Абсентоманія,

      Цей міфічний напій перестав існувати ще на початку минулого століття:цивілізовані країни (починаючи з його батьківщини — Франції) заборонили виробництво і продаж абсенту як надзвичайно небезпечного для здоров'я. Міцна 90-градусна настоянка, в основі якої лежить гіркий полин, мала, як стверджували, сильні галюциногенні властивості й могла викликати у відданих цьому напою прихильників і божевілля, і сліпоту. Проте люди з артистичними нахилами ставилися до цього трунку з великою повагою та навіть пієтетом і вважали абсент сильним стимулятором творчої енергії. Уся паризька богема: знамениті поети — узяти хоча б Артюра Рембо (не плутати з Рембо Сталлоне) і Гійома Аполлінера — або ж ціла плеяда художників, від романтиків до імпресіоністів, прикладалися до пляшечки з цим зеленкуватим напоєм, щоб розпалити натхнення.

      Париж — головне й улюблене місце для спостереження життя у всіх його проявах багатьох художників, зокрема кафе Гербуа, де любили збиратися імпресіоністи. Можливо, саме тут Едгар Дега створив свій шедевр — картину «Абсент» (1976, музей д'Орсе, Париж). Як відомо, багато з них погано закінчили, хоч і прославилися, проте посмертно. Вони були популяризаторами напою, зробивши його модним, і потім уже просто пересічні молоді люди пили його пляшками, а не келишками, щоб возвеличитися. Слід гадати, більшості вдалося лише спитися.

      Пишу, що абсент перестав існувати, але це не зовсім так, тому що він просто перейшов із одної форми в іншу. Цей напій позбавили його чудодійних властивостей (можливо, лише вигаданих — ми сьогодні не в змозі це перевірити, бо справжнього абсенту скуштувати вже не доведеться), і він став пересічним алкогольним напоєм, який викликає сп'яніння, сприяє підвищенню тонусу, але не більше. Класичні збірники коктейлів продовжують наводити абсент як один iз основних інгредієнтів дюжини популярних напоїв.

      На полицях винних відділів багатьох супермаркетів і спеціалізованих магазинів ви і сьогодні можете побачити красиві пляшки з зеленкуватим напоєм. Це — сучасний аналог абсенту виробництва Чехії, проте градусність його понижена до 80, а про міфічні властивості годі й говорити. Кажуть, що у Великій Британії налагоджено випуск цього трунку майже в оригінальному вигляді, тобто 90-градусного, проте чи має він властивості розширювати свідомість, мало кому відомо, бо продають його у спеціалізованих місцях, які ще треба знати. А у нас випуск абсенту налагодили навіть на провінційних заводиках, але має він усього лише 60 градусів, про смакові якості вже й не беруся судити.

      Ностальгійна згадка про абсент зафіксована у фільмі «Повне затемнення» Агнешки Холланд, в якому Артюр Рембо (Леонардо Ді Капріо) зі своїм другом Полем Верленом неодноразово прикладалися до цього напою. Тут-таки можна було підгледіти спосіб вживання зеленого «змія»: у невеличкий келишок наливали абсент, зверху клали ложечку з дірочками (на зразок шумовки), в неї — грудочку цукру, на який лили холодну воду. Цукор розчинявся — абсент мутнів, і його пили. Є ще й інший метод: цукор не обов'язково розчиняти. Берете звичайну ложку, кладете цукор, вмочаєте в абсент, а потім підпалюєте його. Після карамелізації цукру його розчиняють у напої і п'ють.

      ...Ще з радянських часів пам'ятаю тягучо-солодкий смак п'янкого ядучо-зеленого лікеру «Шартрез», який, за чутками, виготовляли на основі «Абсенту». Галюцинацій він не викликав, але «літати над хмарами» змушував.

      А ось ще один рецепт напою з абсентом, який за своїм головним інгредієнтом називається «Класичний абсент»: 2/3 абсенту, 1/6 джину, 1/6 анісового сиропу, 1 крапля гіркої настоянки «Біттер». Компоненти ретельно збити і налити у невеликі чарки.

      Смачно жити — це не лише смачно їсти. Тож, оволодівши азами барменського мистецтва, навчимося й смачно споживати напої. Повірте, це того варто.