«Путчист» чи заслужений пенсіонер?

      У Польщі розгорається скандал, пов'язаний з колишнім керівником комуністичної Польщі, другом і соратником Леоніда Брежнєва — генералом Войцехом Ярузельським. Так виглядає, що цього разу польська Феміда остаточно з'ясує історичну роль ветерана — чи він був злочинцем і зрадником Польщі, чи все-таки «невинним заручником» у руках Кремля.

      Питання щодо засудження екс-лідера має насамперед символічний зміст, адже саме «історична політика» і «розслідування історії» були візитною карткою на виборах і нині провладної партії «Право і справедливість» та нового президента Леха Качинського. У Польщі здебільшого «справу Ярузельського» розглядають не як суд над «вісімдесятилітнім дідом» та екс-главою держави, а як суд над уособленням «старого» режиму, опосередковано винного у численних злочинах, у тому числі й убивствах, скоєних комуністами.

      Гостроти ситуації надала нещодавня афера з нагородженням Войцеха Ярузельського державною відзнакою «Хрестом засланців Сибіру». Президентська канцелярія спочатку поставила факсиміле Качинського у списку «орденоносців», а згодом, коли преса почала з'ясовувати, що й до чого, влаштувала «розбори польотів» і звільнила «крайніх» чиновників. Те, що «лауреат» гонорово повернув нагороду Качинському із відповідним відкритим листом, остаточно скомпрометувало недолугих чиновників і дозволило старенькому екс-президенту з честю вийти iз ситуації в очах польської громадськості. Щоправда, минулого року Ярузельському «велику свиню» підклав Владімір Путін, вшанувавши генерала на травневих урочистостях на Червоній площі, при цьому демонстративно зігнорувавши заслуги польських антикомуністів, які самовіддано боролись з гітлерівцями.

      Балачки про притягнення Ярузельського до відповідальності тривали і раніше, сотні осіб за той час дали відповідні свідчення, були опрацьовані гори документів. Але у зв'язку з правлінням посткомуніста Александра Кваснєвського усі процедури впирались у глухий кут. Наприклад, у 1996 році «товариша» відстояли представники партії Кваснєвського «Союз лівих демократів», котрі переконали, що польський Піночет діяв у ситуації «вищої необхідності», оскільки інакше СССР міг би окупувати Польщу. І ці заяви лунають попри оприлюднення у 1997 році урядового щоденника Віктора Кулікова, голови «Варшавського договору», в якому було написано, що Ярузельський особисто «просив гарантувати економічну і військову допомогу в разі запровадження військового стану».

      Днями у Варшаві прокурорський відділ Інституту Національної пам'яті звинуватив відставного генерала у «керуванні організованим злочинним угрупованням збройного характеру, яке мало на меті виконання злочинів». Це «угруповання» спочатку підготувало, а згодом і запровадило військовий стан у 1981 році. Другим пунктом у списку недоведених злочинів є «підбурювання членів Ради Польської народної республіки до запровадження всупереч Конституції указів щодо військового стану». Крім цього, Ярузельського звинувачують у незаконному позбавленні волі, порушенні фізичної недоторканності осіб, таємниці листування і прав працівників, об'єднаних у громадському русі «Солідарність». «Почесному пенсіонеру» загрожує до восьми років позбавлення волі. По п'ять років «світить» і екс-міністрові оборони генералу Флоріану Сівіцькому та його заступникові і секретареві Комітету захисту країни генералу Тадеушу Тучапському. У березні 1981 року тодішній прем'єр-міністр Ярузельський разом з першим секретарем польської Компартії підписали документ, фактично «методичку», із вказівками для органів державної влади, яка запроваджувала стратегію боротьби з незалежними профспілками «Солідарність» та церквою. У майбутньому ж це призвело до створення Ради національного порятунку і запровадження нею військового стану, що уможливив численні репресії і арешти опозиції.

      Сам Ярузельський звинуваченням не здивувався, але й власної вини не визнав, заявивши, що цей процес «вписаний у логіку дій нинішньої влади», і він казатиме перед судом «правду гірку і тяжку для багатьох осіб». Щоправда, не уточнивши, про кого саме йтиметься. Польські прокурори «накопали» вагомі юридичні аргументи, аби процес не виглядав «політичним судилищем», як полюбляють наголошувати кремлівські засоби масової інформації. Адже тодішній польський уряд видав антиконституційний декрет про введення військового стану, відсутній у польському праві, і запровадити його міг винятково парламент.

      Але найбільша проблема лежить не у правовій площині, а радше у моральній, адже генерал, як висловився президент Качинський, «справді дуже літня людина». На думку президента, який особисто проти жорстких заходів щодо Ярузельського, «звинувачення», висунуті генералові Ярузельському, були сформульовані ще 25 років тому людьми, яких незаконно арештували. Качинський додав, що тішиться, бо «дожив» до моменту, коли ці звинувачення «поставили відповідні органи держави». Повторює слова чинного президента і колишній польський лідер та провідник «Солідарності» Лех Валенса. Він зазначив, що «нарешті ми почали чистити історію», адже «цей період вимагає розслідування». За його словами, до цього часу Польща намагалась осуджувати «руку», не сягаючи до «голови» і до системи. «Тут не йдеться про в'язниці, але про те, аби у майбутньому ніхто не мав подібних задумів. І з цієї точки зору розслідування є потрібним», — додав Валенса. Не менш категоричним є й віце-спікер Сейму Броніслав Коморовський: «За власні дії треба відповідати. Військовий стан не запровадили анонімні люди, у сенсі політичному, моральному і, на мою думку, і в правовому, відповідальність за цей стан головним чином несе генерал Ярузельський». «Дуже чекала цього, — різко висловилась Анна Валентинович, колишня активістка «Солідарності», — дуже чекала, що хтось йому скаже: досить цієї комуністичної партії. Ліпше пізно, ніж ніколи».

      Але чимало польських політиків вважають, що Ярузельського варто судити без «тюремного оргвисновку», і це мала би радше робити «історія, а не правники». Щоправда, польському Піночету «ніколи не вибачать» родичі вбитих при розгоні демонстрацій. Наприклад, Станіслава Трайковська, дружина одного iз загиблих, заявила, що «не забула і ніколи не забуде цієї кривди», і Ярузельський, на її думку, має понести сувору кару. Вона наголосила, що «нарешті» прийшов час і на «покарання цього вбивці», через якого вона лишилась на руках з чотирма дітьми.

      «Комуністичні злочини» згідно з польським законом про Інститут національної пам'яті, не мають терміну давності, так само як і «нацистські». Тож формально, у разі доведення вини, старенький генерал може опинитися «на хлібі чи воді» або під домашнім арештом. Але Ярузельського навряд чи намагаються дійсно запроторити за грати. Радше його прагнуть піддати осудові як живе уособлення колишньої системи та, не виключено, позбавити формальних привілеїв та військового звання.