Увечері 26 квітня у рамках тижня пам'яті Чорнобильської аварії «Студія «1+1» презентуватиме унікальний проект: українську версію документальної стрічки Володимира Шевченка «Чорнобиль. Хроніка тяжких тижнів». Автор фільму помер через рік по його створенню. Прем'єру стрічки неодноразово оголошували й одразу ж відміняли з цензурних міркувань. Досі невідома доля плівки-негативу цього фільму. Кажуть, начебто частково її вивезли до Лас-Вегаса. Зрештою стрічку продали більш ніж ста тридцяти двом країнам світу, тож саме очима Володимира Шевченка, його соратників, членів знімальної групи світ побачив українську трагедію.
Володимир Шевченко почав фільмувати 14 травня 1986 р. і практично не залишав зони аж до вересня. У вересні головний радіолог Микола Карпан сказав, що не має більше ні морального, ні професійного права тримати Володимира в Чорнобилі. Тоді режисер вирішив їздити туди без офіційного дозволу й фільмував іще цілий місяць.
Рішенням спеціальної комісії кінокамеру, якою Шевченко знімав фільм, через неможливість дезактивувати, захоронили. Ще й досі засекречено медичну карту режисера. Помер Володимир Шевченко з монтажним листом під подушкою. На листі було 152 зауваження до фільму від Держатома СРСР. Заборонено було наводити бодай якісь цифри, та вже самі ці кадри, сфільмовані на даху четвертого енергоблоку, з гелікоптера, кадри засідання комісії не потребують коментарів. Шевченко на власні очі бачив, як 18-річних хлопчиськ, які відбували строкову службу в лавах Збройних сил «Совєтського Союзу», посилали ледь не голіруч скидати шматки урану з даху реактора. Обіцяну матеріальну компенсацію — гроші на пам'ятник від Спілки кінематографістів СРСР — вдові режисера Валерії Воронянській дали лише через десять років...
