Особливості єгипетської кухні,

      Подорожуючи різними країнами, цікавишся в першу чергу їхньою історією, культурою, національними традиціями і, звісно ж, кухнею. Навіть якщо ти не гурман, не любиш куховарити чи просто не надаєш їжі великого значення, все одно опосередковано будеш звертати увагу на те, що тобі подають і що ти їси. Тим більше не можна не звернути увагу на арабську кухню, адже вона кардинально відрізняється від рідної, української. Тут слід зазначити, що єгипетська кухня має дуже багато спільного з туніською, турецькою, сказано ж — арабська. Усі ці азіатсько-африканські (як би це дивно не звучало) кулінарні традиції об'єднує одне — араби не їдять свинини, не п'ють алкоголю, що суворо забороняє їм Коран, проте споживають багато баранини, риби та морепродуктів, овочів, фруктів.

      Їдучи на відпочинок у Єгипет, мала бажання відпочити не лише від хоч і улюбленої, але роботи, а й від кухні. Проте, відверто кажучи, була трохи розчарована. Так звані шведські столи на сніданок і вечерю нагадували радше нашу (маю на увазі київську) мережу фаст-фудів на кшталт «Домашня кухня» чи «Пузата хата» (зірковість готелю не надто впливає на якість їжі, адже приготувати щось оригінальне й індивідуальне для сотень постояльців дуже важко, це вам не ресторан). Готують щось середньоєвропейське — багато овочевих салатів, рагу, соте, омлети, спагеті з різноманітними соусами, тушковане м'ясо (переважно яловичина, яку вони абсолютно не вміють готувати, вона у них виходить жорстка і неїстівна, та курятина).

      Особливої уваги заслуговують оливки і маслини, які абсолютно не можна порівнювати з тими, які ми споживаємо у консервованому вигляді, — баночні маслини на смак такі, ніби їх вимочили у прісній воді, порівняно з оригінальними засоленими, які в Єгипті споживають скрізь і до всього: овочеві салати, салати з м'якими сирами на зразок «Фета» чи «Моцарели», але місцевого виробництва (дуже смачні, проте занадто солені, як на мене). А ще маслини додають до оригінального салату мункачіні — апельсини, цибуля маринована і маслини.

      Що ще вражає в Єгипті (навіть не так розмірами — просто якийсь «кінг сайз», як натуральним смаком), так це фініки — свіжі, соковиті (саме так!), я б сказала навіть хрумкі. Вони зовсім не схожі на в'ялені плоди, які продають у нас. Це все одно, що порівнювати тараню зі свіжою рибою. А от єгипетські банани у порівнянні з якими-небудь південно-американськими виглядають, як горобець проти орла. Дається взнаки сухий клімат.

      Якщо ж у вас путівка з повним пансіоном, то вам пощастить більше дізнатися про національну кухню, адже на обід часто подають різні страви, приготовлені на грилі, що дуже поширено в арабській кухні. Це не лише курчата-гриль чи риба, запечена на вугіллі, а й такі страви, як різноманітні кебаби (це можуть бути як відомі нам люля-кебаби — смажені на вогні ковбаски, так і донер-кебаб, іншими словами шаурма — дуже поширена страва в усьому арабському світі, кебаб-куфта — рублені котлети).

      Якщо ви любите баранину (я не відношу себе до цієї категорії людей, тому не є великим знавцем і поціновувачем таких страв), то Єгипет — саме те місце, де ви можете відвести душу й насолодитися супом з баранини (шурпою), кускусом, макбусом (це як плов з баранини, тільки рис і горішки варять у м'ясному бульйоні), макбус-самаком (те саме, тільки з рибою). А ще серед арабів дуже поширені страви з бобових, а особливо — із сочевиці. Це можуть бути супи-пюре (як данина європейській кухні), просто відварена сочевиця на гарнір, а можуть бути такі екзотичні страви, як кошрі — відварений рис із сочевицею чи кушарі — макарони з цибулею та соцевицею.

      Також особливою шаною тут користуються баклажани. Як їх тільки не готують у Єгипті — запечені на грилі, тушковані з помідорами, з різними соусами, фаршировані м'ясом — пальчики оближеш. Є навіть особлива страва — баба хуммус — смажені баклажани.

      Що цікаво, навіть зловживаючи їжею (тобто накладаючи собі повну тарілку різноманітних страв), не набираєш зайвої ваги, а все тому, що разом із м'ясом споживаєш багато овочів. Правда, при цьому не потрібно зловживати мучними виробами, а це дуже важко, тому що різноманітні свіжісінькі булочки, круасани, пончики, бісквіти з кремом та свіжими полуничками  просяться до рота. Але спокійно, булки «топтати» можна і вдома, а от скуштувати місцевих ласощів варто, принаймні для того, аби мати уявлення — що ж воно таке. А це в основному дрібні солодощі, в яких багато горіхів та меду. Взагалі арабські кондитерські вироби, як на мене, занадто солодкі й калорійні (згадайте рахат-лукуми).

      Від'їжджаючи додому, я хоч і відпочила від свого домашнього «мартена», проте несамовито захотіла наварити баняк наваристого борщу зі свининою, насмажити котлет і «розговітися» від арабської екзотики. Що не кажіть, в гостях добре, а вдома... смачніше.

Шурпа

      500 г баранини, 6 картоплин, 5 цибулин, 4 помідори (або 2 ст. л. томат-пюре), курдючне сало чи олія — 60 г, лавровий лист, чорний перець, 1/4 стручка червоного гіркого перцю, сіль, кіндза, кріп.

      Баранячу грудинку порубати на часточки середньої величини. Залити 3 л води і варити на повільному вогні 1,5—2 год.

      На салі чи олії підсмажити нарізану цибулю та помідори. Викласти пасерування і нарізану картоплю в бульйон, варити ще 0,5 год. За 10 хв. до закінчення приготування додати перець, сіль, лавровий лист. Перед подачею на стіл додати в шурпу посічену зелень.