«Збита піна» по-варшавськи

      Перманентна парламентська криза в Польщі помалу набирає обертів і може нарешті закінчитися саморозпуском парламенту та новими виборами вже у травні. Адже польський уряд Казимира Марцинкевича, який підтримує партія, очолювана братом-близнюком новообраного президента Леха Качинського, «Право і справедливість» (далі «ПіС». — Авт.), досі залишається «урядом меншості», оскільки стійкої сеймової коаліції так і не було сформовано.

      Спроб порозумітись було чимало, але головний «співучасник» обіцяної коаліції польських «помаранчевих» — «Громадянська платформа» — так і не пішла назустріч Качинському. Яблуко незгоди висить насамперед у сфері ірраціонального — амбіцій і особистих образ, котрі з'явились під час передвиборчої кампанії. Всупереч планованій перемозі на минулорічних парламентських і президентських виборах «Громадянська платформа» двічі програвала і після цього перейшла в «неконструктивну» опозицію. Треба визнати, що переможець також не дивував надвисоким рівнем тактовності і толерантності. Тож коаліція, котра була передумовою електоральних симпатій до обох партій, так і не постала. Перемога «ПіС» виявилась пірровою, а політична ситуація — патовою, адже виборцям обидві партії (свято вірячи у вдалі політичні торги між собою) обіцяли «реалізувати все і завтра», розраховуючи на дружнє коаліційне плече. Так виглядає, що, з одного боку, «ГП» підштовхувала «ПіС» до передчасних виборів, з другого боку, не надто прагнула їх сама і не сподівалась на подальшу перемогу. Щоправда, у громадській думці політично «більш крайніми» зробили переможців, котрі «не створили» умов для можливих учасників коаліції з «Громадянської платформи». Тож ситуація до болю нагадує українську...

      Решта ж можливих учасників коаліції (популісти з «Самооборони» і польські ультранаціоналісти з «Ліги польських родин») виявилися вкрай ненадійними. Незважаючи на підписаний з ними кілька місяців тому «Стабілізаційний пакт», що фактично мав бути стратегією реалізації законодавчого пакета з 150 законів, унормувати ситуацію не вдалося. Попри те, що розмови про розпуск парламенту точились не один мiсяць і помалу стали вечірньою «страшилкою», виглядає на те, що зараз уже Польща морально підготувалась до дострокових виборів. Для збереження конституційного обличчя і саморозпуску Сейму необхідно 2/3 голосів, або щонайменше 307 голосів депутатів, але наразі законодавчу ініціативу «Права і справедливості» підтримує лише польська лівиця, колишня партія Кваснєвського — «СЛД». У сумі це дає 211 депутатських «багнетів».

      Минулого тижня спікер Сейму Марек Юрек заявив, що голосування щодо саморозпуску має відбутися 4 квітня. Водночас офіційної заяви «ПіС» досі не було, що, на думку голови парламенту, додасть трохи часу на роздуми. Спікер наголосив, що «позитивна реакція на заяву «ПіС» не «закриває» праць Сейму, оскільки, згідно з Конституцією, його каденція триває до моменту скликання парламенту наступної каденції». На думку Марека Юрека, якщо «зараз «Громадянська платформа» обіцяє голосувати «проти», то буде перебільшенням казати, що каденцію не скоротять. Заяву ж складатимуть, аби дати суспільству шанс вибрати Сейм у новому складі». Голова фракції правлячої партії «ПіС» Пшемислав Госієвський пообіцяв негайно скласти проект закону про змішану систему виборів до Сейму і за кілька днів подати заяву про його саморозпуск. На його думку, у змішаній системі не може віддаватись перевага мажоритарним округам, оскільки «ця система має узгоджуватись iз конституційним положенням про пропорційність виборів». Госієвський запропонував «ГП» спільно узгодити суперечливі моменти, аби до середини травня провести вибори і нарешті змогла постати парламентська коаліція, стабільна і дієва. У свою чергу, віце-спікер від опозиційної «Громадянської платформи» Броніслав Коморовський зазначив, що вимогою його партії щодо дострокових виборів є зміна виборчого законодавства, яка б запровадила мажоритарні округи на виборах до Сейму і одночасне проведення можливих парламентських виборів разом із виборами до органів місцевого самоврядування, це, мовляв, дозволить заощадити мільйони злотих. Але, на думку спікера, творення одномандатних округів порушує вимоги Конституції, в яких йдеться про «пропорційність». Нагадаємо, що вибори до місцевих органів влади у Польщі відбудуться у жовтні.

      Проект закону про змішану систему, розроблений «ПіС», передбачає запровадження 230 мажоритарних виборчих округів, на яких би обиралась половина депутатів до парламенту. Решта би обиралась за пропорційною системою. У свою чергу, «ГП» хоче запровадження 460 мажоритарних округів у парламентських виборах, і щоб з кожного округу до Сейму потрапляв лише один переможець у даному окрузі.

      Водночас, якби до саморозпуску парламенту не дійшло, все одно «здавати» уряд Казимира Марцинкевича голова партії «ПіС» Ярослав Качинський не збирається. Він наголосив, що «незалежно від результату голосування» прем'єр-міністр Марцинкевич міг би бути замінений на посаді кимось іншим. Голова «ПіС» зробив досить невиважену заяву, зазначивши, що «Громадянська платформа», не погоджуючись на саморозпуск парламенту і дострокові вибори, ставить свій вузькопартійний інтерес «вище інтересів Польщі». «ГП», починаючи від президентських виборів, «вирішила розпочати з новою демократично обраною владою війну на життя і смерть iз відкиданням будь-яких засад порядності». Гострота виступу Ярослава Качинського була спровокована словами одного з чільників «ГП» Яна Рокіти, котрий напередодні заявив: «Жодних виборів не буде. Прошу це повідомити полякам, бо це точна інформація. Це все політична піна, а не політична реальність». Рокіта наголосив, що переможці «не вміють правити». І «як тільки розпочинається дискусія про реальні проблеми країни, в той самий день черговий політик «ПіС» робить заяву на тему виборів». Бо, за словами опозиціонера, насправді нова влада «соромиться» через невміння урядувати. Так ціни на газ мають збільшитися на 15 відсотків, при цьому пенсії підвищилися лише на 6 відсотків. На думку Рокіти, не треба призначати нові вибори, бо це «клоунада», а замість того нормально працювати — внести законопроекти для зменшення безробіття і реформування юстиції, продовжувати приватизацію тощо. Це все, вважає Рокіта, можна було би реалізувати за нинішнього складу парламенту і наявного розкладу сил, оскільки і без виборів можна спростити податкове законодавство, реформувати прокуратуру і ліквідувати Військові інформаційні служби (непрозору систему військової розвідки, не реформованої з комуністичних часів. — Авт.).

      Польський президент Лех Качинський є категоричним прихильником травневих виборів, які, на його думку, є «вкрай жаданими». Водночас лишається незгода щодо системи проведення виборів. Минулого тижня у Братиславі Качинський заявив, що «змішана система» прийнятна, якщо «її ціною були би вибори у травні». Рiч у тiм, що президент категорично проти передачі голосів партіям-переможцям у разі змішаної системи, називаючи це «неконституційним». На його думку, «демократія вимагає і того, аби парламент був репрезентативним», і якщо «змішана система дає принаймні результати зовнішньо подібні до пропорційних — то будь ласка». Лех Качинський висловив свій жаль, що не розпустив парламент у лютому. Щоправда, наприкінці минулого року більшість польських політиків чекали з дня на день порозуміння між партіями і відповідної коаліції, котра мала би стати фундаментом розбудови омріяної польською антикомуністичною опозицією «Четвертої Речі Посполитої». Ситуацію, коли не вдалося допровадити «Громадянську платформу» до опозиції, Качинський назвав «шоком», наголосивши: «Якби я сказав, що провина лежить на двох партіях, то сказав би неправду».