Перший Український фронт

      Учора, вперше за два тижні відтоді, як вірус феодосійського «антинатовського» грипу пустився епідемією по значнiй частинi України, Москва відверто розкрила карти: це вона грає проти України. Офіційно Москва заявила: можливий вступ України в НАТО для неї надзвичайно небажаний. На геополітичній мапі боротьби з радянщиною з'явився новий фронт - Перший Український. З'ясувалося також те, що серед «наших» багато «ненаших», і це є чи не найбільшою загрозою для подальшого курсу держави і злагоди в суспільстві. Вперше після Помаранчевої революції українська громада так чітко розділилася на протилежні  «табори», і в цьому їй допомогли чиїсь дії і чиясь бездіяльність.

Що робить Росія?

      Насамперед чекає криз, на які так потенційно багата Україна і на передбачення яких та бодай мінімізацію, якщо не ліквідацію «в зародку» зовсім не вміє працювати Київ. Коли «феодосійське кипіння» було доведене до найвищого градусу, Москва «розверзла вуста». Спершу це були заяви політиків та політиканів з Думи, так би мовити, легкий вогонь піхоти, переважно із самострілів або рушниць зразка епохи Кучук-Карнайджицького договору. Потім «заговорили» кулемети керівників профільних думських комітетів. І нарешті вчора пішли танки. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, виступаючи в Державній Думі, заявив: «Приєднання до НАТО України чи Грузії означатиме колосальні геополітичні деформації. Ми прораховуємо всі можливі наслідки такого кроку з огляду, насамперед, на національні інтереси Росії, інтереси у сфері безпеки, наші економічні інтереси та інтереси взаємовідносин iз цими країнами». Звучить як погроза. І сьогодні Українi слід детально пригадати досвід вступу країн пострадянської Прибалтики в НАТО, проаналізувати в деталях ту «холодну війну» 1993-96 років, а особливо зауважити, що в ті часи очільником Росії був «приблизно демократ» Борис Єльцин, а не відвертий автократ Володимир Путін.

      Ще один залп зробила вчора Держдума РФ. Постріл виявився влучним. Нижня палата російського парламенту надіслала звернення Верховній Раді України, в якому застерегла, що вступ України в НАТО «суперечитиме духу Договору про дружбу, співпрацю та партнерство з Росією від 1997 року, що закріпив стратегічний характер відносин між двома країнами». (У дужках відзначимо: відносини і справді стратегічного характеру, але от чи дружнього - досвід 9 років, що спливли по підписанні того, змученого важкими переговорами, договору, дозволяє в цьому вельми сумніватися). Своє звернення думці продублювали також у ПАРЄ та парламентську асамблею ОБСЄ - ну, щоб увесь світ знав. Загалом тональність послання така: суверенітет України поважаємо, але вкрай негативно ставимося до планів приєднання України до Північно-атлантичного альянсу. Логіка підказує, що вибору між цими оцінками немає: якщо поважаєте суверенітет, то поважаєте і суверенний вибір, але, вочевидь, це логіка для інакших, ніж Росія та Україна, «стратегічних партнерів». Понад те - депутати із сусідньої країни радять нашим нардепам, як треба чинити в складних ситуаціях, словом, підказують провести референдум стосовно вступу України в НАТО. А вже окремим рядочком «відмахуються» від звинувачень окремих своїх колег по думській лаві в тому, що ті, вештаючись по феодосійських пікетах, втручаються у внутрішні справи України.

      «Експертну оцінку» «епістолярію» Держдуми РФ дав учора перший заступник міністра закордонних справ України Антон Бутейко. (Наголосимо: саме експертну, адже на вчорашньому брифінгу в МЗС Антон Денисович акцентував, що «це моя особиста точка зору, оскільки ще належить зробити комплексну оцінку звернення російського парламенту»). Отже, пан Бутейко думає, що звернення Державної Думи Росії до Верховної Ради суперечить договору про дружбу, співробітництво та партнерство від 1997 року, який передбачає, що кожна зі сторін договору утримується від будь-яких дій, спрямованих проти іншої сторони договору. Крім того, перший заступник міністра доречно нагадав висловлювання російського президента Путіна про те, що російська держава «не сприймає НАТО як ворожу організацію і розвиває з нею співпрацю». Приєднання України до НАТО не може представляти будь-якої загрози для Росії, переконаний Бутейко, навіть навпаки, вступ України сприятиме тіснішій співпраці Росії та НАТО.

      На щастя, знайшлася в Києві офіційна особа, яка наважилася назвати речі своїми іменами і заявити про втручання Росії в українські справи. Це міністр оборони Анатолій Гриценко (він проходив поруч, але саме на нього впав камінь звинувачень у скандальній історії з американським кораблем, що так невчасно пришвартувався у феодосійському порту). Отже, у вівторок увечері, виступаючи в ефірі студії «1+1», Гриценко  сказав: «Ми бачимо втручання певних сил Росії на рівні Держдуми, на рівні окремих громадських організацій у наші внутрішні справи». Міністр наголосив: все, що коїться в останні два тижні в Криму, є спланованою акцією. Можливо, це громадянська позиція, а можливо, відчуття «останнього слова», адже, схоже на те, пан Гриценко може впасти жертвою ситуації і при формуванні уряду (надії на «помаранчевий» ще живі) буде позбавлений міністерського крісла.

      Що ще робить Росія? Вітає антинатовські зусилля палких антиукраїнців, насамперед русофілів у Партії регіонів, симоненківців і, звісно, свій виборчий проект весни-2006 - Наталю Вітренко.

Чого не робить Україна?

      Учорашній колапс законодавчого органу України підклав, крім усього, міну і в натовській проблемі. Це такий свого роду пояс шахіда для української євроатлантичної інтеграції. Адже закон, який «дає добро» на проведення військових навчань, зокрема і насамперед саме цих, уже пріснозвісних, - «Сі бриз», мусить бути прийнятий Радою до 14 червня. А позаяк ВР узяла ганебний тайм-аут саме до 14-го, та ще й за таких обставин, є всі підстави сумніватися у прийнятті закону. Без закону не буде самих навчань, проте будуть інші сумні наслідки. Послабиться контакт з Альянсом, готовність України зріло приймати стратегічні рішення про своє місце на геополітичній сцені буде підірвано нанівець, сам вектор подальшого руху держави у напрямі демократичної цивілізації буде максимально сповільнено. Власне, це і є той сценарій, який плекає наш «добрий стратегічний партнер», саблезубий сусіда.

      «Коаліція, яка створюється, повинна показати, що вона адекватна завданням, які треба вирішувати... Коаліція зобов'язана прийняти цей закон», - говорив напередодні міністр Гриценко. Проте наступний, а саме вчорашній ранок, показав, що в Україні зіпсувалася не тільки погода. Голосування у ВР викристалізувало іншу «більшість», нехай наразі й «ситуативну», біло-блакитно-червону з рожевим відтінком. У будь-якому разі, саме ці сили - Партія регіонів, комуністи та соціалісти - виступають проти української інтеграції в НАТО і відтак мають всі можливості 14 червня, за умов, якщо законопроект таки буде винесено на розгляд, успішно його провалити своїми 227 голосами.

      «Симоненківці» ж узагалі намагаються діяти так, щоб означений законопроект не дійшов до стадії розгляду. Лідер фракції комуністів напередодні вимагав створення тимчасової слідчої комісії ВР для «розслідування ситуації, що склалася у Феодосії». І засідання ВР учора, на думку Петра Симоненка, було зірвано саме у зв'язку з тим, що фракція КПУ на тій недавній погоджувальній раді керівників фракцій запропонувала розглянути ситуацію в Криму, а потім уже обмізковувати доречність розгляду законопроекту про військові навчання спільно із ЗС інших держав на території України.

      Позицію комуністів гаряче підтримали «регіонали». ПР учора навіть надіслала листа Генеральному секретареві НАТО Яапу де Хоопу Схефферу з проханням «посприяти врегулюванню ситуації, що виникла навколо навчань «Сі бриз-2006». Зміст листа, виклад якого подає УНІАН, дозволимо собі назвати фарисейством. Адже, з одного боку, соратники Віктора Януковича присягаються Генсеку Альянсу в тому, що ПР «послідовно виступає за подальший розвиток співпраці України з НАТО, зміцнення системи глобальної та європейської безпеки», а з іншого - зазначає, що «сьогодні через винятково внутрішні причини, з вини правлячих політичних сил і уряду України наші партнерські відносини перебувають під загрозою».

      Ситуація склалася, як у грецькій трагедії. Якщо «помаранчеву» демократичну коаліцію не буде утворено найближчими днями і не буде всередині неї досягнуто міцних домовленостей з «натовського» питання, Україна здасть фронт, битву за  євроатлантичне майбутнє на певний час буде програно.

А ТИМ ЧАСОМ...

      Сьогодні у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбудеться засідання Комісії Україна-НАТО Ради євроатлантичного партнерства на рівні міністрів оборони. Про це повідомило управління прес-служби МО України. Крім Анатолія Гриценка, до складу делегації увійшли перший заступник міністра закордонних справ Антон Бутейко, керівник Департаменту з питань воєнної безпеки РНБО Сергій Химченко та заступник начальника Генштабу ЗС України віце-адмірал Ігор Князь. Офіційно запропонована увазі ЗМІ тема цієї зустрічі - «оборонна політика України у трансформованому безпековому середовищі... та плани щодо участі України в операціях під проводом НАТО».