4 квітня в «Україні молодій» вийшла стаття під назвою «Польські обітниці у Львові» з підзаголовком «Другий за останній місяць візит президента Польщі до України ледь скандально не зірвався». Йдеться, зокрема, про покладання квітів Лехом Качинським та віце-прем'єром В'ячеславом Кириленком на польському військовому цвинтарі Орлят і Меморіалі воїнам Української Галицької армії. «УМ» вважає, що через цей пункт програми сталися непорозуміння «завдяки директору місцевого Личаківського кладовища-музею Ігорю Гавришкевичу, який напередодні заявив, що не відчинятиме одну з брам цвинтаря, мотивуючи це відсутністю дозволу міської ради». Лише після того, як польська сторона заявила про можливість відкладення візиту Качинського, директор погодився піти на поступки. Перцю додало й те, писала газета, що «про відмову відкрити браму Ігор Гавришкевич заявив після зустрічі з представником Генерального консульства Росії».
Я хочу внести ясність у ситуацію. Нагадаю, що непорозуміння стосувалося покладення квітів до плити з мечем «щербець» (того самого меча-копії, що польський король Болеслав Хоробрий ощербив на початку XI ст. об Золоті Ворота у Києві). Я як представник «помаранчевої команди» (був головою районного штабу В. Ющенка у м. Львові по виборах Президента України) завжди погоджувався з тим, що європейський вибір і стратегічне партнерство з Польщею для України є єдиним правильним у зовнішній політиці. Все, що мною було вчинено, не виходило за межі рішень чи розпоряджень Львівської міської ради. Непорозуміння виникло цілеспрямовано або з непоінформованості інших осіб, які займалися організацією візиту з української та польської сторін.
Зокрема, польське консульство у Львові вже кілька років як ознайомлене з рішенням Львівської міської ради щодо порядку експлуатації Личаківського цвинтаря, який включає в себе польські військові поховання і вхід з головної парадної брами всіх делегацій. Крім цього, ще у 1997—1998 рр. між Польщею та Львівською мерією було підписано відповідні протоколи. Нарешті від імені Львівської мерії перший заступник міського голови листом № 2-3825-0605/63 від 23 березня 2006 року додатково поінформував Генеральне консульство Республіки Польща в м. Львові, у відповідь на його відповідне звернення, що «...брама в південно-східній частині Личаківського кладовища є технічною і має відповідне призначення (протипожежна безпека, вивіз сміття тощо). З міркувань безпеки та враховуючи те, що територія кладовища є заповідником державного значення, для входу всіх офіційних державних делегацій передбачено браму з боку вул. Мечнікова, яка є парадною і має відповідне призначення...» Після цього листа я лише повторив його зміст на відповідній нараді, і більше нічого.
Взагалі дивно, що вибір брами став елементом міжнародної політики і навіть скандалу. Ініціаторами ажіотажу навколо вибору брами для входу польського президента стали особи, які з польської сторони оповили інтригами протокольне покладання вінків на Личаківському цвинтарі. Я не вдавався до жодних інших ініціатив і вважаю, що мав право нагадати як Генеральному консулу РП у Львові, так і львівському «губернатору», що міська рада прийняла своє рішення щодо офіційних візитів усіх делегацій на Личаківський цвинтар. З'ясувалося, що польська сторона вибрала для входу свого президента «пожежну» браму, біля якої стояли контейнери зі сміттям. Чому? Та тому, що будь-яка інша, у тому числі й парадна, брама Личаківського цвинтаря відкриває шлях до польських військових поховань тільки попри меморіал Української Галицької армії, а це не підходило деяким польським чиновникам, бо вони бажали, аби їхній президент спочатку поклав квіти до польських військових поховань, а потім до українських. В. о. міського голови після розмови з «губернатором» розпорядився, щоб я забезпечив вхід із «пожежної» брами, і я це зробив. Моя ініціатива була тільки одна — на час візиту всі контейнери бiля цього виходу було забрано для забезпечення достойності та безпеки прийому.
А зустріч віце-консула Російської Федерації зі мною не могла мати жодного значення не тільки для моїх особистих політичних переконань і вибору брами, тому що вона відбулася 30.03.2006 р. не напередодні, а вже після того, як приймалися відповідні рішення в міській раді (вищезазначений лист має дату 23.03.2006 р., тобто на 7 днів раніше було визначено іншу браму, парадну).
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
