Лiтературно-кулiнарнi пристрастi

      Будь моя воля, то всім учасникам нашого літконкурсу виставила б п'ятірки (за старою шкалою оцінок) iз літератури, української та зарубіжної. Діапазон уподобань у царині белетристики просто вражаючий, і, читаючи ваші листи, сама «просвіщаюсь».

      Як завжди, потішила нас своїми дописами постійна читачка «УМ» пані Ярошевська зі Жмеринки. На кількох сторінках свого листа вона наводить цитати і з Льва Толстого, з Гоголя і Пилипа Капельгородського, Остапа Вишні та Ільфа і Петрова, Євгена Гуцала та Олексія Рибакова. Просто сторінки не вистачить, аби всіх їх зацитувати. Вибирала найцікавіше (хай вибачить шановна читачка, але навести всі цитати просто немає змоги).

      Вразили спогади Сергія Аксакова про Миколу Гоголя (довелося робити переклад, так як наша газета україномовна): «Сучасники Гоголя згадували, що, проживаючи в Римі, Микола Васильович брав у кухарів уроки, а потім з величезною насолодою пригощав заїжджих земляків апеннінськими стравами власного приготування. ...Коли подали макарони, які, за наказом Гоголя, були трохи недоварені, він сам взявся готувати. Стоячи перед мискою, він засукав рукави і, поспішаючи, але водночас акуратно, поклав спочатку багато масла і двома соусними ложками взявся перемішувати макарони, насипав туди солі, потім перцю і нарешті сиру і продовжував довго перемішувати... як скоро з'явився признак того, що макарони готові, тобто коли сир, що розтанув, став тягнутися нитками, Гоголь квапливо змусив нас покласти собі на тарілки макарони. Вони дійсно були дуже смачні... Якби доля не зробила Гоголя великим письменником, то він був би безперечно неперевершеним кулінаром».

      А ось рядки з Аксакова, присвячені Россіні — великому італійському композитору, який, як виявилося, також був великим гурманом: «Россіні — автор твору, відомого не кожному меломану. Це бутерброд під назвою «турнедо Россіні», що складається зi шматка хліба з підсмаженим телячим філе і печінковим паштетом, прикрашеним помідорами, лимонами і зеленню фенхеля та петрушки». Далі йдуть згадки і про великого французького письменника Дюма-батька, котрий запевняв, що кухня має свої закони (ну хто-хто, а ми точно не будем цього заперечувати). «Пристрасний мандрівник, Дюма зі всіх своїх мандрівок привозив рецепти приготування смачної їжі. На Кавказі навчився робити шашлики, він присвятив їм цілу сторінку у «Великому кулінарному словнику» (от би почитати! — Авт.), над яким працював усе життя з не меншим захопленням, нiж над «Трьома мушкетерами» чи «Графом Монте-Крісто».

      А ось цікавий витяг із твору Юрія Збанацького «Кують зозулі»: «...Згодом вони обідають. У тарілки насипає дід, а до столу носить онук. Обом є робота й обидва тим дуже задоволені. Харитон не накидається з великою ложкою до їжі, не обпаляється гарячим, не поспішає і не сопе за двох, а чемно, наслідуючи діда, бере до рук ложку, бере відламує шматочок хліба, терпляче перемішує юшку в тарілці, щоб швидше вичахла, набирає півложки, дмухає, куштує. Партизанську юшку дід Андрій справді готує майстерно, солі кладе в міру, картопля ледь-ледь дійшла і тому має особливий присмак, а риба пахне ніжно, апетитно, одним словом, від такої їжі любу людину за вуха не відтягнеш». (Ви вчитайтеся в ці рядки, в дивну мову Збанацького, вже тільки для цього варто було проводити конкурс!)

      А ось цитата з «Потопу» Генрика Сенкевича: «...солдати сіли за вечерю і стали уплітати тушковане м'ясо і бігос, великий чавун якого стояв на вогнищі, найшлась і пшоняна каша, а поряд у комірчині рядовий Сорока знайшов велику сулію горілки».

      Далі пані Ярошевська наводить витяг із «Мертвих душ» нашого славного Миколи Гоголя: «Щі, моя душе, сьогодні дуже хороші! — сказав Собакевич, сьорбнувши щів і відваливши собі з блюда величезний шмат няні, відомої страви, що подається до щів і складається з баранячого шлунка, начиненого гречаною кашею, мозком і ніжками... За баранячим шлунком пішли ватрушки, із яких кожна була значно більша за тарілку, потім індик зростом з телятко, набитий усіляким добром: яйцями, рисом, печінкою і невідомо чим...» (Зі спогадів Аксакова та з наведеної цитати розумієш — наша людина Микола Васильович, українці усі люблять попоїсти).

      Із міста Гола Пристань, що на Херсонщині, надійшов лист від нашої постійної читачки Гладкої Людмили Василівни. Вона надіслала нам чудовий рецепт приготування ірландського рагу від героїв повісті Джерома К. Джерома «Троє в човні, не рахуючи собаки». Правда, пані Людмила спростила собі роботу і надіслала ксерокопію кількох сторінок твору, а от мені довелося з них вивуджувати квінтесенцію. Проте той, хто товаришує з гумором, особливо з тонким англійським, і має іронічне світосприйняття, із задоволенням «посмакує» цим рецептом.

      «Джером сказав, що раз так багато часу, у нас є чудова нагода влаштувати розкішну, смачну вечерю. Він обіцяв нам показати, що можна зробити на річці в сенсі куховарства, і запропонував приготувати з овочів, холодного м'яса і розмаїтих залишків ірландське рагу. <...> Я ніколи не думав, що чищення картоплі — такий складний захiд. <...> Ми взялися шкребти, і це виявилося ще складніше, нiж чистити. У них така дивна форма, у цих картоплин. Суцільні горбики, впадинки і бородавки. <...> Джордж сказав, що безглуздо класти в ірландське рагу тільки чотири картоплини, і ми вимили ще штук п'ять-шість і вкинули їх у котел нечищеними. Ми також поклали туди головку капусти і фунтів п'ять гороху. Джордж вимішав усе це і сказав, що залишається ще багато місця. Тоді ми перерили обидва наших кошики, вибрали звідти всі недоїдки і шматок холодної вареної грудинки, а Джордж знайшов ще півбанки консервованої лососини. Усе це також пішло в рагу. Джордж сказав, що в цьому головне достоїнство рагу: відразу позбуваєшся від усього зайвого. Я вивудив пару розбитих яєць, і ми приєднали їх до решти. Джордж сказав, що соус стане від них ще густіший. Я вже забув, що ми ще туди поклали, але знаю, що нічого не пропало дарма. <...> Наше ірландське рагу мало великий успіх. Я, здається, ніколи нічого не їв з такою насолодою. У ньому було щось таке свіже, гостре. Наш язик втомився від старих заяложених відчуттів; перед нами була нова страва, не схожа за смаком ні на що інше».