Прапороносці

      1травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства (тепер КНЕУ) майорів синьо-жовтий стяг. Одразу знайшлися «бдітєльниє» громадяни, які подзвонили в «органи». Команда, що прибула, побоювалася мін, але біля пожежної драбини було тільки побризкано авіагасом, аби собаки не взяли сліду. Слідство тривало дев'ять місяців. Хто ж посмів замахнутися на «нєрушимий» правопорядок, та ще й у день єднання пролетарів усіх країн? Це зробили двоє хлопців: 28-річний студент вечірнього відділення цього ж інституту Георгій Москаленко зі своїм другом, 26-річним Віктором Куксою.

      «Я з дитинства мріяв зробити щось таке», — каже сьогодні Георгій Москаленко. Навпроти інституту був завод «Більшовик», і в цьому місці зранку мало зібратися багато людей для першотравневої демонстрації. З труднощами хлопці знайшли матерію синьої і жовтої барв — жіночі шалики. На прапор нашили тризуб із чорної тканини, який скопіювали з грошей Української Народної Республіки. Чорним чорнилом написали: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ». Малася на увазі неіснуюча Демократична партія України — щоби вчинок не приписали ОУН. Приїхали останнім трамваєм. Віктор Кукса одяг на туфлі шкарпетки, на руки — рукавиці, прапор узяв у пазуху, а в кишеню — кухонний ніж. Ліз пожежною драбиною, потім дахом, чіпляючись за рубці. Зрізав ножем червоне полотнище і почепив синьо-жовтий стяг. Георгій Москаленко мав самопал, набитий головками від сірників, аби на випадок небезпеки подати сигнал. Проте використовувати його не довелося. Пляшку з-під авіагасу та рештки бинта, яким прив'язували прапор, викинули в озеро. Оглядалися, як гарно розвівався прапор, освітлений першотравневими прожекторами.

      Так цю історію описано в «Словнику руху опору в Україні 50—80 років», що незабаром вийде друком. Після довгого слідства обох заарештували 21 лютого 1967 року. Москаленко отримав три роки суворого мордовського режиму, Кукса — два.

      А 18 березня 2002 року в Києві було створено громадський комітет «За реабілітацію «Першотравневої двійки», що має на меті зняти тавро кримінальних злочинців не лише з Георгія Москаленка й Віктора Кукси, але з усіх політв'язнів, котрим його свого часу «пришило» КДБ. Голова організації, теж політв'язень, Валерій Кравченко, в серпні—вересні 2005 року провів 20-денне голодування-протест біля Генеральної прокуратури України.

      І от влада «переглянула історію». За встановлення національного прапора в часи, коли більшість людей боялася й подумати щось подібне, сьогодні Президент Віктор Ющенко вручить ордени «За мужність» І ступеня Георгієві Москаленку й Вікторові Куксі, а також восьми сміливцям, які зробили подібне в Чорткові Тернопільської області. В комітеті «За реабілітацію «Першотравневої двійки» вважають це своєю перемогою і початком очищення всіх політв'язнів вiд бруду, вилитого на них радянською пропагандою, і вважають, що реабілітація тепер — справа процедури.