Гірше з кращого

      Сирени й мегафони стихли, бійки між депутатами, їхні розбиті носи та порвані сорочки вже ніхто й не згадує, як і те, за що, власне, боролися минулого тижня. Бо з'явилися інші плацдарми для боротьби, меншенької, аніж боротьба за розпуск парламенту чи визнання «антикризової» коаліції нелегітимною. Позавчора надвечір наші депутати реалізували відому рису національної ментальності: коли повінь повінню, а орати треба, розділили парламентські комітети й головування в них. Скористалися принципом і з іншого анекдоту — «а отам я бурячки посаджу».

      У підсумку, обличчя нової Верховної Ради фактично сформоване (залишилося тільки проголосувати за «простого» віце-спікера, і якщо «Регіони» виконають обіцянку, то ним стане кандидат від БЮТ і «НУ» Олександр Турчинов). Обличчя парламенту вийшло, що й казати, якесь синюшне. В сенсі — під колір прапорів «Регіонів». Звісно, присутній у ньому й спікер Мороз — рожевий ніс, але загальна картина — гнітюча для сприйняття «помаранчевих», котрі ніби ще вчора були владою. Партія регіонів у зв'язці з соціалістами й комуністами знову виявилася сильнішою й хитрішою. Запропонувавши опонентам «хоч щось» і отримавши згоду, «регіонали» вибрали для себе найкращі шматки пирога.

      Звісно, якби «кризова» коаліція послуговувалася тими ж міркуваннями, що й покійна «помаранчева», то блок КПРС не віддав би політичним опонентам жодного комітету — наказав би, у стилі Тимошенко й компанії, задовольнитися посадами перших заступників чи якимись ефемерними новотворами у вигляді контролюючих структур. А так «синьо-червоні» віддали «помаранчевим» керівництво аж у 12 комітетах, узявши для своєї коаліції 15. Щоправда, значно чіткіше дискримінація проявилася в розподілі портфелів заступників: у «Регіонів» 11 перших заступників і 22 — «простих», в СПУ — 5+0, у КПУ — 1+2, тоді як у «Нашої України» — 7+10, а в БЮТ — 4+18. І це при тому, що домовлялися нібито ставити «помаранчевих» «замів» у ті комітети, де «керують «синьо-червоні», й навпаки.

      Якщо ж подивитися на якість отриманих кожною політичною силою комітетів, то вона також не співмірна. Хоча перший віце-спікер Адам Мартинюк позавчора й заявляв із трибуни: «...На превеликий жаль, деякі наші колеги почали говорити, що нам iз «барського» плеча дають не те, дають комітети, які нічого не варті і так далі. Тому я хотів би звернути увагу, що до фракції Блоку Юлії Тимошенко і  «Нашої України»  відійшли комітети законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, національної безпеки і оборони, фінансів і банківської діяльності, паливно-енергетичного комплексу, будівництва і міського господарства, аграрно-промислового комплексу, засобів масової інформації, екології і чорнобильського питання, Контрольна комісія з питань приватизації. Тобто вже цей перелік комітетів говорить про безпідставність звинувачень, що, мовляв, коаліція забрала собі ті комітети, які чогось варті, а опозиції залишились лише комітети, які не заслуговують на увагу».

      Але, якщо бути чесним, то слід визнати: Партія регіонів якщо й віддала опонентам якісь «кращі» комітети, то лише «гірші з кращих». Та й то, кажуть, неспроста. Адже подейкують, що «нашоукраїнці» Петро Порошенко й Микола Мартиненко стали завідувати фінансами-банками і паливно-енергетичним комплексом лише в розрахунку на те, що за кiлька тижнів більша частина їхньої фракції таки приєднається до «антикризової» коаліції. Принаймні про це каже соціалістичний спритник Микола Рудьковський — той самий, котрий пнеться в мінiстри транспорту чи й у віце-прем'єри. Ба, більше: дехто каже, що Порошенко невдовзі може поміняти «банківський» комітет на головний — Бюджетний, і станеться це після того, як Микола Азаров, призначений наразі головним парламентським «бюджетником», перейде на роботу в уряд першим віце-прем'єр-міністром.

      А поки що Бюджетний комітет очолює саме «регіонал», і депутатів із Партії регіонів у ньому найбільше — 14. Загалом у Бюджетному комітеті 31 член — при нормі 20 осіб на будь-який комітет. Квота для «регіоналів» — сім висуванців на кожні два десятки членів кожного комітету. Що означає таке нахабне перевищення квоти? А те, що саме ця політична сила прагне найактивніше брати участь у «дерибані» бюджету. Тепер переважна більшість «донецьких» за підтримки того ж Рудьковського і ще двох комуно-соціалістів готуватиме потрібні для себе проекти рішень й виноситиме їх на парламент. Іншим — зась.

      Те саме стосується й регламентного комітету ВР, де перевага Партії регіонів знову дуже відчутна. А це значить, що саме «сині», вкупі зі спікером Морозом та його однопартійцем — новопризначеним завгоспом ВР Дмитром Рудковським, — організовуватимуть внутріпарламентське життя так, як їм заманеться.

      А взагалі — це, звісно, жах. Якщо поглянути на список розділених комітетів та їхніх голів, то, скажіть, чи має моральне право «Підрахуй» Ківалов завідувати призначенням суддів? А пан Джига, який, працюючи в МВС, всіляко гальмував справу Гонгадзе й спихав провину на якихось наркоманів, — боротися з організованою злочинністю? А пан Кушнарьов, який спізнав смак СІЗО за Сіверськодонецьк і Харківське метро, — очолювати інший правовий комітет ВР?

      Авжеж, це реванш, і дуже болючий.

      Але емоції вляглися, і вчора по обіді комітети вже проводили свої організаційні засідання й звітували пресі про початок «прикладної» роботи...

НОВА РОБОТА

      Парламентські «зірки» розподілилися по «сузір'ях» комітетів таким чином:

Віктор Янукович-старший — Комітет iз питань правової політики; з ним же під орудую Кушнарьова працюватимуть Юлія Тимошенко й Петро Симоненко;

Сергій Ківалов — правосуддя;

Роман Безсмертний — держбудівництво;

Святослав Піскун — законодавче забезпечення правоохоронної діяльності;

Віктор Янукович-молодший — транспорт і зв'язок (бо любить машини й мобільні телефони);

Рінат Ахметов і Борис Колесников — економічна політика (хоча хазяїн Донбасу анонсував прихід в антикримінальний комітет);

Тарас Чорновіл і Андрій Шкіль — у закордонних справах (причому БЮТівець — заст. голови);

Юрій Єхануров і Давид Жванія — всього-на-всього наука та освіта, що сприймається як їхня цілковита поразка в боротьбі за кращі місця під парламентським сонцем.