Ланселот Лоутон, шанований лондонський публіцист, любив Україну, як Лермонтов свою батьківщину, — просто так, «но странною любовью». Імовірно, він бував в Україні до Першої світової, а можливо, й ні; він не спілкувався з діячами УНР в екзилі і вся його підвищена зацікавленість Україною грунтувалася лише на «спортивному інтересі» дослідника Східної Європи. Дивує, що Лоутон, підданий імперії, обстоював незалежність України — фактично колонії іншої імперії, радянської, причому в таку епоху, коли Україна була розчленована між чотирма державами і самостійність бодай якоїсь із її частин абсурдно було навіть припускати.

Перший керівник спецслужб посткомуністичної Польщі, «інквізитор гебістів» Кшиштоф Козловський, у 1990-х — «прообраз польського Луценка», розповідає «УМ» про перебудову польського КДБ і про радянських дипломатів-шпигунів, які передавали інформацію в Москву безпосередньо з кабінетів польських міністерств