Є українцi, в яких ЄС ще викликає сумнiви. (Фото УНІАН.)
У Києві, де різноманітних свят і так предостатньо, закріпилося ще одне. А отже, з'явився ще один день, коли Хрещатик та майдан Незалежності переповнюється людьми, криком, музикою з «халявною» великою сценою і відомими музикантами, п'яними обличчями, битим склом від пляшок та всілякими листівками під ногами. Але, на відміну від численних столичних забав, суботнє свято носило просвітницьку мету, можливо, навіть виховну — навчити українців відчувати себе частинкою європейської сім'ї, але перед тим, звісно, якнайяскравіше продемонструвати, що таке Європейський Союз.
Хоча День Європи, згідно зі своєю історією, є святом для країн Євросоюзу (в ЄС його почали відзначати як річницю виголошення у 1950 році Декларації міністра закордонних справ Франції Робера Шумана, в якій він запропонував нову форму політичної організації Європи, що згодом проклало шлях до нинішнього Євросоюзу), Україна ще за часів Кучми з його офіційними євроінтеграційними деклараціями взяла собі за традицію відзначати цю дату. Правда, не за державні кошти, а за фінансування Єврокомісії та спонсорів. І святкують його у нас не 9 травня, як у ЄС, а ближче до кінця місяця.
Схоже, четвертий рік відзначення Дня Європи в Україні став найбільш виправданим. Принаймні про це можна судити зі слів Президента Єврокомісії Жозе Мануеля Баррозу, які він виголошував цієї неділі на Майдані, де був присутній віртуально — на великому екрані (трансляція велася з Брюсселя). «Рік тому ми привітали повернення України до серця Європейської сім'ї. Цього року ми маємо можливість відсвяткувати посилення нової ролі України на європейській сцені та як пріоритетного партнера ЄС», — сказав Баррозу. Зокрема, серед тих факторів, що наблизили нас за цей рік до євросім'ї, він назвав проведення «вільних, чесних і прозорих» парламентських виборів та процес глибинних реформ, які зараз реалізовуються в Україні, і який є «не менш амбітним і вимогливим, ніж процес, започаткований ЄС п'ятдесят років тому». При цьому пан Баррозу не забув додати, що і ЄС повинна завершити свої інституційні реформи, серед яких — вирішення питання щодо можливості подальшого розширення. Отже, як і очікувалося, жодних конкретних натяків на можливе швидке асоційоване членство України в Євросоюзі, якого зараз так прагне офіційний Київ, під час святкувань ми так і не почули. Адже наразі керівництво ЄС розглядає можливість після закінчення терміну (в березні 2008 року) угоди між Україною та ЄС «Про партнерство і співробітництво» підписати поглиблену угоду, але в ній не йтиметься про асоціацію з перспективою членства.
Проте офіційний Київ не полишає надії, оскільки вважає, що йде правильним шляхом. Глава українського МЗС Борис Тарасюк і в день свята, і напередодні не втомлювався повторювати про досягнення, а точніше про «прорив у взаєминах України з ЄС» за останній рік. Говорив про збільшення товарообігу в 2005 році, який сягнув 24,1 мільярда доларів, а експорт до країн Євросоюзу в порівнянні з 2003-м збільшився на 60 відсотків. Згадував Тарасюк і про надання Україні з боку ЄС у грудні минулого року статусу країни з ринковою економікою, про початок переговорів щодо спрощення візового режиму для в'їзду українців у країни ЄС, про фактичне входження у процес попередніх консультацій з єесівською стороною щодо майбутньої угоди про вільну торгівлю...
У свою чергу Президент Віктор Ющенко у радіозверненні з нагоди Дня Європи не забув нагадати, що «не тільки Європа потрібна Україні, а й ми потрібні Європі». Зокрема, на його думку, наша країна може дати «новий подих багатьом проектам загальноєвропейського значення», а в енергетичній сфері «допомогти Європі позбутися залежності». «Ми разом можемо прокласти нові шляхи постачання нафти і газу з Каспійського регіону», — зазначив Ющенко, додавши, що першим кроком у реалізації цієї мети є нафтопровід «Одеса—Броди», визнаний Євросоюзом як стратегічно важливий проект. «Переконаний — Україна стане повноправним членом Європейського Союзу», — не забув наголосити Ющенко.
А от багато українців, в тому числі ті, хто прийшов у цю суботу на Хрещатик, аби долучитися до відзначення Дня Європи, точно не знають, навіщо ми Євросоюзу і навіщо він нам. «Так, треба туди вступати! Чому? Бо ми найкраща країна світу!!!» — все що могла на цю тему розповісти «УМ» студентка Оля. «А хто його знає, шо там доброго в тому ЄС... Та кому ми там треба?! Подивіться навколо, скільки сміття валяється, соромно», — каже літня жіночка, яка вийшла у цей день на Хрещатик торгувати насінням та сушеною рибою. «Чи треба Україні вступати в ЄС? Ну бажано, звичайно. Для того, щоб бути з цими країнами нарівні. Втупивши в ЄС, ми навіть зможемо там бути провідною країною... Але з нашими пенсіями і зарплатами поки що нам нема там що робити», — вважає пенсіонер і ветеран Рафаїл Костянтинович. «Думаю, треба вступати, воно було б не погано. От моя подруга-естонка розповідає, що у них значно краще стало жити, хоча спочатку в перший рік вступу в ЄС їм було важко», — каже «УМ» пенсіонерка пані Наталя. «В українців хибна думка, що якщо ми вступимо в ЄС, то станемо сильними. Але Євросоюз не бере слабких, це союз сильних. А коли ми зможемо стати сильними, то навіщо вже нам буде туди вступати, з нами і так будуть рахуватися», — ділиться думками 24-річна Галина.
Траплялися під час свята і смішні випадки щодо європейської обізнаності українців. Наприклад, як розповіли «УМ» дівчата-волонтери, які проводили конкурси на знання Румунії, серед відповідей українців можна було почути, що ця країна межує з Росію чи то Німеччиною, мова там циганська, а серед відомих політиків — Дракула.
Отож, як виглядає, дуже багато українців таки потребують лікнепу на тему Євросоюзу. Відповідно, Представництво Єврокомісії та посольства усіх країн-членів ЄС , а також кандидатів у члени, спробували вкотре його провести, вилаштувавши вздовж Хрещатика намети, в яких кожна країна могла представити себе. Оскільки чи не в кожному вуличному міні-офісі безкоштовно роздавали різноманітні інформаційні матеріали про країни, сувеніри, проводили конкурси з красивими призами, то від людей біля кожного намету не було відбою. Чи то дійсно наш народ так замучив інформаційний голод щодо ЄС, чи то досі у нього просто проявлялася постсовєтська ознака — масово нападати на «халяву». А от намети з кулінарними принадами різних країн Європи чомусь користувалися не вельми великим попитом. Адже справжнє бельгійське пиво за 17 гривень за півлітри чи португальські сосиски за 10 гривень за порцію не всім по кишені. Проте, як розповіли продавці бельгійського хмільного напою, пенсіонерам вони давали можливість продегустувати його безкоштовною.
Безкоштовно просто неба можна було також попрактикуватися у знаннях вісімнадцяти європейських мов, взяти участь у дебатах з міжнародними експертами та дипломатами, пограти у футбол, послухати волинку, Моцарта у виконанні австрійського оркестру... Чи не найдовше на Хрещатику тривали забави біля намету Туреччини. Після обіду його презентацією займалися вже не дипломати, а члени Асоціації турецьких студентів. Вони загравали з українськими дівчатами, в колі, взявшись за руки, танцювали та співали по-турецьки. Представники ісламського світу, поривання яких вступити в ЄС наразі нічим і не закінчилися, спокійно відповіли УМ», що туркам воно не дуже і треба. «Вони нас не хочуть, ну і не треба. У нас все є і нам від них нічого не потрібно. У нас 60 відсотків населення — це молодь. Тому ми самі все зможемо і без них», — каже турецький студент, який навчається уже кільки років у Києві (попросив його ім'я не називати). При цьому він зауважив, що 50 відтоків студентів, які тут навчаються, уже не хочуть повертатися на батьківщину (яка, до речі, знаходяться значно ближче біля воріт ЄС, аніж Україна), бо вони вже звикли і тут у них є робота, зокрема бізнес.
Одним із останніх згортали свій намет українці. Поки жінка у вишиванці знімала останні портери з Тарасом Шевченком та фотографією Олексанра Мороза, козаки з Кременчука продовжували збирати довкола себе цікаві очі, що розглядали зі всіх сторін гармату, яку ті привезли з собою і з якої протягом дня стріляли, звісно, «в холосту». На зовнішній стороні українського намету ще висіли портрети діячів УНР, а на столику поряд чоловік похилого вiку ще не поспішав збирати свою виставку книжок про українське козацтво.
Голова благодійної організації «Лірос», яка і взялася за організацію українського намету, Світлана Баденра розповідає «УМ», що протягом дня тут ще й танцювали різні народні колективи, грали бандуристи, свої роботи демонстрували народні майстри. Однак розповідала пані Світлана з якоюсь образою. Каже, що ніхто фінансово їм не допоміг у проведенні цього заходу, що зараз у них немає грошей, аби відправити учасників не київських ансамблів додому, і що місце їхньому намету виділили одразу біля метро, де стояли вуличні музиканти з електричними гітарами і постійно заглушували бандуристів.
Навіть жовто-синій прапор координаторам намету довелося позичати в міліції. На відміну від більшості наметів, де зверху не майоріло жодного знамена (зате весь Хрещатик та Майдан потопали в прапорах iз символікою відомих мобільного оператора та горілчаної марки), на українському наметі висіло аж два стяги. Вище за жовто-синій знаходився оунівський червоно-чорний. Пані Світлана каже, що підходило дуже багато людей і питали, якої це країни символіка.
«Так що треба вчити мови. Але спочатку треба вивчити українську», — вигукнув зі сцени Олег Скрипка, у такий спосіб пояснюючи українцям, що таке бути європейцем. «Європа починається в нас у голові. Давайте працювати головами!» — закликав у свою чергу гурт «Танок на Майданi Конго». Сміття під ногами, серед якого не лише залишки хот-догів, пляшки із-під пива, а й паперові прапорці Євросоюзу та листівки з розповідями про країни ЄС, вказало на те, що не завадило б до цього лікнепу розповісти українцям і про європейську культуру.
Фагот, «ТНМК»:
— Звісно, що дотримуватися нейтралітету і не приєднуватися до жодних союзів було б ідеальним варіантом. Але Україна — це настільки ласий шматочок, як з територіального, так і з економічного боку, й у нас настільки хитка ситуація, яка склалася історично, що нейтралітет нам буде витримати дуже важко. Тому якщо обрати щось найкраще, то це має бути Євросоюз. Бо з іншими сусідами рівноправно працювати і дружити не виходить.
Коли, на мою думку, ми вступимо до Євросоюзу? Тоді, коли закінчиться тур ТНМК по всіх країнах ЄС (сміється. — Авт.). Здогадайтеся самі, що я мав на увазі. Чи достатньо змінити владу з проросійської на проєвропейську, аби наблизитися до ЄС? Достатньо змінити своє відношення до себе, треба почати з самого себе.
Олег Скрипка, «ВВ»:
— Ми не настільки хитрі й потужні, як Швейцарія, щоб бути нейтральною країною. Якщо ми подивимося на більшість країн, які нормально себе почувають, то всі вони в ЄС, а ті, які поза ним, здебільшого мають авторитарний режим. Цей режим дуже зручний для керівників країн, але не для людей. А я вболіваю за людей. Якщо ми вступимо до ЄС, у нас не буде загрози розвалу України, яка зараз є. Якщо ми вступимо в НАТО — це буде наш щит. Щоб стати членом ЄС, треба дорости до відповідного рівня економіки, захисту прав людини, тобто ЄС для нас стане гарантією хоча б мінімального захисту прав людини. Наш уряд і олігархи змушені будуть працювати за цивілізованими правилами. А сенс проведення таких свят вбачаю в тому, що все починається з ментальності. Якщо ми хочемо щось зробити, то цього треба захотіти, але спочатку треба знати, чого ти хочеш. Якщо вони будуть знати, то, може, захочуть бути в Європі. Проте, як на мене, Київ є проєвропейським містом, проблема зі Сходом України.
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
