Міністерство охорони здоров'я Білорусі заборонило лікарям надавати медичну допомогу громадянам, що по неї звернулися, без пред'явлення ними паспорта із пропискою та фотографією. Про це розповіла одна з учасниць акції на Жовтневій площі Надія Батура, яка зранку 23 березня звернулася по медичну допомогу в мінську поліклініку № 19. «Я почувалася погано, у мене ще вчора піднялася температура, я не витримала й вирішила піти до лікаря», — каже Надія, котра кілька днів провела на Майдані в наметовому містечку. Однак черговий терапевт Кудасова відмовилася приймати хвору, мотивуючи це відсутністю в тієї при собі паспорта.
На думку Батури, в такий спосіб влада намагалася відсіяти іногородніх учасників акції на Жовтневій площі. «Міністерство охорони здоров'я фактично взяло на себе роль «охранки». До білоруських силових структур тепер додалася ще одна», — каже учасниця акції. Не минула й година, як Надію затримали...
... 23 березня близько 12.30 на мій мобільний телефон надійшов дзвінок від однієї з учасниць наметового містечка, яка повідомила, що її разом із невеликою групою молоді тягнуть у міліцейський автобус біля станції метро «Жовтнева». Після цього зв'язок обірвався. Через хвилин п'ять із того ж номера подзвонили знову й просто залишили його увімкненим. Із почутої розмови стало зрозуміло, що група затриманих перебуває в автобусі зі спецназом, який уже кілька разів проїхав тим самим маршрутом центром міста — від Палацу республіки до цирку, повз «стіну Цоя» на вулиці Інтернаціональній... Пролунали імена трьох затриманих: Надія Батура, Андрій Одинцов і Анатолій Кірдун. Представники силових структур, які затримали молодь, представлятися відмовилися. Не відповіли вони також на питання, куди їде автобус. Затримані ж читали молитви й співали псалми.
* * *
Перед тим суд Совєтського району Мінська засудив на 10 діб адміністративного арешту головного редактора незалежної газети «Наша нива» Андрія Динька. Його звинуватили в дрібному хуліганстві і нецензурній лайці.
Андрія затримали на Жовтневій площі вранці 21 березня за те, що виходив з автобуса з пакетом харчів для жителів наметового містечка. Однак на суді редактор оголосив, що приводом до його затримання стала розмова із двома друзями білоруською мовою, яка асоціюється у співробітників правоохоронних органів з приналежністю до опозиції.
Свій арешт Динько назвав «спробою залякати журналістів», які висвітлюють події в Білорусі. «Шановні колеги, не піддавайтеся страху!» — звернувся до журналістів Андрій Динько й закликав їх, «не зважаючи ні на що, чесно виконувати свої професійні обов'язки».
* * *
Кілька людей були побиті невідомими особами при спробі підійти до Жовтневої площі або піти з неї. Як правило, напади відбувалися на тих учасників акції протесту, які йшли центром Мінська поодинці.
Як сказала активістка правозахисного центру «Вясна» Поліна Степаненко, людей б'ють дуже жорстоко, є потерпілі з переломами носа й іншими серйозними ушкодженнями. За її словами, побитих, як правило, не арештовують, а залишають на вулиці. У деяких випадках людей били в машинах або автобусах, а потім викидали з них, не довозячи до судів і камер. Побиті стверджують, що з ними розправляються бійці спецназу.
Уранці 23 березня люди в чорній формі з написом «Спецназ» по-звірячому побили активіста опозиції Віктора Корнієнка. Іншого опозиціонера, Юрія Чаусова, затягли до машини й повезли в невідомому напрямку. По дорозі над ним знущалися, заламуючи ноги... за голову.
Водночас жителі наметового містечка проводили збір підписів за перевибори. Усім, хто приходив на головну площу білоруської столиці, учасники акції пропонували підписатися під зверненням, у тексті якого, зокрема, говориться: «Вважаю вибори президента Білорусі 2006 року сфальсифікованими. Вимагаю провести повторні вибори відповідно до Виборчого кодексу Республіки Білорусь».
Також учасники акції непокори намагаються захиститися від нападок державної пропаганди, яка звинувачує тих, що перебували на площі, в пияцтві. Перед живим ланцюгом, що захищає наметове містечко, з'явився великий плакат-розтяжка: «Алкоголю немає. Вам знову брешуть!».
Хлопці й дівчата були готові до штурму й найрадикальнішого «силового варіанта». Він почався менш як за добу.