На вході в галерею «ПідWall» поставили мольберт із фотографією значка радіації і стіл із квіткою під скляним ковпаком. Це влучно ілюструє задум організаторів виставки «Чорнобиль сьогодні: 20 років після аварії» (Екоклуб НаУКМА) — життя продовжується.
Як розповіла «УМ» одна з організаторів виставки, випускниця кафедри екології Києво-Могилянської академії Наталя Гозак, ті, хто був у різних місцях Чорнобильської зони, а не тільки біля реактора, де рівень радіації і справді зашкалює, знають, що більшою мірою неприродні мутації флори і фауни — це міфічна вигадка, помножена на відсутність інформації. «Коли ми після четвертого курсу їздили в зону на практику, то на власні очі бачили, як радіація осіла «хвостом», тому мутації є, але на обмеженій території. Наприклад, у так званому «рудому лісі» ми бачили мутовані голочки сосни, які ростуть зазвичай попарно, а там то забагато, то замало. Але є багато місць, де радіоактивний вплив на житті тварин ніяк не позначився, або вони до нього пристосувалися. Припустімо, дика популяція коней Пржевальського тут є найбільшою в країні. Тобто з часом кількість представників флори і фауни виросте до дуже великих розмірів, і зона стане заповідником суворого режиму».
На фотовиставці представлені роботи різних авторів — це і студенти, які їздили в зону лише на один практикантський день, і фотографи, які в зоні живуть чи працюють (їхні фото особливо цінні — це рідкісні знімки тварин чи небанальні ракурси реактора), чорно-білі фото зробив один із ліквідаторів аварії, а своє бачення атомного лиха намалювали діти переселенців із Чорнобильської зони, які малюють у художній студії «Троєшки».
На фотографії Олександра Голованя «Без назви» — «лагідне, погіднє небо ще дихає на землю теплом», крізь плоди недостиглої шипшини видно оглядове колесо, яке так і не прокрутило свій перший круг. Хто б міг подумати тоді, що через якихось кілька днів після здачі його в експлуатацію до Дня солiдарностi трудящих, тут не залишиться ні душі... Тему парку атракціонів, яка вражає всіх, хто приїздить у Прип'ять, продовжує Юрій Панін, який зазнімкував жовто-блакитну облуплену машину із «вирваним із м'ясом» кермом. Колись вона повинна була викликати лише сміх при зіткненні з іншою, а тепер випромінює небезпеку в 500 мР.
Радіація перемогла навіть смерть на світлині Олександра Наумова. На кладовищі біля сховища високотоксичних радіаційних відходів, де вже ніколи не з'являться поминальні свічки після Великодня, у похилених поiржавілих хрестів тепер немає імен, а тільки знак із «пропелером» у жовтому крузі. Дивлячись на групу науковців (на фото поруч) у захисних комбінезонах на весняній галявині, асоціативно пригадуєш майже таку ж картинку з дитячого радянського фільму «Лілова куля» — деколи фантастика має здатність перевтілюватися у реальність. Також на світлинах зафіксовані представники фауни: пташеня білохвостого орлана у гнізді (4 кілометри від ЧАЕС), гніздо буривітера звичайного на балконі дев'ятиповерхівки та інші.
А на стіні висить відривний календар із села Красне. 26 квітня припадало на суботу. Люди лягали спати 25-го, перейшовши вже на новий календарний день — вони були впевненими, що завтра настане. Тривалість наступного дня мала бути 14 годин 26 хвилин. Для багатьох та субота закінчилася, не починаючись...
