Послідовниця подвигу Насті Овчар урятувала від смерті трьох дітей і двох дорослих у селі Ручаївка Запорізького району, а подарунки згодом «знайшли» Катю в Любимівській загальноосвітній школі № 2 Каховського району. На Херсонщину, до Катрусиної бабусі, багатодітна сім'я погорільців перебралася відразу ж після того жахливого понеділка...
Коли нещодавно Млинівська селищна рада вирішила встановити в районному центрі пам'ятник Тарасу Шевченку, то коштів, як це часто буває, виявилося у бюджеті катма. Тож депутати прийняли рішення продати на аукціоні пам'ятник Леніну, а виручені кошти направити на спорудження монумента Кобзарю. Знятий ще в 1992 році з постаменту на центральній площі райцентру триметровий вождь пролетаріату досі зберігався у господарстві місцевого житлово-комунального підприємства.
Велика вода завдала чималих клопотів сумським рятувальникам. Так, біля села Велика Чернетчина Сумського району вона затопила міст через річку Псел: ще вранці по ньому можна було проїхати на автомобілі, або пройти пішки, а вже через кілька годин переправа зникла під водою. Місцевим мешканцям нічого не лишалося, як переправлятися з одного берега на інший на човнах.
Інформаційний простір Донеччини має свої стійкі особливості — можна, скажімо, швидше побачити зворотний бік Місяця, ніж уздріти українське видання в тутешньому кіоску. Причому, що найбільш парадоксально, така ситуація стала абсолютно нормальним(?) явищем саме в роки незалежності. Хоча на прикладі однієї із найстаріших обласних газет можна переконатися — у переважно російськомовному краю шанувальників українського слова ніколи не бракувало.
Зниженням цін зокрема і поліпшенням рівня життя взагалі в ході виборчих перегонів нікого не здивуєш: що-що, а обіцяти напрочуд «щедрі» кандидати — мастаки. Однак те, що насправді почалося відбуватися в майже півмільйонній Макіївці вже після закінчення виборів, городяни і досі сприймають із певною недовірою. І спантеличено чухати потилиці таки є серйозна причина. Адже міська влада рішуче взялася зменшувати розцінки на житлово-комунальні послуги.
Тільки лінивий лучанин не обурюється тією кількістю АЗС, що обліпили 200-тисячне місто, як набридливі мухи, майже на кожному його кілометрі. Стільки заправок, як у Луцьку, кажуть, не має в жодному ідентичному за розміром місті. У який спосіб міська влада продавала земельні ділянки під будівництво — доводиться тільки здогадуватися. Зрозуміло, що в мешканців будинків, під вікнами яких виростали нові АЗС, ніякої згоди ніхто не питав.
