У середу в український прокат вийшло довгоочікуване продовження пригодницького піратського блокбастера «Пірати Карибського моря: скриня мерця». Це друга картина, дубльована українською мовою, від дистриб'юторської компанії B&H. Нагадаємо, що постанова Кабміну про обов'язкове дублювання, титрування чи озвучування фільмів українською мовою вступає в силу з 1 вересня, а B&H спрацювали з випередженням графіка — перший «експеримент» із мультфільмом «Тачки», за словами директора компанії Богдана Батруха, виявився дуже і дуже успішним — українські сеанси відвідали на 15 відсотків глядачів більше, ніж російські. Російськомовних і україномовних копій «Скрині мерця» виготовили в однаковій кількості, а скільки буде тих чи інших сеансів, залежить від кінотеатрів.

Три місяці тому в Тараса Чубая народилася донька — Меланія Тарасівна. Ви ніколи не уявите, поки не побачите, як змінився Тарас Григорович із народженням блакитноокої принцеси! Він усміхається, дивлячись на неї, навіть коли дівчинка спить, помічає, що вона випхала з рота пустушку і дбайливо полоще її у кип'яченій воді. Для Меланки він поки що люблячий батько. А для когось — символ цілого покоління: зовсім не алкоголіків, він «буде пити не п'яніти від дешевого вина», як пожартував колись про безсмертний хіт «Вона» письменник Віктор Неборак, але точно — романтиків українського бароко від «Коли до губ твоїх лишається півподиху».
«Плач Єремії» — ім'я, яке звучало і ще «дозвучує» зараз. Вставляєш, було, у вуха нові записи і знаєш: точно — якісна музика, завжди — геніальні тексти і потенційні хіти. От тільки нема останнім часом що у вуха вставити. Друга частина альбому «Світло і сповідь» на вірші батька Грицька Чубая, яку давно обіцяно і так і не видано, готова. Чекає менеджерів і спонсорів. А що Тарас менеджерам не довіряє, все робить сам, а часу зараз у нього небагато... Чекаємо, словом. От уже ці мені галичани: якби хто взяв під білі руки та повів яку програму на телевізії вести, чи грошей побільше заплатив або спонсорів знайшов, тоді б усе у нас точно вийшло...
Усе-таки в єдності сила — порозповзалися «ВВ», «Мертвий півень», «Брати Гадюкіни», ну і, очевидно, «Плач Єремії» по світах і сайд-проектах. Можливо, переситилися чи не витримали конкуренції; постаріли, нема анархізму в очах, а звучали ж колись! Тарас говорить, що все ще попереду, добудує студію, суспільство українізується; як у класика: «Говорити, мовчати і говорити знову».