Наслідки Чорнобильської катастрофи мають страшний і незворотний характер. Адже в першу чергу вони уразили психіку самих чорнобильців. Про це говорили науковці з України, Росії та Білорусі, які зібралися до Чернігова на Міжнародну науково-практичну конференцію «Сучасні проблеми екопсихології», щоб обговорити та оцінити вплив Чорнобильської катастрофи на психіку людей.
Як говорить Віталій Панок, кандидат психологічних наук з Києва, українці сьогодні потребують психологічної реабілітації. «Катастрофи, а особливо такі масштабні, як Чорнобильська, — це події, які мають незворотний характер. Порушується гармонія людини зі світом, — ділиться думками Віталій Панок. — Тому необхідно людей чи навіть цілі спільноти реабілітувати. Тобто приводити їх за допомоги цілеспрямованих дій влади, медиків, психологів до стану гармонії зі світом, у якому вже немає якихось деталей, які були до катастрофи».
Українська Академія педагогічних наук 20 років поспіль досліджує проблему впливу наслідків аварії на ЧАЕС на психіку жителів України. Її представники стверджують, що у 80-ті роки українці панічно боялися вмерти від радіації, у 90-ті боялися вмерти від важких хвороб, що виникнуть унаслідок радіації. І лише зараз ми потроху звикаємо до радіації і почали повноцiнно жити.
Учасник конференції Юрій Швалб, доктор психологічних наук, професор, завідувач лабораторії екопсихології Інституту психології імені Г. Костюка Академії педагогічних наук України, аналізуючи ситуацію, говорить, що серед причин важких психологічних наслідків для людей була брехня і чиновницька безпорадність. «Тоді, двадцять років тому, відбулася накладка важких наслідків катастрофи і наслідків, пов'язаних із недоброякісним поширенням інформації та з прийняттям неадекватних управлінських рішень, — говорить професор Юрій Швалб. — Потім на все наклалася дуже серйозна соціально-економічна ситуація. Вона поставила наше життя у 1992—1994 роках узагалі на межу виживання. Знадобилося кілька років, щоб українці почали адаптуватися до життя у цих умовах. І лише за три- чотири роки, незважаючи на політичні події, загальний стиль життя в Україні став набувати позитивних рис».
На думку науковця, здатність до такої позитивної адаптації для кожної конкретної людини, за великим рахунком, — добрий сигнал. «Для мене як психолога позитивність такого звикання полягає у простих речах. Наприклад, люди стали менше лаятися у громадському транспорті. Вони прийняли таке життя. Навчилися будувати позитивний погляд на життя у таких умовах. Зокрема, це уміння знайти роботу, заробити гроші», — каже науковець. Однак така адаптація має і свої негативні наслідки. «Ми навчилися жити, немов би катастрофи не було. Насправді це не дуже добре. Не треба забувати, що радіаційний фактор насправді існує. І він дуже серйозний. А коли ми адаптуємося, то це означає, що ми змирилися із цією ситуацією, і далі з нею не треба вже нічого робити. Зокрема, ні на рівні держави, ні на рівні регіонів ми не стали розробляти нові альтернативні, екологічно чисті джерела енергії, не почали розробляти нові технології вирощування продуктів. Із цієї точки зору Чорнобильська катастрофа нас нічому не навчила», — веде далі Юрій Швалб.
Науковці певні, що в українців після катастрофи переважає споживацька поведінка: більшість потерпілих чекає чи просто вимагає від держави та різних фондів допомоги, гарантій, пільг. Держава виділяє значну кількість ресурсів, оплачує пільги. Але це не допомагає відновленню психічного здоров'я людей, не заспокоює їх. Із часом кризові явища в психіці потерпілих не зменшуються, не стираються, а наростають, набуваючи хронічного характеру. Згодом перетворюються в невротичні розлади. Така ситуація, звісно, бентежить учених.
Через свої страхи українці почали масово вірити в екстрасенсів та нетрадиційну медицину. А ще — у психологів. До Чорнобиля їх було одиниці. Зараз їх в Україні — понад 11 тисяч. Сумні події, до речі, сприяли й розвиткові нової науки — екологічної психології.
