І знову — довга «сталева» шухляда

      Минулого тижня Кабмін ухвалив принципове рішення про добудову Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. Для завершення найбільшого вітчизняного довгобуду створять спільне підприємство, контрольний пакет (50% + 1 акція) в якому належатиме державі. Питання лише в тому, хто стане партнером держави. Відповідь на нього Кабмін мав дати на своєму засіданні 12 липня.

      Напередодні засідання уряд доручив профільному відомству — Міністерству промислової політики — проінформувати учасників ринку, потенційно зацікавлених у добудові КГЗКОРу, про рішення Кабміну створити СП і зібрати їхні думки. Нагадаємо, що свої пропозиції урядові в березні цього року надіслав українсько-російський консорціум «Смарт-груп»-«Металоінвест», а через два місяці — найбільша металургійна компанія світу «Міттал стіл». У червні Кабмін створив Спеціальну урядову комісію з розгляду заявок потенційних інвесторів завершення будівництва КГЗКОРу, до складу якої увійшли представники дев’яти різних міністерств і відомств. Учасники комісії одностайно підтримали пропозицію «Металоінвесту» і «Смарт-груп» про створення СП, адже схема консорціуму передбачала, що держава зберігає контроль над Криворізьким ГЗК окислених руд, залучаючи до процесу його добудови і введення в експлуатацію приватний капітал.

      Крім двох згаданих претендентів, у понеділок — вівторок представники Мінпромполітики зустрілися з представниками трьох компаній, котрі раніше привселюдно виявляли бажання взяти участь у добудові комбінату — російської «Сєвєрсталі», «Індустріального союзу Донбасу» і Полтавського ГЗК. За підсумками співбесід профільне відомство повинне було винести свій вердикт: хто ж стане партнером держави у створюваному спільному підприємстві? Однак у підсумку Мінпромполітики ухвалило «соломонове рішення»: з огляду на те, що пропозиції кількох потенційних претендентів багато в чому повторюють одна одну, необхідно провести серед них конкурс. Але через те, що в законодавстві не прописана процедура проведення подібних заходів, необхідно її розробити. І як заявив міністр промислової політики Володимир Шандра, вся відповідальність за проведення даного конкурсу ляже на Фонд державного майна.

      Природно, що після таких рекомендацій мiнiстерства ніякого остаточного рішення щодо багатостраждального КГЗКОРу прийнято не було. Адже мало того, що створений ще один додатковий бар'єр на шляху до остаточного рішення долі незавершеного гіганта, який нидіє на Кіровоградщині ще з часів СРСР. Фактично глава Мінпромполітики послав месидж: будь-які спроби подолання щойно вигаданої перепони виходять за рамки існуючого нормативного поля. А на випадок, якщо це все-таки відбудеться і конкурс буде проведено, відповідальність за нього нестиме не той, хто все це вигадав, а Фонд держмайна. Під егідою якого, до речі, й створювалася вищезгадана Спеціальна урядова комісія, і свій вибір — на відміну від окремо взятого міністерства — вона вже зробила.

      Однак на цьому неузгодженості в поведінці держчиновника Володимира Шандри лише починаються. Зокрема, міністр наполягає на тому, що для запуску комбінату слід використовувати винятково українську сировину. Водночас тижнем раніше Шандра висловлював побоювання з приводу того, як би введення КГЗКОРу в дію не призвело до дефіциту залізорудної сировини на українському ринку. Подібні хитання в поглядах пояснити просто. За словами одразу кількох учасників співбесід 10-11 червня, їх вразив рівень інфантилізму представників Міністерства промполітики. Зокрема , вони жадали від потенційних інвесторів доказів, що їхня схема запуску комбінату не вплине на баланс залізорудної сировини в Україні. При цьому одержали досить резонну відповідь, що проведення подібного аналізу — прямий обов'язок Мінпропромполітики. Саме це відомство зобов'язане не просто зводити подібний баланс сировини, а й займатися прогнозуванням його змін у залежності від виникнення тих чи інших ситуацій.

      Із завидною впертістю міністерство вигадує дедалі нові обгрунтування неможливості початку добудови КГЗКОРу. Причому на повірку більшість із цих перешкод є надуманими. Певно, мотиви поведінки Мінпромполітики (яка, до речі, стосовно даного питання повністю суперечить позиції Прем'єр-міністра) трохи складніші, ніж звичайна чиновницька некомпетентність. У випадку з КГЗКОРом робиться все можливе, щоб усіма правдами й неправдами загальмувати процес початку добудови комбінату-гіганта, і головним «двигуном прогресу» тут виступає персонально мiнiстр. Він, певно, зробив для себе вибір на користь одного з претендентів на добудову і повільно, але вірно тягне час. Адже він (час) зараз так необхідний «Міттал стілу», який перебуває в процесі нескінченного «корпоративного весілля» з компанією «Арселор». Коли закінчиться «медовий місяць» (а швидше — рік) після їхнього злиття, тоді в «нового осередку металургійної громади», може, дійдуть руки і до українського довгобуду. А поки — нехай стоїть?