Польські Обітниці у Львові

      У суботу до столиці Галичини з неофіційним візитом завітав президент Польщі, аби взяти участь у святкуваннях 350-річчя Обітниць короля Речі Посполитої Яна Казимира, які інколи неправильно перекладають як «шлюби».

      Перед урочистістю у Львівському кафедральному соборі президент Польщі і віце-прем'єр України В'ячеслав Кириленко поклали квіти на польському військовому цвинтарі Орлят і Меморіалі воїнам Української Галицької армії. До речі, за інформацією «УМ», через цей пункт програми у візиті Качинського Україна перебувала на порозі міжнародного скандалу завдяки директору місцевого Личаківського кладовища-музею Ігореві Гавришкевичу. Напередодні він заявив, що не відчинятиме одну з брам цвинтаря, мотивуючи це відсутністю дозволу міської ради. Місцевий «геополітик» лишався незворушним, незважаючи на особисті прохання львівського «губернатора». Лише після того, як польська сторона заявила про можливе відкликання візиту Качинського, директор погодився піти на поступки. Перцю додало й те, що про відмову відкривати браму Ігор Гавришкевич заявив після зустрічі з представником генерального консульства Росії. Невідомо чи консультували директора цвинтаря у справі можливого польсько-українського скандалу представники російської дипломатії «у цивільному», але — факт лишається фактом... Після запитання «УМ» щодо зустрічі з консулом Росії пан Гавришкевич виглядав щонайменше збентеженим, одразу перепитавши, «а ви звідки знаєте?». Він таки визнав факт цієї розмови, наголосив, що йшлося винятково про передачу  до Росії останків одного з совєтських офіцерів.

      Після покладання квітів до польського й українського меморіалів процесія перемістилася до римо-католицького кафедрального собору, де і відбулися основні події, зокрема урочиста меса, відправлена  кардиналом Мар'яном Яворським, і ораторія «Обітниці Яна Казимира». Її написав видатний львівський композитор Мечислав Солтис у 1895 році на слова Северини Духінської. Вперше за повоєнну історію Львів слухав цей грандіозний музичний хоровий твір, виконаний хоровими капелами «Віртуози Львова», «Трембіта» і «Краков'єнзіс» (Краків). Одразу по закінченнi меси відбулися короткі протокольні виступи президента Качинського і віце-прем'єр-міністра В'ячеслава Кириленка, у котрих було наголошено на важливості польсько-української співпраці.

      У коментарі «УМ» секретар Ради охорони пам'яті боротьби та мучеництва Польщі Анджей Пшевозьнік  зазначив, що «урочистість є черговим кроком, який продемонстрував, що нинішня польська й українська влади можуть розмовляти над минулим без конфліктів і зі взаємним порозумінням». А для Польщі, за словами Пшевозьніка, ця річниця має особливе значення, бо «на державному рівні були вшановані заслуги римо-католицького костелу», котрий діяв за найважчих комуністичних часів. Він також наголосив на важливій «ролі Львова у польсько-українській культурній та історичній спадщині».

ДОВІДКА «УМ»

      1 квітня 1656 року король Речі Посполитої Ян Казимир у Львівському кафедральному соборі віддав Польщу під опіку Діві Марії, проголосивши її покровителькою королівства. Річ Посполита, окупована шведами, перебувала тоді на краю прірви — цей період 1656—1660 рр. дістав назву «Потоп» і був описаний Генриком Сенкевичем в однойменному романі. Розгублений Ян Казимир, фактично король без королівства,  вклякнув перед образом Божої Матері на очах єпископів, вірної шляхти та тлуму львів'ян-католиків латинського і східного обряду та православних, — просячи захисту Діви Марії від шведів-протестантів. Тоді він промовив: «Припадаючи до Твоїх найсвятіших ніг, оцей союз укладаю: Тебе за покровительку мою і держави моєї королеву зараз обираю. Себе, королівство своє Польське ... військо обох народів і простих людей — усе під Твою опіку й захист віддаю». Саме після цього символічного випадку і почалося чудодійне звільнення Польщі від шведського «потопу».