Варенуха, плачинда і Бріджит Джонс

      Ми вже друкували витяги з листа Наталії Безпояско із села Михайлики Шишацького району, що на Полтавщині, а ось недавно надійшов від неї ще один лист, і повірте, таких цікавих цитат я просто не можу не надрукувати, вони справді варті уваги. Ну от, скажімо, з Нечуя-Левицького, «Князь Єремія Вишневецький. Гетьман Іван Виговський: Історичні романи». Автор зобразив приготування старовинної української страви — плачинди (зараз ми її називаємо пиріг чи пляцок): «Маринка й Христина розтягли корж і розстелили його на здоровій сковороді, котра стояла на столі. Потім Маринка помазала увесь корж пірцем, вмоченим у розтоплене масло, а Христина розтерла ложкою по коржі печені терті яблука. Маринка одірвала шматочок тіста, трохи розкачала його качалкою. І знов чотири маленькі біленькі ручки вхопили той коржик і почали проворно розтягувати його на всі боки. Корж усе ширшав і став тонісінький, аж світився наскрізь. <...> Молоді дівчата ще розтягли пальчиками два коржі, розмазали по них м'яті яблука і потрусили плачинду зверху січеними зернами з волоських горіхів, ще й змастили їх густою патокою... Кухар розіклав у челюстях (печі) сухі тріски на гніт, щоб плачинда зверху загнітилася і була рум'яна».

      У цій же повісті наведено розповідь про бенкет, на якому подавали хмільні напої, серед яких — і знаменита старовинна варенуха: «...Варенуха була чудова, зварена з меду, з узвару, з родзинок та калини, з дорогої горілки і дорогого вина...»

      А ось цікаві цитати з роману «Мотря» Богдана Лепкого: «Добрий борщ, який недаром називають гетьманським, голубці з підливою, начинюване порося і якась солодка страва з рижу, меду, коринтських родзинів, ще й придобрена ванілією». І далі: «Кочубей приніс їм спорий збанок меду, великий півмисок вуджених гусячих ніг, кошелик сушених сливок, начинюваних тертими мігдалами...» Вже за одне багатство мови варто зацитувати такі рядки, крім того, ці цитати розширюють наші знання і про побут українців, і про їхні звички, і про наїдки, що вони їх споживали в сиву давнину.

      Знається пані Наталя й на сучасній українській літературі. Ось, приміром, цитата з нового твору Андрія Куркова «Добрий ангел смерті»: «Приємний солонуватий запах лоскотав ніздрі. Я придивився — Галя розкачувала тонкий лист тіста і різала його на ромбики, а Гуля на цій самій дошці з іншого краю нарізала смужками сухе м'ясо. Поряд у піалі лежала гірка нарізаної кружальцями фіолетової цибулі... «Що у нас сьогодні?» — запитав я. «Аман залишив трохи баранини. Будемо казахський суп їсти», — відповіла Гуля».

      До речі, пані Наталя обізнана не лише з українською літературою. Мабуть, вона поціновує й іронічну зарубіжну літературу, до якої сміливо можна віднести роман Хелен Філдінг «Щоденник Бріджит Джонс». Так історично складається, що більшість сучасних ділових жінок стають схожими на головну героїню цього твору, харчуються частіше у фаст-фудах чи похапцем канапками на роботі, а додому несуть напівфабрикати. От і виходить, що коли раптом приходять гості, то вони занурюються у кулінарні книжки, аби подивувати друзів та близьких нібито своїми, а насправді запозиченими диво-рецептами. Так сталося і з Бріджит Джонс, котра на свій день народження вирішила здивувати коханого і друзів екзотичними стравами, що з цього вийшло — почитайте у «Щоденнику», наведу лише одну цитату з твору.

      Ось, скажімо, кулінарна порада від Марка П'єра Уайта: «...секрет соусів, звісно, окрім концентрації смаку, полягає у справжньому бульйоні. Потрібно прокип'ятити у великих каструлях рибні, курячі кістки й т. ін., а потім заморозити їх у вигляді бульйонних кубиків...» Що ж, я вважаю, що це дуже слушна порада.

      У попередньому листі пані Наталя Безпояско вже надсилала нам цитати з «Пригод Швейка» Гашека, але виявилося, що не лише вона черпала натхнення у цій справді безсмертній книжці. Ось і пані Марта Гранчак із села Кольчино Мукачівського району, що на Закарпатті, пише, що цей твір, який увіковічнив ім'я Ярослава Гашека, також є її настільною книжкою. Багато цитат iз цього твору, які наводить пані Марта, ми вже друкували, тож наведу наступні.

      Окрім Швейка, залюблені у рідну чеську кухню всі герої твору. Ось, скажімо, фелькурат Лаціна філософствує на тему кулінарії: «...головне не в тому, як варити, а в тому, з якою любов'ю це змішати докупи, як усе приправити й так далі. Візьміть, наприклад, підливи. Коли цибулеву підливу робить інтелігентна людина, вона бере всі види овочів, тушкує їх на маслі, потім додає коріння, чорного перцю, трохи мускату, кориці, а звичайнісінький, неосвічений кухар зварить цибулю і кидає до цього запражку з лою... Вчора ввечері в офіцерському клубі в Будейовіцях, крім інших страв, подали нирки в мадері. Той, хто їх готував (хай йому Бог простить усі його гріхи), напевно, був справжній інтелігент». А таки правда, гурмани — це справжні інтелігенти, бо знаються на тонкощах такої справи, як кулінарія.

      А далі йдуть мрійні роздуми денщика Балоуна: «...А шинки я маринував у розсолі. Хочеш вір, хочеш ні, а коли б тобі подали кусень такої печені з маринаду, та ще з картопляними кнедлями, посипаними шкварками, та ще й з капустою, ти б і язика проковтнув. А пиво! Та й п'ється ж воно після цього, трясця його матері!» А ще Балоун зітхав: «Моя стара робила сливові кнедлі з картопляного тіста, а до нього додавала трохи сиру, щоб було поживніше. Вона більше любила кнедлики, посипані маком, ніж сиром, а я — навпаки...» Взагалі цій страві у книжці Гашека присвячено багато уваги. Так, денщик капітана Загнера Батцера подає свої роздуми з цього приводу: «...Їх варять, потім вмочають у яйце, гарненько посипають тертими сухариками і потім смажать на салі». Ну чим не керівництво до дії.

      На цьому, шановні наші читачі, як кажуть, дозвольте відкланятися, тобто закінчити наш конкурс. Не знаю, як вам, але мені було дуже цікаво читати ваші листи (тим більше, що читала я їх без купюр, на відміну від вас). На превеликий жаль, обсяг газети не дозволив надрукувати їх повністю, але я намагалася подати найцікавіше з них. Про підсумки конкурсу, переможців і нагороди — читайте у наступному випуску «Смачного життя».