Матч у курортній Рієці на узбережжі Адріатичного моря для молодіжних збірних Хорватії та України вже нічого не вирішував — перед тим обидві команди програли болгарам. Можливо, через кілька років гравці «молодіжок» двох країн заявлять про себе на клубному рівні чи навіть у національних збірних, але на сьогодні реальність інша: перспективу потрапити на Олімпаду через молодіжний чемпіонат Європи 2007 року залишила для себе команда Болгарії. Секрет її успіху — зірка італійської серії А Божинов плюс уважніше ставлення до молоді, ніж в Україні та Хорватії. Наш головний «відділ кадрів» таки припустився помилки, коли забрав у «молодіжки» Артема Мілевського. Адже в «Динамо» він ще матиме час для звершень, а ось зі збірною свого віку вже не виграє нічого, відповідно, не потрапить на Олімпійські ігри...

Реванш узято! Найцікавішим матчем не лише нашої групи, а й усього дня, позавчора було протистояння фіналістів недавнього чемпіонату світу — збірних Франції та Італі — і команда Раймонда Доменека навіть без «відставника» Зідана довела, що на сьогодні саме вона є сильнішою за апеннінців. Господарі, серед яких переважали вихідці з Африки, чудово тримали м'яч, технічно комбінували, а на вістрі їхніх атак вдало діяли форварди Сідней Гову з «Ліона» і Тьєрі Анрі з «Арсеналу». Тож помста партнерам хулігана Матерацці за Зізу вийшла на славу.

Позавчора українські «гуллівери» зустрічалися з головним претендентом на перемогу у нашій відбірковій групі — збірною Польщі. Оновлена команда Віталія Лебединцева у місті Староград-Гданський поступилася господарям за всіма статтями і зазнала таким чином уже другої виїзної поразки.

Коли команда виграє, негативні оцінки часто сприймаються неадекватно. Звісно, в царині футболу, де є досить дієвою віра у всілякі прикмети, результат матчу зі збірною Грузії вселяє в нас підстави для оптимізму. Адже відбіркову кампанію до чемпіонату світу, де ми потрапили у вісімку кращих, підопічні Олега Блохіна також почали з гри за «системою», взяли важливе очко в Данії й ледве виграли у казахів, а надалі здебільшого перемагали. Тобто уболівальникам може не подобатися зміст, але подобається результат. Цього разу «система» була інакша — ніби на «прохання публіки» національна команда стала менш закритою. Гра на зустрічних курсах з грузинськими друзями, багато з яких виступають за українські клуби, обернулася великою кількістю голів, але більше забили все ж господарі. Комусь здалося, що про вирішальний гол «синьо-жовтих» було домовлено заздалегідь, хтось говорить про невміння українців грати у відкритий футбол, тримаючи свої ворота на замку... Найважливіше ж зараз — відійти від кривих посмішок і подивитися на ситуацію з огляду на перспективи нашої команди у зустрічах із французами та італійцями, які й будуть вирішальними для здобуття путівки на Євро-2008.