Шабаш на замовлення

      Перше відчуття того, що «бєспрєдєл» до Харкова таки повертається, з'явився за годину до початку сесії, на площi Свободи. Тут вишикувалося одразу два мітинги (один за відставку Арсена Авакова, інший - проти), які зібрали приблизно по 15 тисяч чоловік. Шлях громадських активістів до Будинку рад надійно охороняли щити і дві шеренги правоохоронців. Здавалося, все по-чесному, порівну. Але раптом промайнула інформація, що мерія, де тепер господарюють синьо-білі, віддала наказ знеструмити мікрофони помаранчевого мітингу. Прихильникам «губернатора» нічого не залишалося, як привезти на площу дизель-генератор автономного живлення.

      Рецидив біснування харківських «регіоналів» зрозуміти неважко. Їм належало «відставити»  управлінця, який забезпечив регіону минулого року п'яте місце у національному рейтингу успішності. За його попередника Євгена Кушнарьова область не входила і до десятки перших. Ситуацію неабияк ускладнювали й окремі цифри державної статистики. Скажімо, промислові підприємства за Авакова випустили продукції майже на 13 відсотків більше, ніж при Кушнарьову. Вже більше року Харківщина за темпами росту обсягів промислового виробництва посідає в країні перше місце. Команді теперішнього голови  вдалося на чверть збільшити обсяги бюджетних надходжень, скоротити борги із зарплатні, підняти рівень пенсії і середньої заробітної плати, відкрити лікарню і 17 бібліотек, газифікувати не одне село.

      Вихід депутатська більшість знайшла у стилі кращих традицій кучмівського режиму. Після виступу на сесії голови облдержадміністрації, на трибуну вийшов «регіонал» Володимир Калашников і озвучив результати роботи комісії, яка самостійно перевіряла діяльність команди Авакова. Його доповідь чимось нагадала Армагеддон в окремо взятому регіоні. Тобто якби все це було дійсно правдою, то Харковом сьогодні мали б бродити юрби безробітних, голодних, обідраних, хворих людей, у яких «помаранчеві» забрали все, окрім життя. Не вимерли ж, за словами пана Калашникова, харків'яни тільки тому, що починаючи з 2001 по 2004 рік попередникам нинішнього «губернатора» вдалося створити непогану матеріальну базу.

      Хоча насправді скринька відкривалася набагато простіше. Депутатська меншість, приголомшена страхітливою доповіддю свого колеги по раді, одразу почала уточнювати подробиці. І з'ясувалося, що над цим фактажем працювала комісія у складі 14 чоловік, одинадцять із яких представляли ПР, решта - комуністи і «вітренківці». Тобто представників БЮТ і «Нашої України» до роботи не запросили взагалі. Більше того, вони нічого не знали про підготовку звіту.

      Обговорення спічу пана Калашникова теж проходило за знайомим до болю сценарієм. Голова обласної ради Василь Салигін надавав слово лише тим  депутатам, які до картини суворої харківської дійсності з партійною виправкою могли додати винятково чорної фарби. Коли ж «помаранчеві» оголосили протест і теж прорвалися на трибуну, їх просто ніхто не захотів слухати. Дорослі і на перший погляд ніби цивілізовані люди так ритуально тупотіли ногами й плескали в долоні, що в залі одразу повіяло середньовіччям. Результат замовленого центральним апаратом партії шабашу нікого особливо не здивував: 103 депутати визнали роботу облдержадміністрації незадовільною.

      Але три запасних голоси (для того, аби висловити недовіру ще й Арсену Авакову, вистачило б і сотні), депутатську більшість, схоже, не влаштували. А що, коли й справді хтось з новачків натисне від хвилювання не ту кнопку, і виплекане за півтора року бажання реваншу завершиться повним провалом? Аби нічого такого не сталося, «регіонали» дали «добро» таємному голосуванню і, порушивши закон, з бюлетенями у руках, дружним загоном вирушили до малої зали на екстрену нараду. З'ясувати, що ж, власне, з ними трапилось, пробували і чиновники, і депутати різних рівнів, і навіть міліція, але все даремно - двері зсередини зачинили на замок, а ззовні захистили охороною. Коли ж бункер нарешті відкрився, «регіонали» вийшли вже із заповненими бюлетенями.

      Власну відставку Арсен Аваков назвав політичним замовленням, а саме голосування ну дуже далеким від правових норм. Хоча цього факту «регіонали» особливо і не заперечують. Напередодні сесії до Харкова приїздив член політради ПР і головний опонент нинішнього «губернатора» Євген Кушнарьов. На прес-конференції він повідомив журналістам, що процес кадрового підбору в Україні вважає суто «земельним питанням», мовляв, тут головне «хто кого зариє».

      Аваков учора заявив, що оскаржуватиме дані голосування в суді, позаяк під час голосування і під час розгляду питання про його відставку «відбулися значні процесуальні порушення»». Свою точку зору висловила й партія, до якої належить пан Аваков. «Метою сценарію (впровадженого ПР. - Ред.) є «зачистка» політичних опонентів у органах місцевого самоврядування», - йдеться у заяві «Нашої України».

      А на початку сесії депутати вирішили ще одне сакраментальне для комуністів з «регіоналами» питання. Тобто услід за міськими колегами надали офіційний статус російській мові ще й на теренах області, яка, до речі, говорить, на відміну від Харкова, переважно українською. На запитання журналістів: «Навіщо слобідській глибинці дублювати циркуляри іноземною для її населення мовою?», голова обласної ради відповів так: «Я русский бы выучил только за то, что им разговаривал Ленин». До того ж він впевнений, що ця його глибока думка повністю «збігається з думкою більшості депутатського корпусу і думкою Харкова та Харківщини». Свят, свят, свят, Василю Вікторовичу, навіщо ж так ображати земляків? Чи «регіоналам» тепер все дозволено?