Далеко не всім вдається добре жити з мистецтва, та ще й по чужих світах... А 42-річний Віктор Мусіяка (Мусі), мистець із Кременчука, дозволяє собі відхиляти пропозиції паризької галереї. А також примудряється підкорити світову еліту...
Розмова з «абстрактно-фігуративним» маестро — у його паризькій майстерні.Властиво вона — не «його». Він ділиться нею з колегами: Мусі має до неї доступ буднями, вони — вільними днями. Уявіть собі мальовничий паризький квартал Менільмонтан зі своїм однойменним театром, у якому співав французький монстр мюзик-холу Моріс Шевальє; з численними майстернями й екзотичними крамничками, де кінорежисери полюбляють знімати фільми (Жак Бекер, Брайан Де Пальма...); і якому інша легендарна фігура французького мюзик-холу Шарль Трене присвятив пісню («Менільмонтан»). Сьогодні цей квартал залюднили численні іммігранти.

Класичний принцип «Святе місце порожнім не буває» чомусь і понині не спрацював під дахом Харківського театру імені Шевченка. Із трьох посад — директор, худрук і головний режисер, які ще півроку тому неподільно утримував за собою Андрій Жолдак, сьогодні без вакансії тільки перша. Це крісло «успадкувала» одразу після від'їзду великого експериментатора до Берліна професійний економіст Маргарита Сакаян. Кастинг же творчих особистостей триває і досі, проте безрезультатно. «Сам по собі новий режисер з'явитися не може, тільки через постановку вистав», — говорить пані директор. І при цьому додає, що у шевченківців уже є солідний досвід роботи без худрука і головрежа, тому колектив наявність цих вакансій як творчу драму не сприймає. Тим більше що бажаючі попрацювати з успішною трупою активно оббивають театральний поріг. Найбільш вірогідними кандидатами на співпрацю в українській драмі Харкова називають пітерця Володимира Тиккє і киян Мирослава Гринишина, Дмитра Богомазова та Андрія Білоуса.

«Мене всі люблять, бо я найкращий, бо я — це я!» — саме таку пісеньку з вуст «мужчини в самісінькому розквіті сил» упродовж багатьох років чули маленькі українці завдяки перекладу Ольги Сенюк із книжки «Улюблені вірші» видавництва Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Нарешті настав час почути не лише одну пісеньку про Карлсона рідною мовою, а й подивитися цілу повнометражну 76-хвилинну мультиплікаційну стрічку про Карлсона, який мешкає на даху.

23 лютого в український кінопрокат вийшов так званий «православний блокбастер» — повнометражний російський мультфільм «Князь Владимир». Цікаво, що рекламний баннер мультика, розміщений, зокрема, на українському сайті osvita.org.ua, має доволі дивний вигляд. «Унікальна подія у вітчизняній анімації! Новий історичний мультиплікаційний фільм заснований на реальному літописному сюжеті — в кінотеатрах з 23 лютого». Далі українською мовою перераховано творців стрічки й описано сюжет. «У цьому фільмі чарівна нитка казки протягнеться з того далекого часу в нинішнє століття, щоб наш сучасник відчув свою причетність (? — Авт.) до великої історичної спадщини. Тому ми, звертаємося до кожного зі словами: «Це твоя історія!». Далі російські «місіонери» розповідають, що 1999 року проект підтримав і схвалив Д.С. Ліхачов, а за кілька місяців до того вперше в історії вітчизняної (?!) анімації благословив Патріарх Московський і всея Русі Алексій ІІ.