Сімферополь у кільці «галявин протесту»

      Аж дванадцять «галявин протесту», тобто банальних самозахоплень землі з наметами, вагончиками тощо, одномоментно з'явились на околицях і на центральній площі імені Леніна кримської столиці буквально наступного дня після виборів. Утім до виборчих перипетій синхронні й організовані акції кримських татар жодного відношення не мають. Просто депортовані вкотре нагадали владним інституціям, які, зрозуміло, на всіх рівнях наразі більше переймаються результатами голосування, що для них земельне питання з- поміж інших усе ж найактуальніше.

      Прикметно, що на цей раз до протестних завсідників охоче приєдналась слов'янська частина населення. Схоже, «експропріації» передувало ретельне рекогносцирування на місцевості, бо люди отаборились вибірково, тобто лише на неосвоєних і «проблемних» ділянках. Проте якихось суперечок у революційному запалі, не кажучи вже про серйозні інциденти, допоки не виникає, навпаки, за процесом слідкують приставлені до наметових містечок наряди міліції, які мають завадити лише проявам силового протистояння і хуліганства. А щодо безпосередньо поділу земельного «пирога», то всім начебто дістається однаково по-братськи, по 6 соток, як я переконався, побувавши на одній із «галявин протесту» неподалік села Дубки, що прилягає до траси Сімферополь—Миколаївка. На іншій, поблизу території колишньої військової частини, в районі сімферопольської вулиці Балаклавська, мені навіть запропонували долучитись до акції. Досить  аргументовано втлумачуючи, що у такий простий спосіб, мовляв, я теж зможу застовпити місце під будівництво власної «хатинки». Самі ж протестувальники переконані у правомірності своїх претензій.

      «Чому ми тут? — каже Рустем. — Бо де б кримський татарин не сідав на землю, там відразу знайдеться її господар. Відразу ж заднім числом робляться на неї документи. Я з сім'єю переїхав у Крим із Нальчика, мешкаю у «Газелі» на подвір'ї родичів. Тоді як на будинку, який забрали у моїх батьків на ПБК, хтось заробляв «бакси» — по п'ятдесят тисяч за сезон. Хіба це справедливо ? Всі, хто тут, написали заяву на землю на ім'я Єрмака (мера Сімферополя. — Авт.), ходили до Дейча, Бурдюгова, писали Президенту. І нічого не змінюється».

      Станіслав Ніжко, директор підприємства «Олві-Крим», територію котрого обрали для акції Рустем і ще два десятки кримських татар, лише спостерігає через «колючку» за їхніми діями. Він показує мені  затверджений у міськвиконкомі план забудови цих 2,6 гектара двома 9-поверхівками. І додає, що, мовляв, на проведення проектувальних, розвідувальних робіт із геології, геодезії й сейсміки інвестор, чеська фірма, вже витратив чималі кошти. «Переговори вести ні з ким, — бідкається пан Станіслав, — бо ніхто з протестувальників не представляється ні від Меджлісу, ні від політичної партії. Поламали мені паркан. І вимагають показати їм документи на землю. Погрожують, що якщо ми спробуємо вдатись до силових дій, тут відразу з'явиться  5 тисяч людей».

      Додам, що «галявини протесту» у Сімферополі та на його околицях почали масово виростати ще у січні цього року. Головний міський архітектор Степан Лапичак розповів «УМ», що депортовані вимагають не квартири у багатоповерхівках, а винятково присадибні ділянки з розрахунку 6 соток на сім'ю. «Офіційно у міськвиконкомі, — сказав він, — на черзі стоять 250 таких громадян, а ось упродовж останнього тижня звідкись взялось аж 1150. Увесь Сімферополь у присадибні ділянки ми ніяк не можемо перетворити, оскільки існують оптимальні розміри міста, поверхів, зрештою, генеральний план його забудови».

      Однак всі розуміють, що проблема не «розсмокчеться» сама по собі. Особливо якщо місцеві можновладці будуть і надалі спокійно «законно» зводити персональні хороми в затишних місцях (досить тільки оглянути набережну річки Салгірка). А іншим казати — зась. Саме це і є прямий шлях до «галявин протесту», які поступово з Південнобережжя перекидаються на столицю автономії.