Алкоголізм буває усвідомленим і стихійним. Перший — ознака втаємничених,
другий — доля рагулів. Не треба боятися усвідомленого алкоголізму.
Треба погорджувати стихійним — банальним пияцтвом.
О. Кривенко, В. Павлів, «Енциклопедія нашого українознавства».
Не так давно, аби відволікти парламент від нагальних проблем, парламентарії взялися обговорювати законопроект про вживання алкоголю. На трибуну виходили сивочолі мужі і на повному серйозі обурювалися, а що як їм закортить з кимось із колег випити посеред ночі у дитячій пісочниці пляшку коньяку, то їх за це у буцегарню, чи що? Насправді ж будь-яка насильна боротьба з пияцтвом лише заганяє проблему під плінтус, а не викорінює її. То, може, боротися не з алкоголем, а за культуру його споживання?
У творах чи не кожного поета або ж письменника можна знайти рядки, присвячені вину. Це ціла низка прекрасних рубаї Омара Хаяма (вже не кажу про античних поетів), це й хрестоматійне блоківське «И пьяницы с глазами кроликов / In vino veritas кричат...», це й пушкінське «...выпьем, няня, где же кружка» etc. Чи не прекрасні слова про вино заримував Шарль Бодлер:
Душа вина в пляшках якогось дня раптово
Співати почала: «Людино, вчуй мене,
До тебе, скутої. Братерства шлю я слово,
З тюрми. З-під сургуча вітання вогняне!
(переклад Дмитра Павличка)
Келихи із золотавим трунком ми піднімаємо у найурочистіші моменти нашого життя — коли одружуємося, коли святкуємо ювілеї батьків, спускаємо на воду кораблі («Я сама розіб'ю об «Фрамові» груди шампанське, / Як покличе тебе вічний поклик у вічних снігах...», Ліна Костенко). І як може зіпсувати родинне свято чи зустріч друзів, ні, не п'яничка, а просто людина, яка не вміє споживати алкоголь чи просто їй байдуже до думки інших, головне, що йому весело і «по кайфу».
Коли ми читаємо про учти, які влаштовували стародавні греки чи римляни, то здається, що вино текло рікою, і дивуємося, як вони могли так багато випити. Секрет простий — вони ніколи не пили чисте вино, а лише у розбавленому вигляді, десь наполовину чи навіть на чверть. До слова, Римська імперія володіла землями від нинішньої Італії до середземноморських берегів Африки та Малої Азії, мала чималі виноградники у своїх колоніях, відповідно й різні сорти вин. Проте найпоширенішим серед них був «Афінтітес» — солодкий духмяний напій, який готували з прив'ялених грон винограду солодких сортів. До цього вина додавали пряні трави і спеції (кардамон, шафран, полин, мигдаль тощо).
Сьогодні також на Заході прийнято пити алкоголь розведений чи то тоніком, чи соком, та ще й з льодом, що значно понижує градус. І тільки ми та наші північні сусіди похваляємося, що можемо пити алкоголь у чистому вигляді. Я сама була свідком, як на середземноморському пляжі о десятій ранку німецькі туристи були шоковані тим, як наші відпочивальники у 30-градусну спеку пили віскі просто з горла пляшки (уявіть, скільки до вечора можна було випити в такому разі).
А от на Заході раніше полудня ніхто не споживає алкогольні напої. Проте перед обідом чи вечерею прийнято подавати аперитиви. Цей термін походить від латинського «apertus» — відкриваючий, тобто в даному випадку той, що відкриває трапезу. Ці коктейлі подають до їжі у високих бокалах чи склянках із товстим дном, до того ж їх розбавляють тоніком, содовою чи газованою водою. У різних країнах склалися свої стереотипи на рахунок того, який аперитив подавати до трапези. Так, скажімо, американці й англійці традиційно подають сухе мартіні або «Манхеттен», італійці — «Негроні», французи — «Паризьєн» (хоча не відмовляють собі й у фужері шампанського). Також можна подати аперитив на основі горілки і гірких настоянок (що збуджує апетит), коньяку, бренді, віскі, джину, рому тощо. Це дуже міцні напої, тому пити їх через соломинку не рекомендується.
Традиційними закусками до аперитиву є оливки, маслини, маринована цибулька-сіянка, прісне печиво (крекер), маленькі канапе, тартинки, грінки.
Пропоную найпоширеніші рецепти аперитивів.
«Манхеттен»
Канадське чи шотландське віскі — 50 мл, червоний десертний вермут — 25 мл, 2-3 краплі бальзаму, 1-2 вишеньки. Вимішати все у шейкері, подавати без льоду, прикрасивши вишеньками.
«Негроні»
Десертний червоний вермут — 25 мл, будь-яке аперитивне вино (біттер) — 25 мл, джин — 25 мл, кружальце апельсина. Подати з льодом, прикрасивши склянку апельсином.
«Бруклін»
Віскі — 50 мл, червоний десертний вермут — 25 мл, 2-3 краплі вишневого лікеру, 2-3 краплі бальзаму. Змішати в шейкері, подавати без льоду в коктейльній склянці.
«Паризьєн»
Джин — 30 мл, сухий білий вермут — 30 мл, лікер смородиновий — 15 мл. Змішати в шейкері, додавши лід.
«Англійський коктейль»
Змішати в шейкері 150 мл джину, 50 мл лікеру «Бенедиктин», 150 мл лимонного соку і вилити у високі фужери, поклавши туди лід. Подавати із соломинкою.
«Антитеза»
Настоянка «Горілка з перцем» — 60 мл, сухий білий вермут — 15 мл, скибочка помідора.
Компоненти вимішати в міксері. Подати з 2-3 кубиками льоду в старовинній склянці. Прикрасити скибочкою помідора, можна посолити.