою СП не став.
Другим імовірним претендентом на посаду голови секретаріату Президента вважали Романа Безсмертного (досвідчений «помаранчевий» орговик, лідер НСНУ й парламентської фракції «Наша Україна», екс-керівник штабу Ющенка в першій половині виборчої кампанії-2004, колишній віце-прем'єр-міністр). На чоло Банкової його просувала «група Порошенка», до складу якої, окрім самого Петра Олексійовича та Романа Петровича, входить ще Олександр Третьяков (він, скажімо, дуже хоче знову стати першим помічником Президента). Для піару Безсмертного в очах Ющенка Порошенко в п'ятницю ввечері організував на своєму «5-му каналі» велике інтерв'ю з претендентом. За логікою, саме в ці години Президент робив остаточний вибір наступного глави СП.
З-поміж показових заяв Романа Безсмертного в тому ефірі можна виділити такі. Зокрема, лідер «Нашої України» «припечатав» Партію регіонів — нібито колег по спільному уряду і ще не спільній коаліції: «Те, що ми бачимо сьогодні в діях окремих міністрів, назвати інакше, як словом «дерибан», я не можу. Тому що такого кадрового «бєспрєдєла», який влаштували зараз, починаючи з посад заступників міністрів і закінчуючи керівниками маленьких і ще менших підприємств, — цього не було навіть після Помаранчевої революції. Сьогодні цей процес починає набувати рис кадрової люстрації». Саме «неформальну люстрацію», за словами Безсмертного, отримала «Наша Україна» від «Регіонів», хоча спочатку сторони домовлялися про «довірливі стосунки». Безсмертний зауважив, що Партії регіонів необхідно відповісти на запитання: «вона відстоює ідеали демократії чи тоталітаризму?».
Що ж до можливої коаліції «НУ» з «регіоналами», то переговори тривають. Безсмертний не виключає, що за підсумками перемовин «Наша Україна» знову стане опозиційною партією («бо в опозицію не приходять — там опиняються»). До речі, не виключено, що такий розвиток подій «світить» для Романа Петровича іншою немалою посадою — заступника Голови Верховної Ради. Поки що на цей пост претендує лише Блок Тимошенко, але Безсмертний дав зрозуміти: якщо до опозиції буде змушена долучитися «Наша Україна», вона також спробує посісти крісло віце-спікера.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
