Битва за перший фланг

04.05.2006

      Цього року Першотравень у Харкові урочисто відзначали тільки дві політичні сили — Комуністична партія України і Націонал-більшовицька. Разом їхні активісти сформували на площі Конституції півторатисячну колону і дружним маршем планували вирушити центральною вулицею до майдану Свободи. Саме там над адміністративними будинками і досі височить незмінний вождь «червоних» Володимир Ленін.

      Але дружби між соратниками по ідеї не вийшло. Молоді «нацболи» ще в ході формування шеренг забажали потіснити комуністичне обкомівське начальство на передньому фланзі. Мовляв, до першотравневого маршу лівих буде прикута увага численних городян, тому доцільніше поставити попереду молодих підтягнутих хлопців. Саме тих, що асоціюються у громадськості, на думку «лимоновців», з «очищеною комуністичною ідеєю, яка й досі не виродилася». Для переконливості націонал-більшовики прихопили дуже актуальне для весняного Харкова гасло: «Багатіїв — до «Сільпо» (супермаркет, де днями стався вибух. — Ред.). Але подібна зухвалість не сподобалася ветеранам і керманичам обкому КПУ. Вони одразу ж викликали чергових міліціонерів, і ті вмить знайшли для надактивних молодиків менш помітне місце.

      А вже на самому майдані Свободи комуністів із їхніми незмінними соціальними лозунгами раптом затьмарив новообраний мер-«регіонал» Михайло Добкін, якого обкомівці самі запросили на першотравневий мітинг. Міський голова пообіцяв не підвищувати квартплату, розібратися із всюдисущими забудовниками і звільнити вищезгаданий майдан від ярмарків, луна-парків і молодіжних тусовок на кшталт Свята пива. Добкін також повідомив, що особисто контролюватиме роботу житлово-комунального сектора і наведе у місті залізний порядок.

      Очевидно, в майбутньому. Адже Харків ще ніколи не зустрічав травневі свята таким брудним. Комунальники, яких особисто контролює мер, не спромоглися підмести навіть вулиці,що ведуть до центру.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>