Чи буде людина здорова за один долар на рік?

      Вибори народних депутатів закінчилися, обіцянок ми почули багато. Чи будуть вони реалізовуватися — велике питання. Але є одна важлива сфера суспільного життя, яку кандидати, партії та блоки оминали у своїх програмах навіть на рівні голого популізму. Йдеться про фізичну культуру. Навряд чи можна очікувати, що група керівників ФК «Шахтар», борець Ельбрус Тедеєв та баскетболіст Олександр Волков, які пройшли до парламенту, зможуть реально стати лобістами з проблем фізвиховання українських громадян. У «спортсменів», якщо бути відвертими, є свої першочергові завдання із досягнень високих результатів на міжнародній арені, у них — свої завдання з сучасними елітними аренами. А поки ми рахували за роки незалежності наші медальні здобутки, у суспільстві катастрофічно «впала» масова фізкультура. Ситуацію з масовим спортом потрібно рятувати. Інтерв'ю «УМ» із директором Всеукраїнського центру фізичного виховання «Спорт для всіх»  Петром Мартином новообрані депутати можуть вважати одним із своєрідних наказів виборців.

      — Пане Петре, напевно, не буде помилковим твердження, що з крахом радянської системи ми забули й про деякі позитивні її явища: раніше існувала масова фізкультура, яка мала організаційні форми, централізоване керівництво і певні традиції. За роки незалежності ми позбулися старого, а чи запропонували щось взамін?

      — Так, за 12 років незалежності утворилася порожнеча між спортом великих досягнень та масовою фізкультурою. Наші медалі на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи традиційно перебували в центрі уваги, тоді як популяризація занять спортом «для здоров'я» була відсутня за визначенням. Лише три роки тому держава створила центр «Спорт для всіх», аналоги якого існують у багатьох країнах.

      — Які завдання ви берете на себе?

      — Після такого тривалого забуття найголовніше — це формування у населення потреби займатися спортом. Ми розробляємо програмно-методичну й нормативну базу, проводимо практичні заходи, надаємо фізкультурні послуги.

      Багато років відкриття різноманітних секцій чи спортивних центрів відбувалося спонтанно і без належного контролю. Батьки зараз не можуть бути спокійними за дітей, які записалися в якусь секцію за місцем проживання, оскільки немає впевненості, що дитиною займається фахівець. У нас уже на сьогодні є 130 регіональних центрів «Спорт для всіх» (до кінця року їх буде 300). Через цю мережу в областях створюються координаційні ради, до яких увійдуть представники державних органів, що дозволить упорядкувати комерційну діяльність у сфері надання фізкультурних послуг. Ідеться про ліцензування, що дозволить уникнути небезпеки завдання шкоди здоров'ю людей. Сфера наших інтересів — створення загальнодоступних місць для занять спортом, а також направлення кваліфікованих інструкторів та методистів у місця відпочинку — літні оздоровчі табори та санаторії.

      Потрібно на законодавчому рівні вирішити проблему споруд, які перебувають на обліку спортивних товариств. У них дуже обмежена відповідальність — вони розраховують на державні кошти, але не...зобов'язані виконувати завдання державних органів у сфері масового спорту.

      — Але коштів на ваші заходи у держави може і не знайтися. Спорт великих досягнень — і той часом скаржиться на недофінансування...

      — На сьогодні ми бачимо шляхи залучення приватних інвестицій, але тут потрібно розуміння місцевих керівників і депутатів усіх рівнів. Скажімо, чому чимало клубів на периферії перепрофільовані? Потрібно стимулювати підприємницьку діяльність у сфері фізкультурно-спортивних послуг — у більшості країн Європи для закладів спортивного типу передбачено зменшення податкового тиску та комунальних платежів.

      — А які заходи для населення ви плануєте проводити?

      — Ми не збираємося влаштувати для галочки фізкультурне свято, щоб потім писати в кабінетах звіти. Проводимо моніторинг потреб населення, вивчаємо популярність видів спорту та організовуємо інформаційно-пропагандистські заходи, спрямовані на здобуття досвіду фахівцями, які працюватимуть із населенням надалі. Зокрема, добре відомі змагання «Мама, тато, я — спортивна сім'я», які повинні формувати позитивне ставлення до спорту в родинах. Минулого року фінал конкурсу відбувся у Києві під аркою Дружби народів, а тепер 15 травня вирішальні змагання відбудуться у Сумах, оскільки минулорічні переможці саме звідти.

      У квітні проведемо місячник наведення ладу на спортивних об'єктах за місцем проживання. «Спорт для всіх» як ініціатор і координатор запрошує до співпраці ЖЕКи, громадські організації, усіх небайдужих і готує відповідні призи. Наші регіональні центри не залишають поза увагою жодне місцеве свято, якому ми надаємо спортивного забарвлення. У вересні проведемо другу велоестафету «Єднаймо Україну в русі». Торік у Києві одночасно фінішували 300 велосипедистів з Луганщини, Закарпаття й Криму.

      Улітку організуємо для дітей, які залишилися поза школою та не змогли виїхати на відпочинок, акцію«Спорт у вашому дворі».

      А загалом хотів би підкреслити, що нас можна порівняти з урядом, від якого теж відразу очікують швидких показників. Але ж освіта, культура, фізичне виховання і здоров'я є системними сферами, і результати роботи в них стануть зрозумілими лише з часом.

      — Нині пересічний громадянин часто неспроможний платити за спортивні послуги...

      — У нас існує великий розрив між дорогими елітними клубами і... такими, які можуть завдати шкоди здоров'ю. Шукаємо «золоту середину» і мріємо про мережу доступних для населення закладів, де б за гарну зарплатню працювали професійні інструктори. Часто наша пропагандистська робота дає результат — люди телефонують і питають, куди можна піти, щоб зайнятися тим чи іншим видом спорту. А ми подекуди перебуваємо у незручному становищі, бо можливостей для фізкультури у мегаполісах обмежені. У нас же саме спортивні майданчики стають«зайвими» при забудові. Зараз ведеться будівництво цілих мікрорайонів, в яких не заплановано жодного спортзалу чи стадіону. До нас приходять колективні листи, де люди прохають захистити від свавілля будівельників. Ми ж використовуємо всі можливості, які надає нам законодавство, тобто звертаємося з листами до відповідних установ і прохаємо врахувати потреби населення.

      На мій погляд, депутати, прийшовши до парламенту, ледь не в першу чергу повинні подбати про здоров'я нації. Бо для кого потім «робити» політику та економіку? Обранці у місцеві ради теж мусять прийняти низку постанов, щоб залучити партнерів до створення умов для занять спортом за місцем проживання та у місцях відпочинку. Всіма нашими центрами минулого року вдалося залучити близько 10 млн. гривень позабюджетних коштів, але навіть із їх урахуванням у нас на рік на одну людину припадає лише один (!) долар «фізкультурних» витрат. Сподіваюся, що парламент нового скликання поставиться до цього рядка в бюджеті більш далекоглядно. Тим більше що  департамент фізичної культури профільного міністерства розробляє відповідну програму, яка передбачатиме системне вирішення цього питання.