Росія думає 100 років

      Екс-голову Верховної Ради спонукали до цього «службові обставини» — Володимир Литвин був запрошений на урочистості в Санкт-Петербург російськими колегами-парламентаріями. 100-річчя Думи росіяни перетворили на міжнародне святкування, запросивши на урочистості політиків, здебільшого представників країн пострадянського простору.

      Нинішня Держдума РФ дуже відрізняється від своєї прародички, яка виникла, мов перший паросток нового ладу в царській Росії, символізуючи повільну еволюцію абсолютної монархії в конституційну. Відкриваючи вчора урочистості, сьогоднішній голова Держдуми РФ Борис Гризлов зумів віддати данину справедливості і зазначив, що «складно говорити про пряму правонаступність Державної думи Російської імперії та Держдуми РФ». Хоча, додав Гризлов, «історичний зв'язок між ними очевидний».

      З iсторiї. Серед депутатів усіх чотирьох скликань Думи найбільше було представників помісного дворянства, торгово-промислової буржуазії, міської інтелігенції й селян. Представництво всіх прошарків населення було встановлено царським Маніфестом від 17 жовтня 1905 року «Про удосконалення державного ладу», яким, власне, засвідчувалося заснування Думи, і законом, виданими 6 серпня 2005 року.

      Вибори до Держдуми не були загальними, права обирати були позбавлені жінки, молодь до 25 років, військові, деякі національні меншини. Загальна кількість депутатів у різний час складала від 480 до 525 осіб.

      Перша Дума проіснувала з квітня по червень 1906 року. Її головою обрали Сергія Муромцева, професора Петербурзького університету. З перших днів діяльності Дума продемонструвала, що не хоче миритися з авторитаризмом царя. У відповідь на тронну промову Миколи II 5 травня 1906 року Дума прийняла звернення, в якому вимагала амністії політв'язнів і реального забезпечення політичних свобод. За 72 дні своєї діяльності перша Дума подала 391 запит про незаконні дії уряду. Врешті, цар її розпустив, в історію вона увійшла під назвою «Дума народного гніву».

      У першій Думі сформувалася українська парламентарна громада, 45 депутатів. Головою її був адвокат і громадський діяч з Чернігова І. Шраг; серед членів були: В. Шемет та П. Чижевський — від Полтавщини, М. Біляшевський та барон Ф. Штейнгель — від Києва, А. В'язлов — від Волині. Об'єднуючою політичною ідеєю для українських депутатів була якнайширша державно-політична автономія України в складі демократичної Росії. Михайло Грушевський підготував декларацію від імені Української парламентської громади, однак її не встигли виголосити через розпуск Думи. У другій Думі українська громада мала 47 членів, виступала з домаганнями автономії України, широкого місцевого самоуправління, запровадження української мови в школах, судах, церквi, створення кафедр української мови та історії в університетах краю тощо.

      У результаті введення нового виборчого закону була створена третя Дума, де опозиційно налаштованих депутатів було небагато. Четверта, остання в історії царської Росії, Дума діяла з листопада 1912-го по жовтень 1917 року. Її головою був знаний катеринославський землевласник Михайло Родзянко. 6 жовтня 1917 року Тимчасовий уряд постановив розпустити Думу.