Вони трималися п'ять років, не видаючи своєї таємниці. І врешті десь сп'яну мати проговорилася: вони вчинили вбивство. Оскільки той давній злочин, 2001 року, був на контролі у правоохоронців, цього виявилося достатньо, аби за тоненький кінчик ниточки витягнути на світ трагічний клубок.
— Родина П. із Ромен достатком похвалитися не могла, — розповідає про учасників трагедії співробітник центру громадських зв'язків обласної міліції Галина Кожедубова. Що й не дивно, бо мати постійно зазирала у пляшку. Народжуючи дітей, не могла бути певною, від кого вони. Так і жила «збірна» родина у маленькій квартирці: мати, 21-річний син та дві доньки — чотирнадцяти та чотирьох років. Узимку 2001-го мати знову була вагітною. Жити не було за що, борг за газ та світло зростав. Мати й син учергове замислилися, де взяти гроші. У цей недобрий час і постукала до дверей листоноша.
Вона принесла сім'ї пенсію. Перераховувала гроші, діставши їх з великої сумки, коли господиня взяла до рук важку чавунну сковорідку. На свої сили не сподiвалася: веліла бити синові. І хоча той вагався, змусила: бий!.. Замотаний у поліетилен труп сховали в погребі у сараї, зверху засипали щебенем і залили цементом.
Зникнення листоноші стало подією для Ромен. Дехто подейкував: украла людську пенсію і подалася до сестри в Росію. Але розшуки результатів не дали. На те, що в цей час вічно неблагополучна родина враз розрахувалася з боргами, скупилася ще й довго щось святкувала, уваги не звернули.
Лише через п'ять років тіло невинної жертви знайшли. Як розповідає Галина Кожедубова, першими словами сина-убивці при затриманні були такі: «Весь цей час я кожного дня чекав, що за мною прийдуть». Прийшли, і тепер суд вирішить міру покарання обом учасникам злочину.