«Памперси» для Януковича

ПАРЛАМЕНТ

Як «більшовики» з кавою й сосисками захищали президію від опозиції

      Важко бути народним депутатом. Це лише на перший погляд здається, що вони там у своїй Верховній Раді здебільшого сплять або без діла тиняються по кулуарах, а насправді робота законодавця складна й ненормована: хтось, як члени Бюджетного комітету, по кілька діб без сну й спочинку намагається розібратися у «підрихтованих» урядом цифрах головного фінансового документа України, комусь доводиться постійно задовольняти спраглих до коментарів та роз'яснень журналістів, які нерідко запрошують у якийсь прямий ефір ледве не опівночі, а декого вставати ні світ ні зоря змушує громадянський обов'язок (читай Банкова) та невгамовна опозиція. Через неї, кляту, зо два десятки соціал-демократів (о) («обов'язкових»?) та представників кількох інших фракцій більшості вчора мусили піднятися з ліжка задовго до світання й гнати свої «Мерседеси» на вулицю Грушевського, 5, аби встигнути добратися до президії Верховної Ради раніше, ніж її окупують опозиціонери. Як стверджує «наш українець» Юрій Павленко, о пів на сьому «ескадрон «більшовиків» летючих» уже «окопався» в чільному кутку сесійної зали, вмостившись у кріслах керівництва парламенту. За словами Павленка, «ранніми пташками» виявилися, зокрема, такі відомі особи, як потенційний віце-спікер ВР Нестор Шуфрич, головний «об'єднаний» соціал-демократ Львівщини Ігор Шурма та славетний важковаговик Анатолій Писаренко. Не дивно, що «вже о 8-й» сили представницької «теплої компанії» вичерпалися  «і депутати вирішили для підняття бойового духу влаштувати собі сніданок». Проте, як запевняє «наш» нардеп, залишити свій пост «більшовики» не наважилися, тому «вирішили «накрити поляну» просто на робочому місці керівників Верховної Ради — спікера та віце-спікерів». Невибагливий сніданок —  сосиски, бутерброди з вареною ковбасою та каву — депутатам принесли парламентські офіціантки. І у них, виходить, робочий день починається рано...

      Коли о 9.30 до зали почали заходити перші представники опозиції, перед їхніми очима постала картина, гідна пензля Рєпіна: президію з усіх боків оточили задоволені «більшовики», трибуну оберігали від посягань опозиції Ігор Шурма та  Володимир Заєць, а на місці спікера висів чийсь піджак. Пожартувавши про «парламентський переворот», представники «НУ» спробували  потіснити «більшовиків», але далі штовхання ліктями справа не пішла. Тоді члени «НУ» внесли до зали прапори з надписами «Наша Україна» і «Так, Ющенко!», що теж не дуже сподобалося представникам більшості, які спробували  понівечити символіку блоку, але безрезультатно.

      Потім прийшов Володимир Литвин, якому понад 10 хвилин не давали оголосити, що сесійне засідання відкрите. Розрядити ситуацію спікерові допоміг обов'язок оголошувати іменинників: після того, як Володимир Михайлович повідомив, що «у четвер святкують свiй день народження чарівні депутатки Тетяна Бахтєєва та Юлія Тимошенко». Напруга одразу спала, і Литвин попросив депутатів заспокоїтися й сісти на місце — усі питання розглядатимуться згідно з регламентом, а контраверсійний бюджет — постатейно.

ВИСТУПИ

Як бідний народ замість підгузників постачає Прем'єру жіночi прокладки

      А тим часом під стінами Верховної Ради вирувало інше, недепутатське життя: там ще з 9-ї години почали збиратися учасники одразу двох паралельних мітингів. Першими на площі з боку Маріїнського палацу розташувалися шахтарі, яких привезли з Донеччини «для провокацій» (за версією опозиції), тобто для «демонстрації на користь ухвалення Держбюджету-2004» (варіант «більшовиків» та центральних телеканалів). До речі, за словами декого з «наших» депутатів, вони за власною ініціативою встановили в Центральному парку кілька біотуалетів, аби приїжджі страйкарі мали де справляти природну потребу.

      Майже одночасно, хоча й на якусь хвилину-другу пізніше, з вулиці Грушевського почали підтягуватися противники прийняття бюджету в його нинішньому вигляді, організовані опозиційною «четвіркою» – «Нашою Україною», БЮТі, Соцпартією та КПУ. На щастя, «обіцяних» опозицією провокацій від влади не було – чи то «диригенти» шахтарського мітингу передумали організовувати сутички після того, як їхні плани було викрито, чи просто шахтарі збагнули, що протилежна сторона захищає і їхні соціальні інтереси, тому, попри вказівки профспiлкового керівництва, сваритися з тими, хто проти зменшення мінімальної заробітної плати й прийняття «більшовицького» бюджету, не варто. Вочевидь, їх таки переконали лідери опозиції, які напрочуд мальовничим квартетом вийшли до народу й пояснювали йому, чим відрізняються полум'яні промови пропрезидентських депутатів і телеканалів від дійсності.

      «Ми стали свідками того, як ціни на продовольство почали стрімко рости. Спочатку на 10 відсотків, потім – ще вище, і зараз ціна на деякі продукти харчування підвищилася на 30 відсотків. Уряд намагається нам довести, що це – наслідок жахливого неврожаю чи якоїсь кари Божої, — зазначив провідник «Нашої України» Віктор Ющенко. — Але за останні 15 місяців з України вивезли 10 мільйонів тонн зерна. На цьому десяток приватних структур заробили 1,6 мільярда лише по компенсації ПДВ!» – констатував лідер «наших» і підкреслив, що демократичні сили не поділяють такої політики. Так само, як і намірiв української влади «вперше за 12 років зменшити мінімальну заробітну плату». Звертаючись до шахтарів, які за  командою своїх «диригентів» час від часу гупали касками об металеву огорожу, В.Ю. риторично поцікавився: «Відколи на Донбасі подібна політика стала популярною?» — і наголосив, що уряд мав дотримуватися раніше ухваленого парламентом закону, згідно з яким уже з першого грудня нинішнього року мінімальна зарплата мала бути не нижчою за 237 гривень.

      Закликали не вірити антинародній владі й головний комуніст та революціонер України Петро Симоненко, який навмисне звертався до шахтарів російською мовою, а до прихильників опозиції – українською. І гірники, вічні союзники «червоних», схоже, прислухалися до лідера найпопулярнішої на Донбасі партії. Як і до його попередника «на посту» біля мікрофона, і до керівника Соцпартії Олександра Мороза, і, звісно, до чарівної іменинниці Юлії Тимошенко, котра закликала учасників мітингу не піддаватись на провокації влади, яка намагається зіштовхнути прихильників опозиції та шахтарів.

      Проскандувавши ще з десяток разів «Кучму – геть!», натовп вирушив до Кабінету Міністрів. І не лише з протестами проти безсовісного бюджетного проекту, а й з «подарунками»: гарбузами та... предметами особистої гігієни. Власне, центральним «реквізитом» були памперси для Віктора Януковича, які, проте, за розміром Прем'єрові явно не підійшли б – вочевидь, з огляду на брак фінансових ресурсів демонстранти вибрали найдешевші, себто найменші підгузники. З тієї ж, тобто фінансової, причини замість дитячих памперсів було вирішено використати жіночі прокладки виробництва фірми «Белла» – теж найдешевші  з усіх можливих. Прикрасивши «презенти» надписами «Янукович», учасники мітингу поставили все це добро на парапет перед Кабміном і мирно розійшлися до наступної акції. Хоча на запитання «гласу з народу» щодо того, коли ці наступні акції відбудуться, «наш» депутат Володимир Філенко, який на пару з соціалістом Юрієм Луценком був розпорядником мітингу, відповісти щось конкретне і не зміг, лише подякував учасникам, додавши: «Ми вам повідомимо».

Чому «памперси»?

      Масове використання памперсів та їхніх «молодших сестер» — гігієнічних прокладок — на вчорашньому мітингу бере свій початок із заяви самого Прем'єра Віктора Януковича, який після зриву «донецькими» з'їзду «Нашої України» в «шахтарській столиці» зробив гучну, явно підказану піарниками заяву про те, що «декому»  для візитів на Донбас потрібні памперси. Що й кому потрібне, якраз і показали учасники вчорашньої акцiї прикрасивши підходи до Кабміну відповідним чином.

АГIТАЦІЯ

Шахтарів агітували листівками і.. котами

      Останнім часом мітинги протесту (не кажучи про всі інші) в Києві відбуваються вельми рідко — пасіонарність у народу явно не та, що навіть у 2000—2001 роках. Тому вчорашні 10 тисяч демонстрантів під Верховною Радою — це вже неабияка «революційна» подія. Тим паче що опозиційну частину маніфестації представляли «делегати» не лише від «Нашої України», яка задавала тон цього масового виступу, а й БЮТівці, комуністи, соціалісти, «яблучники» тощо.

      Силоміць привезених за схемою футбольних дербі «Динамо» — «Шахтар» донецьких активістів було тисячі півтори замість заявлених трьох. На навколопарламентському майдані вони розташувалися ближче до Маріїнського палацу й, відповідно, подалі від проїжджої частини вулиці Грушевського, тому позірної масовості не створювали. До того ж поміж людей із помаранчевими касками роззосередилися активісти КПУ, «Яблука», УНП та Української національної консервативної партії із власними прапорами та транспарантами. І взагалі, під час мітингових виступів лідерів «четвірки», котрі зверталися передусім до найнятої донбаської «клаки», ці самі «гірники» здебільшого уважно слухали полум'яних промовців, і лише отримавши додаткові вказівки від організаторів, починали стукати касками по огорожах. Від молодих представників «Нашої України» довелося почути, що з «донецькими», привезеними до Києва, з самого ранку було проведено відповідну роботу — прихильники Ющенка за допомогою листівок та слів пояснили їм, хто і як саме голосує за соціальні законопроекти у парламенті. Тож мітингова активність гостей зі Сходу була помітно стишеною.

      Основний загін опозиції на вчорашньому мітингу представляли справді «нашоукраїнські» прихильники, причому абсолютна більшість із них була не привезеною з регіонів, а «мобілізованою» партіями блоку Ющенка в столиці та Київській області. Особливо розчулював уже знайомий читачам «УМ» товстий сіамський кіт на повідочку з блакитним бантом на шиї — улюбленець однієї з киянок, що є завсідницею подібних мітингів. Вона залишалася за парапетом, перебуваючи в масі людей, що перекривали рух по вулиці Грушевського, а «мурчик» моторно сновигав між ногами нечисленних міліціонерів на «недозволеній» території, використовуючи довжину мотузка.

      З обох сторін пікету лунали власні скандування, причому багатотисячна опозиційна когорта явно «забивала» провладних донеччан. Але більшого, аніж звуковий, поєдинку не трапилося. «Позор штрейкбрехерам» — це було найгірше гасло, яке вчора довелося почути «гірникам». Уже згадані рухівці, до речі, висловлювали думку, що, судячи з вигляду, то були не шахтарі, а профспілкові діячі та представники адміністрацій шахтарських підприємств.

      Тексти гасел з учорашнього мітингу: «Янукович, проживи на 205 гривень», «Янукович, памперсами сыт не будешь», «Янукович, щоб ти жив на одну зарплату», «Кучма — головний корупціонер», «Угольной промышленности — достойное финансирование», «Уряд, повернись до народу передом», «Утром — деньги, вечером — уголь», «Хазари, віддайте гроші», «Ні — підвищенню цін», «Голодный шахтер — позор Украины», «Закарпатці проти зниження мінімальної зарплати», «Правительство, даешь бюджет — дадим уголь». Усе це, звісно, зі знаками оклику  і в антиурядових редакціях красиво розтиражовано в десятках екземплярів.