(автора.)
«У царині земельних відносин терміну давності не існує!» — люблять казати у Державному комітеті України із земельних ресурсів. «Завали», які виникли внаслідок безміру попередників, тут намагаються розчищати всіма доступними способами. I таки виявляють численні порушення в тому чи іншому регіоні. Утім, демонтуючи систему земельної корупції, навіть керівництву Держкомзему доводиться стикатися з активною протидією підлеглих із регіонів, їхніми подільниками з правоохоронних органів, зацікавленими впливовими особами та iн. У розпорядження «УМ» потрапили цікаві документи — акти комплексних перевірок органів земельних ресурсів Одещини та Ялти.
Комплексна перевірка роботи Одеського облуправління земельних ресурсів за 2004 —початок 2006 років проводилася Держкомземом ще у квітні. Тут далеко до запеклих земельних протиріч, подібних до тих, що відбуваються у Криму, бо, незважаючи на етнічне різнобарв'я регіону, на Одещині немає ні татарського питання, ні такої розгалуженої санаторно-курортної та природно-охоронної інфраструктури як на ПБК. Утім зловживання власних підлеглих у зав'язці з місцевими правоохоронцями, як свідчать джерела «УМ», вразили навіть бувалих високопосадовців Держкомзему.
Судіть самі, колегія Держкомзему через місяць після комплексної перевірки визнала контроль за використанням та охороною земель в Одеській області недостатнім, а роботу облуправління земельних ресурсів (начальником якого є Павло Пастушенко) — незадовільною та такою, що дискредитує державні органи влади! Самого Пастушенка, до якого раніше неодноразово застосовували дисциплінарні стягнення, колегія рекомендувала звільнити. Подібна доля могла спіткати i начальника міського управління земресурсів пана Массовця та начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Одещини пана Бондарчука. Та коли запахло смаженим, посадовці різко вдалися до випробуваного методу — побрали лікарняні. «Хворіють» до цього часу. Один із чиновників нібито навіть інсценував ДТП на своєму шляху з Одеси до Києва, коли його викликали на «колегіальний рознос».
Неофіційно один із високопосадовців Держкомзему висловив «УМ» власне бачення «земельної проблеми» на Одещині, адже тут (i не лише) фактично сформувалася своєрідна «земельна мафія», що складається як з окремих керівників управлінь земресурсів, так i правоохоронних органів, особливо прокуратури.Очевидно, півроку тому зовсім не випадково сталася резонансна пожежа в облпрокуратурі, хоча доказів цієї версії й немає. Тоді кримінальні справи проти грабіжників, убивць та авторитетів дійсно вціліли, а от чимало цікавої «земельної» документації перетворилося на попіл. Річ у тім, що «земельні» інспектори, виявивши те чи інше правопорушення, складають протокол, але передати його одразу до суду не мають права — це прерогатива прокуратури. Саме цей орган вирішує, чи варте порушення судового розгляду, чи ні. Звісно, є певний відсоток протоколів, які повертають земресурсам через непідтвердження фактів, неправильно складений протокол тощо. Але трапляється й таке: наявні зловживання у земельній царині тримають без розгляду, бо це комусь потрібно. Буває, що «земельні справи» просто «тонуть» по дорозі до суду або зникають цілі томи доказової кадастрової документації. I не лише на Одещині. У тому ж сумнозвісному, але вкрай престижному Козині у передмісті столиці кадастрову документацію після безслідного зникнення у нетрях Генпрокуратури досі не відновили.
А стосовно вже згаданих прізвищ земельних високопосадовців Одещини слід додати, що дехто з них відчуває себе ледь не місцевим царьком! Що й казати, якщо той самий пан Пастушенко нахабно видає власні незаконні накази щодо системи земельних ресурсів області й тим самим плює на чинне земельне законодавство! Бо ні закони, ні положення, ні відомчі інструкції йому не указ. А це й накази Пастушенка з регулювання правовідносин у сфері проведення земельних торгів, i чисті бланки держактів, які передаються не начальникам районних (міських) органів земресурсів, а безпосередньо зацікавленим підприємцям! Що й казати, якщо тисячі таких чистих бланків держактів (як на право власності на земельну ділянку — 1677 штук, так i на право постійного користування нею — 14542) було виявлено перевіркою. Не дивно, що навіть заступник «губернатора» Іван Чорбаджи, який курирує земельні відносини області, критично оцінює роботу облуправління земресурсів, каже про систематичне зволікання у вирішенні багатьох питань, чиновницький формалізм тощо.
Роботу Ялтинського міського управління земельних ресурсів перевіряли зовсім нещодавно — в останні дні червня. Зрозуміло, що корупційні земельні оборудки тут мають значно більший «грошообіг», ніж десь у Білгород-Дністровському районі Одещини. В окремих випадках простежується не загребуща рука місцевої кримінально-посадової еліти, а з найвищих кабінетів на Печерських пагорбах столиці. Щоправда, після зміни влади позиція Кримської прокуратури щодо протидії земельним оборудкам є більш принциповою, претензій до її роботи у Держкомземі практично не мають. Але «авгієві стайнi» кучмізму тут далеко ще не розчищені. Так, Феміда повернула у держвласність продану екс-керівником ДУС Ігорем Бакаєм так звану державну дачу №1 — нині пансіонат «Гліцинія», яка російському «Внешторгбанку» дісталася ледь не за копійки. Але, окрім зданих РФ за безцінь курортних об'єктів за кілька днів до другого туру президентських виборів, наразі спливають й інші факти хаотичного дерибану «колишніх», як от ситуація із Ялтинським гірсько-лісовим природним заповідником.
Цей заповідник загальнодержавного значення було створено ще постановою Ради Міністрів УРСР у 1973 році. Спочатку його площа складала 14176 гектарів, а через п'ять років заповіднику передали ще майже 383 гектари, а потім відвели іншим користувачам земельні ділянки загальною площею майже 78 гектарів. Як би там не було, навіть за роки незалежності його площа лишалася незмінною, аж до президентських перегонів у 2004 році. За підрахунками фахівців, вона має складати 14480,75 га, а згідно з даними кадастрового обліку об'єктів природоохоронного фонду України та Положення про заповідник — узагалі 14532 га. Однак із заповідною земелькою восени 2004 року відбуваються цікаві метаморфози. З'ясовується, що спочатку (окремі випадки трапилися у 2003 році) статті 149—150 Земельного кодексу та статті 51—54 Закону «Про природно-заповідний фонд України» порушуються органами місцевого самоврядування та виконавчою владою. Приймається чимало рішень про відведення земельних ділянок із земель заповідника іншим користувачам, відтак межі самого заповідника змінюються без наукового обгрунтування та дотримання відповідної процедури.
Наприклад, 22 га відвели під приватну забудову, ще майже 20 га отримало якесь ТОВ «Рісско», за ним у чергу вишикувалися й отримали заповідну земельку ЗАТ «Морбуд», ПП «Магнолія» тощо. Ще 20 га землі Рада Міністрів АРК передала в оренду на 50 років для будівництва еколого-туристичного центру. До того ж, щоб якось виправдати цю «прихватизацію», кримський філіал Інституту землеустрою в проектах відводу цих ділянок відносить їх до земель запасу лісового, а не природно-заповідного фонду! Цей «дерибан» погодили з начальником Ялтинського управління земресурсів паном Патіком, який, підписуючись під окремими документами, ніякої заповідної території не побачив. Не дивно, що під час червневої перевірки з'ясувалася відсутність у «конторi» пана Патiка будь-якої технічної документації щодо землеустрою, яка б засвідчила законність відводу цієї землі.
Зрозуміло, що i чиновники Ялти i навіть уряду Криму не завжди діяли з власної ініціативи. Ще 18 жовтня 2004 року тодішній Президент Леонід Кучма за два тижні до першого туру виборів підписує указ № 1258, згідно з яким нові межі заповідника... скорочуються до 14176 га, як у 1973 році! Відтак кілька сотень гектарів одразу йдуть на «дерибан своїм» людям, адже на кучмину вказівку оперативно реагує Рада Mіністрів АРК i вже 26 жовтня 2004 року приймає постанову за № 541, якою відносить земельні ділянки заповідника площею майже 357 га до земель запасу лісового фонду. Зрозуміло, що це одразу полегшує i спрощує процедуру їхнього відводу під інші цілі. Дарма, що такі рішення були як поза компетенцією Кучми, так i кримського уряду, бо проекти відводу не пройшли державну землеустрійну експертизу. Але ж тодішня влада, передчуваючи кінець панування, дуже вже поспішала...
Поки що ніхто з фахівців не може сказати, як ті три з половиною гектари заповідної землі будуть повертати. Адже хоча кучмівський указ i було невдовзі скасовано іншим указом за № 780, вже за Президента Віктора Ющенка, але досі залишається в силі урядова постанова АРК за № 541, а за Ялтинським заповідником продовжує числитись площа на 14 тисяч гектарів з невеликим гаком. До того ж Верховна Рада Криму вже після третього туру президентських виборів — 22 грудня 2004 року, — коли перемога Ющенка була очевидною для всіх, своїм рішенням встановила нові межі населених пунктів — села Оползневе, селищ Паркове та Сімеїз, включивши в їхні кордони i землі заповідника. Тоді ж кримський уряд спробував відвести 34 земельні ділянки на користь зацікавлених ТОВ — «Солар Сіті», «Шеруд», «Рудом», «Доман 2004», «Легіон 2004» та «БАСД» для будівництва курортно-туристичних комплексів, але не встиг...
А взагалі подібні зловживання на території так званої Великої Ялти не дивина. Що вже казати, якщо перевіркою навіть у книзі передачі бланків держактів комерційним структурам було виявлено численні виправлення номерів та прізвищ, підчистки та підтирки. Дивишся, звіряєш i бачиш, що нібито держакт на право власності на гарну земельну ділянку за № 044021 було видано громадянину Іваненку із селища Отрадне, але цей номер виправлено на № 107920 i виходить, що держакт отримав... мешканець Ялти Петренко. I таких прикладів чимало.
Порушення допускаються i нині. Наприклад, цьогоріч у березні Масссандрівська селищна рада затвердила проект відводу дванадцяти гектарів землі в оренду на 50 років ВАТ «Управління готелів» (Санкт-Петрбург, Росія). За тиждень до цього рішення державна земельна експертиза Держкомзему вказала на необхідність встановлення сервітуту (обмеження) на півгектара цієї землі, щоб місцеві мешканці та туристи мали змогу вільно пройти до водоймища. Усе згідно з Водним та Земельним кодексами, але Массандрівська селищна рада цього обмеження у власне рішення не внесла. Навіщо грошовитому російському клієнту зайві ходоки?
Цікаво, що на багатьох об'єктах i територіях природно-заповідного фонду досі (!) не оформлено документи на право власностi.Час від часу тут виникають скандали щодо права власності, ледь не господарями у Криму почуваються російські високопосадовці та командування Чорноморського флоту. Ті ж маяки чого варті! Що вже казати про парки та заповідники? Так, у стадії оформлення знаходяться обидва природні заповідники Великої Ялти — вже згадуваний Ялтинський гірсько-лісовий та мис «Мар'ян». Із семи національних природних парків держакти оформлені лише на три об'єкти — Адміністрація парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва (36 га), Алупкінський палацово-парковий заповідник (31 га) та Харакський парк (12 га). А от щодо Нiкiтського ботанічного саду раніше отриманий держакт на площу 269 га відмінено рішенням Господарського суду столиці восени минулого року.
З інших 26-ти об'єктів природно-заповідного фонду Великої Ялти документи на право власностi оформлені лише щодо п'ятьох — Південнобережні дубрави (11 га), парки Меласський (12 га), Ай-Даніль (19 га), Еміра Бухарського Сеіда-Абдул-Ахада-Хана (9,5 га) та Чукурлар (14,5 га). З об'єктів історико-культурного значення належно оформлені лише Лівадійський та Массандрівський палаци, Алупкінський державний заповідник та ТОВ «Яліта — Т» у Кореізі. Отже, роботи із розгрібання «земельних завалів» i належного оформлення фактичного «кримського безземелля» ще бiльш нiж удосталь.
На території так званої Великої Ялти (Південний берег Криму праворуч та ліворуч від міста Ялта) розташовано 32 населені пункти, 82 оздоровчi та 185 рекреаційних об'єктів. З усіх земельних ділянок, зайнятих пляжами та берегоукріпними спорудами, документи, якi встановлюють право на землю, мають лише близько півсотні об'єктів.
Кримська прокуратура цього року повернула в державну і комунальну власність 3,5 тисячі гектарів землі, вартість якої перевищує більше ніж п'ять мільярдів гривень. У прокуратурі Автономної Республіки Крим повідомляють, що півтори тисячі гектарів землі було повернуто за рішенням судів, які задовольнили 78 позовних заяв прокуратури про визнання недійсними державних актів на землю, розрив договорів оренди тощо. Внаслідок проведених прокурорських перевірок у сфері приватизації землі і використання земельних ресурсів порушено 18 кримінальних справ, 5 з яких уже розслідувано — звинувачені за ними держслужбовці чекають судового вердикту. Найближчим часом перед судом з'являться і керівники Республіканського комітету із земельних ресурсів АРК, які обвинувачуються в зловживанні службовим становищем при незаконному наданні земельних ділянок на ПБК. До речі, у 2005 році прокуратура АРК повернула державі і територіальним громадам Криму більш як 21 тисячу гектарів землі.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
