Чорноволу, людині та пам'ятнику

      Позавчора і Київ нарешті отримав пам'ятник особистості, яка була совістю народу, прапором незалежності в 60-90-ті роки. В'ячеслав Чорновіл постав у самому офіційному центрі столиці - на розі вулиці Грушевського та Музейного провулку (спершу київська влада пропонувала «запроторити» лідера першого Руху подалі від центру, на вулицю Чорновола, колишню Косіора, але вдова Атена Пашко запротестувала, і до вдовиної авторитеної думки довелося дослухатися). За задумом скульптора Богдана Мазура, бронзовий Чорновіл проходить крізь стіну, проте глядачі вбачають й інші метафори.

      «Слова «незалежність» і «життя В'ячеслава Чорновола» є синонімами, - сказав Президент Віктор Ющенко на відкритті монумента. - Його не вистачає сьогодні в нашому суспільстві». Президент закликав слідчі органи провести нове розслідування щодо причин загибелі В'ячеслава Чорновола в автокатастрофі 1999 року.

      Прикро, що журналісти не побачили на відкритті монумента сина В'ячеслава Максимовича, нардепа від Партії регіонів Тараса Чорновола.

* * *

      Напередодні рiчницi Незалежності у столичному Будинку кіно відбулася прем'єра художньо-документального фільму «Той, хто пробудив кам'яну державу» (режисер Володимир Онищенко), присвяченого В'ячеславові Чорноволу. Фільм створено з документальних кадрів, подеколи унікальних. Проте для зображення «хресного шляху» Чорновола вирішили реконструювати за протоколами сцени допитів у слідчому ізоляторі КДБ. Як сказав Володимир Онищенко, актори не намагалися перевтілитися до кінця у Чорновола (Сергій Романюк), слідчого Боєчка (Євген Паперний) та Атену Пашко (Олена Лахманюк). Герої були до певної міри фігуральні, зокрема Сергій Романюк, котрий ні за віком, ні за акторським амплуа не відповідає характеру його персонажа, за словами режисера, мав відображати швидше «рану» В'ячеслава Чорновола. Актори декламували вивчені напам'ять запитання-відповіді з протоколів, від чого ціла серiя допитів виглядала трохи штучно, бо чи можна собі уявити, що кадебістські допити зводилися лише до ввічливої постановки протокольних запитань. Так само не зовсім переконливо виглядає сцена очної ставки В'ячеслава Чорновола з дружиною, Атеною Пашко, бо Олена Лахманюк, яка зіграла пані Атену, Сергієві Романюку могла би приходитися дочкою чи навіть онукою, й у справжніх героїв цієї постановки не було такої разючої різниці у віці. Також для відображення казкового тла стрічки, автори використали фрагменти з параджанівських «Тіней забутих предків».

      Цікавішою була документальна частина стрічки, з унікальними кадрами про головного героя і початки Народного Руху. Автори стрічки проїхалися місцями, з якими пов'язане життя В'ячеслава Чорновола (а це Київ, Донецьк, Маріуполь та Львів), а також використали фотографії та спогади з місць його заслання. Скрізь вони зібрали спогади людей, що знали Чорновола, й дотепер бережуть пам'ять про цю людину. У фільмі про В'ячеслава Максимовича згадують Атена Пашко, Валентина Чорновіл, його сестра, Борис Тарасюк, Лесь Танюк, Ярослав Кендзьор, Василь Куйбіда, прості робітники й шахтарі з Маріуполя та інших містечок Донеччини, де й зараз існують місцеві осередки Руху, словом, люди, котрих свого часу «запалив» Чорновіл.

      Крізь весь фільм проходить тема випробувань, які довелося витримати В'ячеславові Чорноволу й Атені Пашко. Спогади Атени Василівни чи не найцікавіші зі всіх, адже ніхто так, як вона, не знав головного героя. І все ж автори чомусь зовсім не згадують, що у житті В'ячеслав Максимович був тричі одруженим. Не згадують і останніх подій перед його трагічною загибеллю, коли найближчі соратники, звинувативши лідера Руху в авторитаризмі, завдали йому удару в спину, вмить зруйнувавши те, побудову чого Чорновіл вважав справою свого життя. І не вистачає у фільмі кадрів, де ці людці, вчорашні побратими у боротьбі, викидають з кабінету всі його речі, включно з пантофлями, які вихопила камера телевізійного оператора як пам'ятник зраді й підлості. Чи можна зрозуміти і оцінити життєвий шлях Чорновола без цих моментів?

      «Я сподіваюся, що ця стрічка відкриє дорогу для нових фільмів про В'ячеслава Чорновола», - сказала Атена Пашко. За її словами, авторам і акторам не вдалося передати енергетику В'ячеслава Максимовича, але чи це насправді можливо? Тим часом кіно вже побувало в 20 містах України - від Донецька до Львова. І коли в столиці Донбасу глядацька аудиторія «сягнула» 25 чоловік, то у місті Лева - більше тисячі, причому люди після перегляду стрічки дружно заспівали національний гімн, а в Тернополі разом молилися. Автори також сподіваються, що стрічку «Той, хто пробудив кам'яну державу» незабаром покаже Перший національний телеканал.