Цього тижня українські азербайджанці відзначили свій Новий рік, або, по-їхньому, Новруз Байрами. Але замість того щоб під биття курантів загадувати бажання та запивати їх шампанським, азербайджанці... перестрибували через вогонь. А наше звичне олів'є на їхніх столах заміняв плов. Ну і, звісно, не обійшлося без шашликів та щохвилинних тостів. Хоча, зважаючи на те, що свято припало на останній передвиборчий тиждень, здебільшого цим тостам бракувало кавказької «родзинки», зате політики в них було аж забагато. Адже азербайджанська діаспора в Україні, як виявляється, є достатньо політично активною.
Перше, що впадає у вічі, коли потрапляєш на «новрузівське» застілля, — це пофарбовані яйця, себто крашанки, та зелені молоді стебельця пшениці. Так і хочеться до цієї композиції додати випечену фігурку баранчика, і буде справжній український Великдень. Однак Новруз — абсолютно не релігійне свято, хоча при цьому його пов'язують iз мусульманським світом. Водночас, як розповідає один із представників азербайджанської діаспори журналіст Алі Даміров, ще до прийняття християнства в Україні це свято, яке тепер стало національним для тюркського світу, теж відзначали. На думку вчених, історія Новрузу починається в древній Месопотамії. У Вавилоні Новий рік відзначали на 21-й день нісану (березень-квітень), і святкування загалом тривало 12 днів. Також походження Новрузу пов'язують із древньою релігією азербайджанців – зороастризмом.
З нашим Новим роком азербайджанський фактично нічого спільного не має, його навіть легше ототожнити зі святом весни. Адже головна ідея Новрузу, який відзначають у день весняного рівнодення, — це привітання природи, що оновлюється. Тобто настає новий рік або, як дослівно перекладається Новруз, новий день. Тому це свято наповнене глибокою символічністю.
Ці обряди, які в давнину мали містичний характер, тепер перетворилися в народні забави. Так, у переддень Новрузу члени родини обприскують один одного водою. Також мусульмани, щоб очистися від минулорічних гріхів, перестрибують крiзь проточну воду.
На святкуванні азербайджанської діаспори, яке вони влаштували у дворику офісу партії «Пора», стрибали лише через вогонь. «Бачу, у вас хвіст стирчить! Ану пішли стрибати!» — затягували організатори святкувань українських гостей, які одразу пригадували наше свято Івана Купала.
Стрибання через вогонь найбільше з-поміж інших традицій Новрузу сподобалося журналістовi грузинського походження Вахтангу Кіпіані. «Виявляється, гріхів позбутися так легко. Якби ця традиція дійсно давала результат, то я би всю Верховну Раду прогнав через цей вогонь, і тоді не треба було б проводити нові вибори і при цьому витрачати мільйони, навіть мільярди гривень», — жартома каже Вахтанг. Новруз він святкував уперше в житті і при цьому не вважає неправильним, коли люди відзначають, окрім своїх, ще й чужі національні свята. «Головне, щоб була мета у такому святкуванні. Наприклад, познайомити українців із традиціями свого народу. Бо якщо святкувати просто так, аби святкувати, то можна, врешті-решт, отримати цироз печінки та ожиріння», — зауважує Кіпіані.