Зита Гiльовська наразi найвища з посадовцiв Польщi,якi потрапили пiд колесо люстрацiї.
Днями внаслідок люстраційного скандалу «злетів» посадовець найвищого щабля Польщі — у відставку відправили віце-прем'єра, міністра фінансів Зиту Гільовську. Міністр зібралась у відставку того ж дня, коли захисник громадських інтересів (посадова особа, яка скеровує люстраційний процес, виносячи звинувачення, котрі мають розглядатись спеціальним люстраційним судом) Влодзімеж Ольшевський подав заяву, в які говориться, що пані Зита напевно приховує деякі компрометуючі дані зі своєї біографії. Гільовська відпиралась як могла, назвавши справу «люстраційним шантажем», а документи «фальшивками», і навіть почала «давити на жалість», дорікнувши, що в цій ситуації чиновник «має менше прав, ніж педофіл чи вбивця». Але президент Лех Качинський відставку віце-прем'єра підписав. Суддя Ольшевський ще з січня намагався «по-мирному» відправити віце-прем'єра у відставку, тобто уникаючи скандалу, але Гільовська виявилась «міцним горішком» і звинувачення у співпраці з «органами» комуністичної Польщі відкидала.
Йдеться про співпрацю зі спецорганами комуністичних репресій 1987—89 років, коли, за словами екс-віце-прем'єра, вона мала у своєму оточенні гебіста, не знаючи цього. От ніби і вся співпраця, знову-таки, за словами пані Гільовської. Тож і власну заяву про відсутність зв'язків зі спецслужбами (а така заява — обов'язкова процедура для всіх парламентаріїв та членів уряду, якi заступають на посаду), досі називає правдивою. Ймовірно, Ольшевський навіть і не брався б за цю скандальну справу, якби не надибав на однозначні докази безпосередньої співпраці віце-прем'єра зі спецслужбами.
«Підозрілу Зиту» відставили, попри те, що на її захист початково ставав навіть улюбленець Польщі прем'єр-міністр Казимир Марцинкевич, намагаючись «зам'яти» справу і розраховуючи на лібералізм люстраційного суду. Але згодом польський прем'єр, окресливши Зиту Гільовську як «найліпшого міністра уряду», все-таки заявив: «Не маю причин, аби не вірити пані віце-прем'єру, але ухвалені нами принципи такі, що в цьому випадку має бути відставка». Зрештою, рішення Марцинкевича обгрунтувано й партійною дисципліною, адже жорстку позицію посів голова «ПіС» Ярослав Качинський, наголосивши, що «принципи, якими керується наша партія, не дозволяли прем'єрові ухвалити інше рішення».
Святе місце порожнім не буває, тож днями новим міністром фінансів призначили радника прем'єр-міністра Павла Войцеховського.
Люстрація набирає обертів у Польщі. Уже Римо-католицька церква готується до масштабної «чистки» та оприлюднення прізвищ духовних осіб, котрі в часи соціалізму співпрацювали з органами держбезпеки. Так, цієї суботи в Познані відбулося засідання польського єпископату, на якому було задекларовано створення невдовзі спеціального органу «у формі всепольської церковної люстраційної комісії», котрий має «скеровувати роботу вже існуючих дієцезіальних люстраційних комісій». Єпископи, наголосивши, що церква підтримує люстрацію, котра є одним з елементів декомунізації, визнали недоцільність обмежуватись оздоровленням лишень частини суспільства (духовенства) — треба рятувати (читай: люструвати) всіх поляків.
Цьому передувала й гостра світоглядна боротьба — «забути» чи «досліджувати»? Самовідданий дослідник гебешних архівів священик Тадеуш Ісакович-Залеський, свого часу один з капеланів «Солідарності», ще в лютому цього року закликав до очищення церкви. Внаслідок його безкомпромісної діяльності у Кракові постала комісія «Пам'ять і турбота», яка «вичислила» 28 таємних помічників «гебе», семеро з яких на той час уже встигли віддати Богові душу. Спочатку краківський митрополит кардинал Дзівіш закликав бунтівного священика не публікувати прізвища цих осіб, адже «це викликає серйозні застереження морального характеру». Але за кілька місяців курія значно пом'якшила позицію і закликала тих, хто почувається винним, до публічного каяття. Тож після четвергової зустрічі з кардиналом Дзівішем Залеський заявив, що оприлюднення прізвищ священиків-сексотів триватиме. Кардинал Дзівіш, у свою чергу, підтвердив, що необхідно дослідити діяльність 4-го (антицерковного) відділу «гебе» та ознайомити підозрюваних із зібраними матеріалами, надаючи їм можливість виправдання. І наголосив: «Необхідно публікувати, але повну правду, адже лише вона допоможе вийти з глухого кута».
За словами отця Залеського, «є документи, в яких дуже виразно описані біографії таємних співробітників. І ці біографії не припускають тіні сумніву, про кого йдеться». Водночас священик не хоче зосереджуватись лише на негідниках, а прагне опублікувати інформацію і про людей, котрі від співпраці відмовились, зокрема таких, як священик Бєланський, якого у 80-тi «пресували» впродовж восьми років, але він письмово відмовився від будь-яких контактів з комуністичним спецслужбами. Найбільше ж засмутило люстратора те, що пiд час паломництва сакрального для кожного поляка Івана Павла ІІ до Польщі у 1987 році знайшлося аж 350 сексотів, котрі активно висвітлювали цю подію. Тож зараз, на думку отців, історики повинні якнайшвидше з'ясувати, кому конкретно належать ті псевдо.
«Це все, — вважає кардинал Дзівіш, — показує, яка точилась війна з церквою і людьми церкви, котрі щось значили. Це несамовито. Якщо хтось зі священиків відзначався якимись більшими здібностями, то одразу був оточений з усіх боків. Дякуймо Богові, що живемо в часи свободи... Церква завжди прагне правди. Церква не боїться люстрації. Боїмося, аби лишень не скривдити людей».
Враховуючи колосальний авторитет Римо-католицької церкви для пересічного поляка, можна лишень уявити, чого вартувала ця смілива позиція, адже завжди знайдуться голоси про «розхитування човна». Щоправда, є й досвід Росії, де спецслужби досі використовують церковні структури та прянично-бородатих батюшок-спецагентів для реалізації політичних цілей і впливів. Це стало можливим завдяки копіткій селективній праці впродовж усього повоєнного періоду, яку проводив КГБ, і систематичному пропиханню «своїх людей» навіть у найвищу церковну ієрархію; ці креатури, подейкують, зберігаються і понині.
У Польщі тим часом дозріває проект нового закону про люстрацію, який передбачає «очищувальне полум'я» і для «п'ятої влади» — журналістів. Саме такого висновку днями дійшла робоча група надзвичайної комісії Сейму. Крім представників уряду і парламенту, люстрація має поширитись і на представників місцевого самоврядування, співробітників МЗС, керівний склад наукових закладів та державних промислово-торговельних спілок, на нотаріусів. Зрештою, польські парламентарії «антикомуністичного скликання» у питанні люстрації проявляють вражаючу згуртованість, і жорсткіший «гребінець» для відлову носіїв суспільного педикульозу підтримують як коаліціанти «ПіС» — популісти з «Самооборони» і націоналісти з «Ліги польських родин», — так і опозиційна «Громадянська платформа». А за люстрацію усього журналістського середовища «підписується» і Союз польських журналістів.
Наразі парламентська робоча група встановила, що перевірці на предмет колишньої «лояльності» підлягатимуть журналісти як державних, так і приватних мас-медіа, народжені до 1972 року. Ці особи, в разі ухвалення закону, будуть змушені звернутись до Інституту національної пам'яті Польщі, аби отримати «довідку» про наявність (чи відсутність) «плями» на біографії. За проектом закону, якщо цього не зробить сам журналіст державного ЗМI, це зобов'язаний зробити його працедавець. У випадку ж приватних мас-медіа процедура не має обов'язкового характеру. Жодних санкцій для журналістів-стукачів наразі не передбачено. Згідно з чинним законодавством перевірка щодо співпраці з органами комуністичної держбезпеки наразі стосується лише керівництва державних ЗМІ.
Робоча група від квітня намагається опрацювати новий проект закону про люстрацію. За ним люструвати поляків мав би Інститут національної пам'яті на базі власного архіву, до котрого пару років тому були передані всі без винятку архівні матеріали польських спецслужб (включно з розвідкою та контррозвідкою) комуністичного періоду, себто до 1991 року. Це загалом сотні тисячі томів документації, якi займають величезні приміщення у центрі Варшави. У новому законі передбаченi і розширення доступу до архівних матеріалів Інституту. А партія «ПіС» узагалі пропонує зробити загальнодоступними в iнтернеті списки люстрованих осіб і наявності (чи відсутності) на них відповідної документації за винятком інформації інтимного характеру.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
