За профілем бронзового Енді Воргола проглядається православна церква Медзілаборців. (Фото автора.)
Тут щонайбільше слухають українську музику, потерпають від безробіття і п'ють майже по-нашому. Тут, певно, з шаленою швидкістю розійшовся б Русланин диск «Дикі танці». Це не Україна. Це містечко Міжлабірці у Східній Словаччині, де живуть одні українці-русини.
Ідилічною залізницею, оточеною з усіх боків горами, з Михайлівець через Гуменне у напрямі до польського Саноку мчить потяг «Анча», що виглядає як суміш дрезини з автобусом. Кінцева зупинка — Медзілаборце, станція, оточена вагонами, що завантажені круглим буком. Але так вона називається у словацькій транскрипції, місцеві люди її ж іменують Міжлабірці, або й просто Лабірці. Це дуже маленьке, навіть за словацькими мірками, містечко, розташоване майже на польському кордоні. Три основні вулички, дуже гарний православний храм на горбі, декілька панельних будинків — ось майже і все. Мешкає близько 7 тисяч жителів. Та найголовніша особливість містечка — що тут всі розмовляють українською мовою, або майже українською. Навіть молодь між собою, навіть роми, яких тут дуже мало. У жодному іншому словацькому містечку українець не почувається настільки вільно. На базарі різним крамом торгують жінки. Звісно, досить голосно гойкають, і дуже важко зрозуміти, чи вони місцеві, чи приїхали десь із Малого Березного підзаробити. Увечері у барі, з'ясовуючи між собою якісь борги, п'ють горілку і ром старші мужики, а поряд — молодші. Запалюються моментально, точно так, як, наприклад, у закарпатському Міжгір'ї. За мить у одного дуже п'яного хлопця вже тече кров з носа, але тверезіший, обіймаючись зі старшими, доводить, що тут культурний заклад...
Навіть офіційні словацькі джерела про Міжлабірці визнають, що «місто є значним центром русинської і української культури». Тут щороку відбувається фестиваль української культури і спорту, драми та мистецького слова. Дуже популярними є концерти фольклорних гуртів, з яких найвідоміший — жіноче тріо Марії Мачошко. Цікаво, що саме фольклорна музика звучить у Міжлабірцях у кожному ресторані, крамниці з касетами та сі-ді, в автомобілях місцевих «крутеликів». Жодне «Рок-ФМ» чи «Русскає радіо», ніяких «Запрєщьонних барабанщіков», Кіркорова чи ще якоїсь російськомовної дурні у Міжлабірцях не слухають. Чого, на жаль, не скажеш про Хуст або Усть-Чорну. Мабуть, саме тут Руслана могла би продати кілька тисяч касет своїх «Диких танців».
Цікаво, що вся ця автентичність дуже легко суміщається з американським модернізмом. Одним із центральних визначних місць Міжлабірців є музей Енді Воргола. Батьки цього визначного художника та режисера, який народився вже в заокеанському Пітсбурзі під ім'ям Андрій Ворхола, походять із села Маків неподалік Міжлабірців. Енді, правда, був великим космополітом, і не дуже знав, що таке і де знаходяться Міжлабірці, не дуже зрозуміле місцевому люду і його мистецтво. Але десь на рівні підсвідомості він тягнувся до карпатської ідилії, тому тут дуже пишаються тим, що дали людству свого генія. Стараннями місцевого науковця Михайла Бицка і благодійного фонду з Нью-Йорка у жовтні 1991 року в самому центрі Міжлабірців виріс величезний музей родини Ворхолів, де розміщені оригінальні роботи Андрія, його брата Павла та інших членів сім'ї.
Міжлабірці оточені селами, в яких також живуть руснаки. За три кілометри від райцентру — село Красний Брід. Чисті приватні будиночки, свіжий асфальт на тротуарі, врегульована річечка з пішохідними містками до кожного подвір'я. Перше враження таке, що село виглядає краще за райцентр. Саме тут проживає відомий у цих краях умілець Андрій Черевко, якого прозивають Русинко. Хоча йому вже понад 80, у нього повно енергії, яку віддає збереженню рідної культури. Досить відвідати його хату в центрі села. Вся у зелені і у дереві, нагадує, швидше, музей, ніж приватне помешкання. На другому поверсі — знаменита кімната, рівномірно оздоблена планками з понад 30 сортів дерева, яке зустрічається у бескидах місцевих гір — Вигорлату. Дерев'яна люстра для свічок гармоніює з оленячими рогами, яких тут на стінах близько 30. Дерев'яний стіл, крісла, сходи... У журналі — сотні записів різними мовами. Тут Русинко збирає на свята всю родину з чотирьох дітей, які зі своїми сім'ями нині проживають по всій країні — від Пряшева до Братислави. Дід Андрій гордий за свій рід, бо і діти, і онуки отримали вищу освіту, працюють у поважних установах і фірмах, а головне — не цураються свого походження.
Русинко проектував і брав безпосередню участь у будівництві двох православних храмів у селі, останній з яких був закінчений два роки тому. Нині, незважаючи на вік, на горі Кам'яній він практично самостійно і безоплатно будує дерев'яну хату для туристів. Хата вже під стріхою, а перед тим Русинко вичистив ліс, встановив лавиці біля верхів'я. Чому він це робить? Щоб популяризувати культуру і природу. На Кам'яній є брила — Чортів Камінь, оповитий легендою. Колись під горою був монастир і жили побожні люди. Чорти на мізинцях винесли величезний камінь на гору, щоб спустити його на монастир. Але їх настигла північ, когути заспівали. Втративши силу, чорти покинули камінь і свою затію. Той камінь і донині лежить, подертий чортовими мізинцями.
Одна легенда за другою звучать з вуст Русинка. На цій горі князь Лаборець мав мисливський замок і з Ужгорода приїздив сюди на полювання. З дружиною він ходив купатися до річки Сваржава. Іменем доньки князя Ярослави потім назвали поле біля річки. Дуже не любили Лабірця угорські пани, впіймали його і повісили вниз головою над Сваржавою. Потім ця річка і була названа іменем Лабірця. Такі легенди Русинко хоче увіковічнити на таблицях. І для нього дуже важливо, щоб вони були двома мовами — українською і словацькою.
Мистецтво полювання взагалі є однією з місцевих традицій. У Міжлабірцях є ресторан «Мисливська дорога» («Половніцка цеста»). Тут Андрій Черевко розробив експонат — лісову годівничку з вовком, біля якого фотографуються відвідувачі. Скажімо, на момент нашого перебування там обідав міністр навколишнього середовища Словаччини, угорець за походженням Ласло Міклош.
Безробіття і словакізація — головні на сьогодні проблеми тамтешніх українців. Життя під Вигорлатом, як і сто років тому, нелегке. Багато людей і зараз виїжджає на заробітки. Безробіття — основна проблема району Медзілаборце, саме тому тут дуже популярна Комуністична партія. На минулорічних виборах завдяки цьому району вона потрапила у парламент.
Місцевій інтелігенції найбільше болить посилена словакізація серед молоді, у церквах і школах. Про це пишуть як русинські «Народны новынкы», так і українська газета «Нове життя». Свого часу непримиренні противники нині починають розуміти, що розділення одного народу на два табори призвело до суцільної «баламути». На селах, таких як Красний Брід, люди все одно не вбачають різниці між українцями і русинами. Бесідувати тут про це взагалі несерйозно. Приміром, співачка Мачошко з успіхом виступає як перед членами Русинської оброди, так і перед Союзом русинів-українців Словаччини. До речі, русини-українці нещодавно здобули серйозну перемогу — визначний культурний центр Свидник залишиться районним центром. Раніше один з урядовців запропонував перемістити районний центр у сусідній Стропків, де вже майже всі розмовляють винятково словацькою мовою.
...Потяг із Саноку прямував від Красного Броду на південь, до котрогось прикордонного угорського міста. В якусь мить стало шкода, що міжлабірчанам набагато легше потрапити цим же потягом до Польщі чи Угорщини, а інколи, з пересадкою на літак, навіть і до Америки, ніж в Україну, де проживають мільйони їхніх земляків.
Олекса ЛІВІНСЬКИЙ.
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
