Малюнок Андрiя ПОТОПАЛЬСЬКОГО.
Неоголошена «енергетична війна» між цивілізованим світом та російсько-іранським альянсом розгоряється з новою силою. Днями іранський міністр нафтової промисловості оголосив, що в разі застосування міжнародних санкцій Тегеран готовий боронитися? І «ціна нафти щонайменше зросте до сотні доларів за барель». Враховуючи колосальне потепління в російсько-іранських відносинах, автовласників це мало б непокоїти — те, що «в Тегерана на язику, в росіян на умі».
Іран є четвертим у світі виробником нафти. Росія, як відомо, теж на ринку енергоресурсів задніх не пасе і вже кинула всі сили на новий фронт. Дедалі очевиднішими стають російські спроби монополізувати ринок доставок енергоресурсів до ЄС. Нещодавно «Газпром» опрацював проект угоди з урядом Ірану про створення спільного підприємства, яке будуватиме колосальний газопровід «Іран—Пакистан—Індія». Цей трубопровід довжиною 2,7 тис. км. дозволив би Росії доставляти газ на ринки Південно-Східної Азії вже у 2009 році. Зрощення ірансько-російських потужностей стало б відчутним у світі, адже сумарно вони складали б 42 відсотки світових запасів газу.
Чим більше світова спільнота тиснутиме на Тегеран, тим активніше Кремль підставлятиме плече «споконвічно братньому іранському народові». Алгоритм дружби «альянтів»: ви з нами «довічно» дружите й узгоджуєте, кому і за якою ціною відвантажувати паливо, ми ж вас «кришуватимемо» у Раді безпеки ООН й прикриватимемо від «імперіалістичних яструбів». Такий собі путінський макіавелізм розливу 2006 року — політика жорсткого прагматизму.
На останньому засіданні Шанхайської організації співпраці президенти РФ та Ірану вже заявили про створення газового консорціуму. А іранський президент навіть наголосив, що «ми можемо між собою тісно співпрацювати і при встановленні ціни і головних потоків експорту газу». Приєднання ж до цього «непорушного газового союзу» Алжиру, з яким Москва уже лихоманково завершує проведення переговорів, просто монополізує газовий ринок ЄС і призведе до створення газового «ОПЕК» під проводом Кремля. І скоро температура у затишній «нірці» пересічного брюссельця регулюватиметься з Москви.
До того ж Держдума Росії ухвалила закон, який остаточно затвердив монополію і так «ручного» «Газпрому» на експорт газу російськими газопроводами, включно з тим, що надходить із країн Азії. Газ при цьому фігурує як стратегічна сировина. Закон поспішили ухвалити, аби добряче поторгуватися на енергетичному саміті Великої вісімки, який за пару тижнів розпочнеться у Санкт-Петербурзі й буде присвячений намаганням «заморозити» початок «холодної енерговійни». Новоспечений закон, за словами його творця Валерія Язєва, голови Комітету з питань енергетики Держдуми, має зменшити тиск на Росію з боку міжнародних енергетичних корпорацій і держав Заходу, які прагнуть отримати доступ до російських покладів газу. Тож Росія, поборюючи конкуренцію у підготовці до опалювального сезону в ЄС, і надалі використовуватиме «газовий ключ» для шантажу і здійснення політичного тиску.
Нещодавно росіяни відновили активну інтервенцію капіталу в українську газову галузь, викупивши контрольний пакет акцiй обласних структур — «Донецькгоргаз», «Дніпрогаз», «Криворіжгаз» та «Харківгаз». Причини цьому новий власник, екс-менеджер РАО «ЄЕС Росії» Міхаіл Абизов, наводить переконливі: «Ми придбали облгази тому, що в них є потенціал росту вартості». І це не викликає жодного сумніву — «купили, бо вигідно». Але у подібних ситуаціях зворотна логіка навряд чи спрацьовує. Чи лише тому продали, що було вигідно продавати?!
Шкода, що в українських чиновників не знаходиться причин блокувати роздрібний продаж складових нацбезпеки України за умов «неоголошеної енергетичної війни», адже йдеться про передачу в «приватні» руки росіян газопостачання східного регіону. Чи це має якесь стратегічне значення — невідомо, бодай, за повідомленням «Української правди», у Кабміні не бояться приходу російського капіталу в облгази і відзначають, що це «буде сприяти розвитку». Безперечно, прихід коштів сприятиме розвитку такої «відсталої і неприбуткової» галузі, як постачання газу у вибухонебезпечних регіонах. Але от російський досвід національних монополій підказує дещо інше. Як відомо, мільярдер Ходорковський також «всього-на-всього» намагався посприяти розвитку російської енергетики шляхом залучення американських інвестицій. І за добрі свої наміри поплатився. І сів. І надовго. Це за умов відповідності чинному законодавству. Відомо, що в Росії чітко налагоджено владну вертикаль, яка працює в жорстко авторитарний спосіб, якщо йдеться про підтримку курсу Президента. А всі суперечки та персональні бізнес-апетити в інструменті зовнішньої і внутрішньої політики — «Газпромі» — вдалося залагодити шляхом переведення його з категорії «фабрики латексних виробів» у ранг «космодрому Байконур». Тож є серйозний сумнів, що росіяни допустили би «дружній» український бізнес приватизувати, до прикладу, «Петербургенерго» чи «Владивостокенерго».
Нещодавно з'явилась ще одна резонансна демонстрація принципів співпраці з росіянами на енергоринку — потішила ситуація з литовським нафтопереробним комплексом у Можейках, закупівлю якого завершує польська компанія ПКН «Орлен», яка придбала понад половину акцій у бунтівного «Юкоса» Ходорковського. Зараз же росіяни поінформували, що «Лукойл» просто обмежить поставки до цього нафтопереробного гіганта, вважаючи їх «нерентабельними і нецікавими», і запевнили, що доставки нафти до Можейок «не будуть також цікавими і для більшості російських фірм». Тож акції польського підприємства, яке для купівлі комплексу залучило єврооблігації, наразі стрімко покотилися вниз. Подібна ситуація склалась кілька років тому, коли росіяни різко обмежили постачання нафти до цього литовського порту і змусили продати комплекс «Юкосу». Тож жодного «шантажу» — процеси тривають прозоріші за сльози чекістів.
Днями Владімір Путін провів нараду з російськими послами, де, за повідомленнями російських ЗМІ, зробив низку резонансних заяв «як, з ким і куди дружитиме» Росія. Зокрема, у стосунках з ЄС і США президент РФ прагне переглянути «ставлення одне до одного». А «щоб зміни носили позитивний характер, політикам обох країн необхідно, як аксіому, засвоїти: партнерство між такими світовими державами, як Росія і США, може будуватися винятково на засадах рівноправності і взаємоповаги». Враховуючи неспівставність економічних потенціалів, президент РФ, так виглядає, збирається творити паритетність бойовою готовністю мирного чергування ракет і енергетичним батогом.
Як відомо, думки керманичів такого рівня мають властивість ставати пророчими. Тим більше для російських дипломатів. Тож Владімір Владіміровіч заявив: конфліктний потенціал у світі зростає, і заздалегідь напророкував вірним амбасадорам несподіваний розвиток подій: «Після руйнації біполярного порядку зберігається великий елемент непередбачуваності в глобальному розвитку. Можливо, саме тому не стихають розмови про неминучий конфлікт цивілізацій з перспективою тривалої конфронтації, аналогічної періоду «холодної війни». За словами Путіна, триває «модернізація всієї архітектури глобальної безпеки», а за інерцією старий «світ буде знову приречений на безрезультатне протистояння. Потрібно переламати ці небезпечні тенденції».
Це безпосередньо відіб'ється і на стосунках із СНД, зазначив Путін, адже «назрів перехід на принципи, прийняті в світовій економіці і торгівлі, які грунтуються на тверезому розрахунку, й такий підхід слугуватиме оздоровленню наших багатопланових зв'язків із партнерами по СНД». За словами президента РФ, «ми не ставимо під сумнів право країн СНД самостійно діяти і всередині країни, і на міжнародній арені, але це означає, що і ми маємо право на вибір власного шляху». На думку Путіна, низка країн Співдружності шукає «покровителів здалеку», пробує «ігнорувати зв'язки, що складалися століттями», а це загрожує «появою несамостійних слабких держав, тому російські відповіді грунтуватимуться на рівноправній співпраці і добросусідстві». Зрештою, дружба і співробітництво, за словами Путіна, передбачають конкуренцію на економічних ринках (читай: конкуренцію за енергетичні ресурси). Водночас досвідченому президенту РФ досі «важко зрозуміти, чому природні і прозорі рішення про переведення розрахунків з деякими нашими сусідами на ринкову основу подекуди викликають екзальтовану реакцію»; «простодушний» Путін навіть припустив, що через те, що «погано роз'яснювали». Тож, «із сучасною Росією вигідніше дружити і надійно співробітничати, — переконував ВВП, — Дехто готовий звинуватити нас мало не у відродженні «неоімперських амбіцій» або, як ми недавно чули, вигаданому «енергетичному шантажі». Також гуманістичний «мочильник терористів» запевнив у готовності безпосередньо врегульовувати регіональні конфлікти від Косова, Кіпру, Закавказзя аж до Придністров'я та й загалом на просторах СНД, «незважаючи на відверті провокації, з якими ми так часто стикаємося».
Ця промова мала характер якщо не публічної перестороги «заклятим сусідам», то бодай «методички» для емзеесівських «голубів миру» а ля Жириновський: зі Штатами говоритимемо на рівних, а «братів наших менших» поморозимо і будемо «мирити» за будь-яку ціну.
Визнаний авторитет Збігнєв Бжезінський в інтерв'ю «Независимой газете», яке облетіло інформагенції СНД, по-інакшому розставив наголоси і зазначив, що застарілі стереотипи «штовхають Російську Федерацію до здійснення односторонніх акцій відносно України, Грузії, Молдови; але подібні акції лише підривають її авторитет і виявляють її повну безпорадність, тобто не можуть принести Росії нічого, окрім шкоди». На думку одного з визначних світових політиків епохи «холодної війни» та «перестройки», подібне розуміння російського суверенітету «здатне лише створити велику загрозу російським національним інтересам. Російська територія — найбільша в світі, але в той же час найменше населена, і не на користь Російської Федерації мати сусідів, які ненавидять або бояться її». До того ж Бжезінський в'їдливо нагадав, що «факт підтримки сепаратного статусу Абхазії і Придністров'я перебуває у безпосередній суперечності з російською позицією щодо чеченського питання». На його думку, інший, ніж євроатлантичний, напрям міжнародного співробітництва просто небезпечний для Росії, адже «на схід від Уралу проживає щонайбільше 35 мільйонів людей, тоді як населення територій на південь від Уралу складає 3,5 мільярда». Тож у російсько-китайському союзі, на думку Бжезінського, Пекін буде безумовним лідером. «У Китаї мудріша політична еліта, Китай сильніший економічно, у технічний розвиток Китаю йдуть значно більші інвестиції, ніж у російські технологічні нововведення. Китайці — більш дисципліновані, ніж росіяни, і в той же час ведення бізнесу в КНР винахідливіше і різноманітніше, ніж у Росії». Роль Європи ж, на думку екс-радника президента Картера, «зводиться до ролі пасивного свідка бурхливих подій, що відбуваються у світі. Така ситуація пов'язана з тим, що Європа є соціально-політичною реальністю, але не має власної політичної iндивiдуальностi».
Водночас політолог не вважає, що «холодна війна» відновиться. Проте антидемократичні тенденції в Росії спричинять погіршення російсько-американських відносин; у дальшій перспективі, безумовно, це погіршення загрожує більшим збитком для Росії, ніж для Америки.
Депутат Європарламенту від Польщі Мацей Гертих, батько провідника націоналістичної «Ліги польських родин» і міністра освіти Романа Гертиха, почав збирати голоси протесту проти побудови так званої балтійської труби — Північно-Європейського газопроводу, який безпосередньо з'єднуватиме Росію з Німеччиною, оминаючи країни-транзитери — Україну і Польщу. Цей проект виконуватиме роль енергетичного зашморгу і спрямований на упокорення «неслухняних» держав, а за відсутньої диверсифікації дозволить Росії ультимативно підвищити ціни на газ. Наразі головним аргументом проти «балтійської труби», зрозумілим для європейської ліберальної громадськості, є екологічний, адже під час ІІ Світової війни в Балтійському морі затопили тисячі тонн отруйних речовин і газів. Тож поляки почали збирати голоси під гаслом «Політичний газопровід?! Просто скажи «НІ!» Скажи «ні» екологічній катастрофі». Долучити свій голос можна за адресою www.stopthepipeline.eu.
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
