Кайлі Міноуг: Я перемогла рак, і ви теж можете це зробити

Кайлі Міноуг: Я перемогла рак, і ви теж можете це зробити

«Ефект Кайлі» — так лікарі назвали відродження у мільйонів жінок, хворих на рак молочної залози, бажання боротися зі своєю хворобою. Саме вона, Кайлі Міноуг — світова поп-зірка і секс-символ, уже тим, що потрапила в таку саму халепу, як і «звичайні» жертви злоякісних пухлин, підштовхнула своїх подруг по нещастю до рішучих дій.
Через місяць після того, як їй поставили страшний діагноз, Кайлі сказала: «Можливо, моя хвороба була потрібна для того, аби дати надію іншим жінкам, які зіштовхнулися з цим лихом і розпачливо опустили руки. І для того, щоб попередити всіх інших: обов'язково раз на півроку перевіряйтеся у лікаря. Адже що раніше виявлено рак, то більше шансів побороти його раз і назавжди!». Після цього медики констатували наплив пацієнток, які раніше нехтували профілактичними медоглядами. Завдяки Кайлі багатьом жінкам справді вдалося «впіймати» ракову пухлину ще на тій стадії, коли її можна вилікувати. І те, що Міноуг не здалася й поборола свою біду, допомогло їм також не впасти у відчай.
Самій співачці поставили діагноз у травні 2005 року. У Кайлі виявилася перша стадія, й операцію зробили вже через день після того, як зірка довідалася про хворобу. І хоча післяопераційне лікування було болючим і виснажливим (було таке, що Міноуг важила лише 38 кг), тепер австралійську знаменитість можна назвати повністю здоровою. Вона потроху повертається до репетицій і нормального життя.
А про те, як це — почути вирок із вуст лікаря, усвідомити, що в тебе рак, проходити хіміотерапію, спостерігати, як повністю випадає твоє розкішне волосся, — Кайлі Міноуг розповіла у своєму першому «післяраковому» інтерв'ю британському телеканалу Sky One. Ця розмова з'явилася в ефірі 16 липня, її можна переглянути в інтернеті за адресою: www.skyone.co.uk/showbiz/kylie. Зірка була дуже щирою, відчутно хвилювалася; нерідко на її очах блищали сльози. >>

«Хроніка України» — 150 м2

Його проекти схожі на виклики. Вони дивують, захоплюють, дехто дивиться на них очима, подібними на знаки запитання. Але всім цікаво, окрім маститих володарів пензлів. Їх заздрісна «дрож пронімає» від підвищеного інтересу мас-медіа до молодого, вдатного на несподівані ідеї колеги. Маститих теж можна зрозуміти: хлопець побожно не завмирає перед полотнами патріархів, не просить у них милостивої поради, зате часто «вибухає» непрогнозованими мистецькими витворами, на які журналісти кидаються, як піраньї.
Ну хто б із солідних малярів додумався написати картину-прогноз під назвою «Вручення Нобелівської премії Віктору Ющенку» із точним зображенням представників шведської королівської родини та завсідників церемоніалу нагородження лауреатів. Останній штрих Роман додав до неї тоді, коли діючий Президент України ще й не номінувався на премію за просування демократії в Україні. Після того ж як відзнака імені Нобеля оминула Віктора Андрійовича, чиновники бояться картини як шаманського наврочення. Проте автор не впадає у покаянний транс. Він продовжує допікати консерваторам — до цьогорічного Дня молоді виставив картину «Палітра Станіславова», на якій, окрім визначних архітектурних пам'яток та особливостей життя обласного центру Прикарпаття, знайшов місце і для найвідоміших івано-франківських бомжів.
Однак його нетрадиційну творчість не можна сприймати лише як характерні для задерикуватої молодості арт-витівки чи недоступний для вікторіанських смаків ультра-модерн. Роман справляє стійке враження митця-інтелектуала, який хоче дивувати світ масштабними за сюжетами і розмірами полотнами.
Нині його творча передова пролягає через одну з ремонтних майстерень Богородчанської сільгосптехніки, де на час творення «Хроніки України» навіть перестали лагодити трактори та вантажівки. Коли Романа навідує натхнення, він сідає за кермо «дев'ятки» і з Івано-Франківська їде в орендовану за 200 гривень на місяць (відтепер — удвічі більше) ангарного типу робітню. По дорозі в райцентр Богородчани й розпочалася наша розмова. >>

Борис Возницький: Наша держава така бідна, що навіть не вміє приймати подарунки

Ернест Хемiнгуей написав повість «Старий і море», присвячену самовідданості літнього чоловіка при боротьбі зі стихією. Про легендарного ж хранителя львівських скарбів, вісімдесятирічного Бориса Возницького можна сказати «Старий і вічність» — він також бореться зі стихією; колись «виловлював» iз небуття ікони, зараз прагне їх зберегти. Саме йому вдається зупинити ерозію культурних пам'яток Галичини. Попри вік, попри тотальну фінансову негоду, попри завжди несприятливі для мистецтва часи, саме йому вдалося зібрати докупи і зберегти «Криворіжсталь» української культури — Львівську галерею мистецтв. Її вартість — шiсть мільярдів доларів. Навколо неї товчуться цинічні натовпи спекулянтів антикваріатом, намагаючись «розкрутити» когось iз персоналу на злочин.
Зараз він, вісімдесятирічний Дон Кіхот, наважився оголосити війну освинілим санчопансам, котрі за «портфелик з донецькими грішми» готові якнайшвидше продати навіть казкові мрії українських дітей — декілька замків... >>

Крицева жінка з сонячним серцем

У першу еміграцію з Києва Олена поїхала 17-річною. Тоді, навесні 1925 року, вона з матір'ю та братом Сергієм вирушили до Чехії, де батько, Іван Шовгенів (колишній міністр шляхів в уряді УНР), був ректором Української господарської академії у Подебрадах. І хоч у самому Києві дівчина прожила всього років дванадцять, це місто, де так гарно цвіли каштани, запало в душу навічно. Дитинство її минуло в Москві та Петербурзі. А українською заговорила тільки в Чехії. З принципу. «Я була тоді у товаристві блискучих кавалерів, ми сиділи при столику і пили вино, — згадувала Олена згодом бенкет комітету російських монархістів. — Невідомо хто і невідомо з якого приводу почав говорити про нашу мову за всіма відомими «зарізяку на пузяку», «собачій язик»... Усі з того реготалися. А я враз почула в собі гострий протест. У мені дуже швидко наростало обурення. Я сама не знала чому. І я не витримала цього напруження, миттю встала, вдарила кулаком по столу і обурено крикнула: «Ви хами! Та собача мова — моя мова! Мова мого батька і моєї матері! І я вас більше не хочу знати!» З того часу я почала, як Ілля Муромець, що тридцять три роки не говорив, говорити лише українською мовою». >>

Громадянин України загинув в Ізраїлі

Під час ракетного обстрілу бойовиками «Хезболли» ізраїльського міста Нагарія загинув 37-річний український громадянин Андрій Зелінський. Він жив з родиною у цьому місті. Одразу після початку бомбардування Зелінський відвів дружину та доньку в бомбосховище. Коли він побіг додому за ковдрою, ракета влучила у його будинок. >>

Можуть же «помаранчевi»!

На засіданні уряду позавчора підбивали підсумки роботи економічного блоку за перше півріччя. Нагадаємо, зростання ВВП України в червні становило 9,3 відсотка, за підсумками першого півріччя — 5 відсотків. Позитивну динаміку промисловості (3,6 відсотка) найбільшою мірою визначало зростання у машинобудуванні, металургії і харчовій промисловості. За 9 місяців промислове зростання очікується на рівні 4 відсотків, зазначається у висновках Мінекономіки, оприлюдених на відомчому сайті. Крім того, за висновками міністра економіки Арсенія Яценюка, у першому півріччі вповільнилися темпи зростання імпорту при відновленні експортних показників. Він також висловив упевненість, що підсумки третього кварталу будуть ще кращими. Крім того, за попередніми даними, в першому півріччі до України надійшло близько двох мільярдів доларів іноземних інвестицій, що в чотири рази більше, ніж у минулому році. >>

Вріжем хліба!

Не все так погано у нашому домі. Чого-чого, а хліба наїмося. Міністр-соціаліст Олександр Баранівський прогнозує цьогорічний урожай зерна на рівні 40 млн. тонн. >>

Кам'яний кіногість

З17 липня по 10 серпня Народний Рух України проводить презентацію фільму про В'ячеслава Чорновола. Стрічка об'їде всю державу, а 21 серпня, напередодні свята Незалежності, відбудеться головна прем'єра в Києві. В'ячеслав Чорновіл зробив так багато для того, аби постала незалежна Україна, що не гріх було б вшанувати його постать презентацією такої стрічки і в сам Деннь незалежності. >>

Поганий приклад — заразливий

Прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Ердоган позавчора зробив дуже жорстку заяву у відповідь на попередження посла США в Анкарі Росса Вільсона про те, що інтервенція Туреччини до північної частини Іраку — Курдистану — «є небажаною». Ердоган заявив, що рішення про таку операцію належить до компетенції винятково турецької влади і звинуватив США у проведенні політики подвійних стандартів, повідомляє агенція «Франс пресс». Натяк зрозумілий: якщо Ізраїль може проводити «антитерористичну операцію» в Лівані, то чому Туреччина не може зробити подібне в іракському Курдистані?! >>

«Ізраїльська авіація обстріляла мирний бульдозер»

Позавчорашній день був найкривавішим за увесь час війни. Під ізраїльськими бомбами та ракетами загинули щонайменше 73 особи, а загальна кількість вбитих ліванців за більш ніж тиждень інтервенції перевищила 300 осіб. Ізраїльська авіація знову бомбардувала аеропорт Бейрута та вперше за час війни — християнський район столиці Ашрафія. На півдні Лівану сухопутні війська Ізраїлю вели бої із загонами «Хезболли». У цих боях двоє ізраїльтян загинули та дев'ятеро отримали поранення. Партизани «Хезболли» випустили по території Ізраїлю 70 ракет, вбивши три особи, включно з двома дітьми. Ізраїльське командування заявило, що знищило половину арсеналів зброї «Хезболла», а на ліквідацію решти «знадобиться якийсь час». На Південному фронті, в Секторі Газа, ізраїльтяни впродовж середи вбили 14 палестинців та поранили 70. >>

Час віддавати борги...

Кабінет Міністрів України нарешті зважився на важливий законопроект, проблематику якого упродовж багатьох років так боялися зачіпати. Стосується він соціальних прав українських ветеранів — пенсій, різноманітних надбавок, безплатного проїзду, комунальних пільг. Як повідомив віце-прем'єр-міністр України В'ячеслав Кириленко, проект Закону «Про соціальний захист учасників національно-визвольного руху 1939 — 1956 років за здобуття Україною своєї незалежності» вже найближчим часом буде направлений у парламент для ухвалення народними депутатами. «Йдеться про надання відповідного статусу, а також відповідних пільг усім учасникам збройних формувань, які боролися за свободу і незалежність України у складі Української Повстанської Армії, — сказав В'ячеслав Кириленко. — Ці люди отримають ті ж самі соціальні гарантії, якими сьогодні користуються всі ветерани». >>

«Реінкарнація «Руслана»

Під час салону «Фарнборо», що триває у Великій Британії, керівництво АНТК ім.Антонова вирішило: слід повернутися до випуску «Русланів». Генеральний конструктор підприємства Дмитро Ківа зауважує, що попит на подібні машини зростає і є чимало замовників. Як передає УНІАН, пан Ківа зазначив, що обсяг великогабаритних перевезень збільшується щороку на 20-30 відсотків, і до 2017 року зросте до 1,4 млрд.доларів. Отже, «реінкарнований» український Ан-124 потрапить на цей ринок у вдалий час. >>

Діагноз без права передачі

Іноді ми настільки звикаємо до деяких документів, вельми поширених у нашій життєвій практиці, що навіть не задумуємося про їх, м'яко кажучи, правову сумнівність. Тож коли знаходиться людина, котра відкриває на це очі, відверто дивуємось: і як це ми самі не здогадались? >>

Сахара — в Європі

Європа задихається від спеки. Французи стверджують, що теперішня хвиля високих температур є найвищою з 1893 року. На південному заході Франції термометри позавчора показували +40, а в Парижі — +36. В Італії та Великій Британії зареєстровано абсолютні рекорди температур. В Англії поблизу аеропорту Гатвік позавчора стовпчик термометра здійнявся до позначки +36,3 градуса, чим було побито температурний рекорд цієї країни, який становив +36 градусів i утримувався з 1911 року. На жаль, вже є перші смертельні жертви. >>

Чекайте на веселку!

Синоптики передбачають рай для українських дачників: упродовж наступного тижня не буде жахливої спеки й безкінечних, як «мильні» серіали, дощів. Як розповіла «УМ» завідувач сектору прогнозування Гідрометцентру Людмила Гуманенко, до завтра дощів в Україні не буде. >>

Патріарх усієї Руси-України Філарет: Влада нарешті має підняти меч і покарати зло

Без помісної Української православної церкви, із центром у власній, а не будь-якій чужій державі, не буде й незалежної України. Цю тезу патріарх Філарет проголошує давно, послідовно й щиро. У 1997-му, через два роки після сходження на патріарший престол, у Москві йому оголосили анафему й тепер саме ім'я «розстриги» Михайла Денисенка (як уперто називають його по-мирському «там»), викликає у російських церковників лють. Його святість Філарета ненависть не лякає. І не тільки тому, що він, як каже сам, не з лякливих, а й через те, що добре розуміє справжні причини цієї ненависті: Російська держава, із якою Російська церква віддавна пов'язана надто тісними узами залежності, понад усе боїться втратити свій вплив на Україну. І патріарх Філарет, який виступає за створення незалежної церкви в незалежній державі, їй як більмо в оці.
Нині УПЦ КП має всі шанси опинитися під перехресним вогнем: проти нього воює, по-перше, УПЦ Московського патріархату, а по-друге, Філарет може стати об'єктом гоніння ще й для нового урядового керівництва України (не забуваймо про конституційну реформу). Адже Партія регіонів і комуністи — одні з найзатятіших ворогів Київської патріархії, та й Соцпартію навряд чи назвеш добрим другом «філаретівців». Тож хоча Церква й повинна перебувати окремо від держави, прихід у владу «антикризової» коаліції, безперечно, не може не непокоїти Патріарха, котрий стояв разом із людьми на помаранчевому Майдані й молився за створення коаліції демократичних сил. Тож природно, що наша розмова починається саме з цього — обговорення нинішньої політичної ситуації. >>

«Ми вимкнули мегафони, щоб було чути шурхіт доларів»

Учора Верховна Рада знову довго не мучилась: обмінявшись репліками й політичними образами, депутати констатували, що новостворені комітети ще не встигли напрацювати законопроектів, аби в сесійній залі було чим займатись, і розійшлися. Щоправда, переди тим таки встигли організувати собі «почин»: ухвалили перший у цьому скликанні закон — «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном». Не «розмочила» рахунок законодавчих голосувань тільки фракція Блоку Тимошенко: за півгодини до розгляду цього питання «тимошенківці» вийшли із залу й пообіцяли, що й ногою туди не ступлять до 25 липня. А після 25 липня ступати, сподівається БЮТ, у нинішньому складі вже й не доведеться — адже з цього дня Президент, за умови, що доти не буде затверджений уряд, матиме право розпустити парламент. >>

Розпускати чи не розпускати?

Це справді «гамлетівське питання» хвилює зараз не лише Президента, а й усю країну. Адже фактично у вівторок, 25 липня, глава держави отримує конституційне право розпустити Верховну Раду i призначити дострокові вибори. Чи буде саме так — рішуче i безапеляційно розрубано той політичний гордіїв вузол, який зав'язали Мороз, Янукович i Симоненко, — сказати важко. Принаймні ще до утворення як демократичної, так i «антикризової» коаліцій радник Президента та керівник Головної служби правової політики секретаріату Президента Микола Полудьонний наголошував, що Конституція чітко передбачає право глави держави на розпуск парламенту, але не обов'язок. >>

Вигнання з «регіонального» раю

Партія регіонів, хоч і з запізненням, але зуміла викрутитися з неприємної ситуації, винуватцем якої став «молодий» депутат-«регіонал» Олег Калашников. Рівно десять днів роздумів знадобилося «Регіонам», аби виключити із фракції «перегрітого на сонці» колегу, котрий побив знімальну групу каналу СТБ й відібрав у журналістів касету з відеоматеріалами. Як повідомила вчора пресі депутатка Ганна Герман, на засіданні президії ПР і ради фракції з'їзду партії було рекомендовано виключити Калашникова з фракції. >>

Бути російській мові такій, як усі

Про низку рішень сесій деяких міських та обласних рад півдня і сходу України стосовно надання російській мові статусу так званої регіональної останнім часом не говорив хіба що лінивий. Найголовніший підтекст — це слід розглядати як замах на саму сутність української державності. А до Європейської хартії регіональних мов та мов меншин такі діяння і найменшого відношення не мають, оскільки вона покликана захищати мови, що вмирають, до яких російську не віднесеш за всього бажання. >>

Хто заховався, той не винуватий

Про закриття карної справи у середу повідомив журналістам прокурор Донеччини Олексій Баганець: «Оригінали самих постанов президії обласного суду ми не знайшли, бо вони знищені». За словами прокурора, в ході досудового слідства вдалося натрапити тільки на дві копії цих постанов. Однак копія, навіть якщо вона підроблена, все ж не є офіційним документом. Тому після всіх безрезультатних пошуків, каже Баганець, «законно було прийнято рішення про закриття карної справи». >>

Він не дав часові випередити себе

Вiн став «своїм письменником» і для просоленого морського вовка, і для відірваного від світової марноти інтелектуала. Радянські шістдесяті — зоря нашої юності, перші кроки в Невідоме і Заборонене — висвячені, немов образом мудрого біблійного пророка, його іронічною посмішкою, всерозуміючим поглядом примружених очей. Він був ідолом нашого прагнення до нового, жаги невигаданих і усвідомлених перепон, солоного поту подолання, потужного шквалу в обличчя... І першу принаду осягнення незнайомого, але такого бажаного, терпкого почуття — свободи, наче свіжість першого поцілунку, подарував нам саме він... Хем здавався сучасником доби Великих Відкриттів, символом позачасової мужності. І водночас — Вічного Дитинства...
Про те, що батько застрелився, Ернест довідався у потягу з отриманої телеграми. Поховання в Оук-Парку, передмісті Чикаго, було пишне, з безліччю розчулених слів про те, що Кларенс Едмондс Хемінгуей прожив гідне життя, полегшуючи страждання сотням людей. А Ернест, ідучи за труною, думав, що батько так і не зміг полегшити страждання собі самому. Болі у ногах, які з'явилися останнім часом, були ускладненням діабету і призвели до невиліковної гангрени ступнів.
Вибір батька Ернест не схвалив: «Він поспішив». Хоча загалом про самогубство розпатякувати він полюбляв і ставився до цього вкрай негативно. Наче навздогін хотів довести батькові його слабкість і неправоту. Але з роками прийшло розуміння батька, усвідомлення його рішення. І відчуття містичного і незворотного перетину родових приречень. Адже мине не так уже й багато років, і він опиниться перед точнісінько таким самим вибором... >>

Кубок Стенлі знову в Києві!

Два роки тому вихованець київського хокею Руслан Федотенко у складі команди НХЛ «Тампа-Бей лайтнінг» виграв Кубок Стенлі і привіз його на Батьківщину. Мабуть, ніхто тоді й гадки не мав, що найпочесніший хокейний трофей планети найближчим часом знову побуває в столиці України. >>

Збір «урожаю» почався

У середу на 36-му чемпіонаті Європи, що триває в болгарському Пловдиві, відбулася перша половина чвертьфінальних баталій. В українських любителів боксу вони викликали позитивні емоції, адже троє з чотирьох наших співвітчизників пробилися до півфінальної стадії і забезпечили собі, як мінімум, бронзові медалі. >>

Клички-благодійники: труси і футбол

Відомо, що українські боксери Володимир і Віталій Клички беруть активну участь у благодійній діяльності. І ця традиція продовжується. Днями Віталій виставив на продаж свої труси, в яких він здобув перемогу над американцем Ларрі Дональдом. Амуніція Кличка-старшого, котрому, до речі, позавчора виповнилося 35 років, пішла на аукціоні з молотка за 9 тисяч євро при стартовій ціні у 500. >>

Два роки поспіль ми задовольняємося «сріблом» — для Києва це неприпустимо

Сьогодні на полі столичного стадіону «Динамо» ім. Лобановського матчем між провідним київським клубом і одеським «Чорноморцем» почнеться 16-й чемпіонат України. Напередодні ж наставник динамівців Анатолій Дем'яненко розповів журналістам про готовність своєї команди до сезону. 47-річний фахівець, котрий вперше починає чемпіонат «у самостійному плаванні», пообіцяв докласти зусиль, щоб свято Ліги чемпіонів, пропущене нами торік, знову завітало до Києва. А почав Анатолій Васильович із розповіді про так зване міжсезоння, якого фактично й не було. >>

Рани гояться, діти ростуть, життя триває...

Були колись часи — кожна освічена дівчина, яка себе бодай трохи поважала, вважала за потрібне вести щоденник, із яким ділилася своїми найсокровеннішими переживаннями. Тепер ситуація змінилася, й відшукати людину, а тим паче знамениту, яка послідовно й відверто веде щоденник, дуже складно. За єдиним винятком: якщо не йдеться про одкровення... в інтернеті. Такі вони, віяння нашого комп’ютеризованого тисячоліття: замість ховати зошит зі своїми щирими зізнаннями в найдальшу шухляду, аби не потрапив на чужі очі, панночки «вивішують» їх на загальний огляд у «всесвітньому павутинні». І однією з таких відвертих панночок є секс-бомба й кінозірка Памела Андерсон. >>

Анекдоти

Гасло нового часу: «Народу потрібні МіР (Мороз і «Регіони») і МЯСо (Мороз, Янукович, Симоненко)!» >>

П'ять хвилин до нового серіалу

Усі казки закінчуються маршем Мендельсона — далі, як відомо, починається справжнє життя. Якщо «Не родися вродливою» все ж таки схожа на казку, то новий 100-серійний проект «1+1» — телероман «П'ять хвилин до метро» (знімає компанія ПРО-ТБ) — це наші будні. Це під'їзд будинку, в якому ми живемо, це проблеми з роботою, це плітки і розлучення, це закоханість і ревнощі... Це реальність. >>

Синдром ZIMALETTO

Я не належу до безтямних фанаток серіалів. І не тому, що брати участь у масовому психозі якось незручно — часу не вистачає навіть для зайвого дзвінка подругам. Які вже за такого постійного цейтноту серіали!.. На Пушкарьову я вийшла досить випадково, і перше моє знайомство з головною героїнею серіалу «Не родись вродливою» відбулося на власній кухні — благо, телевізори сьогодні прийнято ставити ледь не в кожному кутку — восени, десь, мабуть, на тридцятій серії цієї гіпнотизуючої історії кохання. Вона була в брекетах, я у фартусі. Вона тоді складала фінансовий звіт, а я смажила котлети... Так починалася моя особиста «пушкарьовоманія». До якої згодом почали потихеньку приєднуватися і домочадці включно з донькою-першокласницею. Доходило до патології: коли не встигала подивитися чергову серію — дзвонила подрузі й розпитувала в неї, що ж там нового сталося. >>

Із раннього Фродо

Для Елайджі Вуда, який виконав першу головну роль у кіно у трирічному віці, картина «Ті, що прагнуть угору» стала вже одинадцятою!!! 30 липня о 14.30 канал «1+1» демонструватиме чутливу і зворушливу історію двох братів, чиїми заповітними мріями стали уявні подорожі на «блакитному гелікоптері». >>

Нічний кулак скрипаля-суперзірки

Упродовж останніх чотирьох десятиліть не згасає талант і слава канадського кінорежисера, продюсера, сценариста та актора Нормана Джуїсона. На відміну від своїх колег молодшого покоління, славетний кіномайстер є представником тієї вимираючої генерації режисерів, які вміють захопити глядача не спецефектами, а досконало й захопливо викладеною з екрана історією. В цьому автора таких шедеврів, як кіномюзикл «Скрипаль на даху», екранізації рок-опери «Ісус Христос — суперзірка» тощо, вважають одним із кращих за всю історію Голлівуду.
Серед фільмів, які зняв Джуїсон, фактично немає «прохідних». Його ім’я — це «знак якості», це стиль, із яким варто ближче познайомитися й молодим любителям кіно. >>