«МММ» повернулося

      Цього тижня в Україні відбулося таке «кидалово», яких не було з часів пірамід і трастів на кшталт сумнозвісного «МММ». Чи й крутіше, ніж «МММ». Обвал, або ж дефолт, спіткав групу київських будівельних компаній, об'єднаних під назвою «Еліта-Центр». Постраждали тисячі інвесторів — кредиторів житла, яке будується або перебуває на «нульовому» рівні будівництва. Причому є всі підстави вважати, що «Еліта» йшла на банкрутство свідомо — за схемою контори «Роги й копита» Остапа Бендера. Керівники фірми кинулися навтьоки, на банківських рахунках не зосталося практично нічого, зате біля розбитих корит ридає ціла армія людей, котрі купували віртуальне житло в різних районах Києва.

      Усе починалося непогано: в 2004 році «Еліта» разом із фірмами сателітами на кшталт ЗАТ «Будівельно-інжинірингова компанія БІК», ТОВ «НДЦ Прогрес», ТОВ «Марс-1» тощо оголосила про продаж недорогого, але привабливого житла за адресою вул. Отто Шмідта, 34-42 (це район Татарки). Почалася агресивна рекламна кампанія у спеціалізованих ЗМІ, причому особливу увагу продавці звертали на дуже невисоку ціну порівняно з іншими фірмами-забудовниками столиці. Утім за іншими аспектами ці будівельники ніби не викликали жодних підозр: дозволи в Київраді організовували й проплачували (принаймні говорили про це), план ніби затверджували... Звісно, з цим були деякі проблеми, але тим, хто хоче купити в столиці житло на первинному ринку, добре відомо: мало яке будівництво починається з усіма потрібними паперами й печатками. Майже всі фірми спочатку ставлять паркан, а вже потім, шляхом «підмазування, кого треба», забезпечують необхідну бюрократичну підтримку будівництва. Так і цього разу: «Еліта» та її партнери повним ходом продавали квартири в 22-поверховому житловому будинку, маючи попередній дозвіл лише на 7-поверховий торговельно-офісний центр. Люди активно купували: все ж недорого, а так хочеться за меншу суму отримати більше за площею і ближче до центру помешкання в мальовничому куточку Києва...

      «Еліта» пішла далі: ще більш нахабно запускався маховик продажів квартир у все нових і нових будинках у різних районах Києва. Загалом, станом на початок звітного тижня автори новітньої «піраміди» продавали житло у восьми будинках: ще одному — на вулиці Шмідта, двох — на Героїв Сталінграда (Оболонь), двох — на вулицях Петра Запорожця і Курнатовського (Воскресенка), ще одного — на вулиці Будівельників (Дарниця), і найкрутішого — на вулиці Лабораторній, це район Палацу «Україна». Утім житло це було віртуальним. Якщо перший будинок на Шмідта мав спочатку хоч котлован, а зараз в одній із секцій каркас доріс до сьомого поверху, то на решті об'єктів з'явився хіба що паркан. Гроші ж були зібрані по максимуму. Інтерес підтримувався за рахунок акційних знижок. Перед Новим роком, скажімо, «Еліта» до свого 11-річчя оголосила про здешевлення своїх квадратних метрів ще на 11 відсотків.

      «Купив квартиру?» — «Так». — «О, вітаю. Де, в кого?» — «В «Еліти». — «І ти в «Еліти»?»... Такий діалог у «виконанні» молодих людей так званого «нового середнього класу» був типовим 2005 року. «Еліта» була ніби гумовою — так багато покупців вона звабила. Але ситуація стала напружуватися лише під кінець року. «Просунуті» покупці зі Шмідта організували на одному з інтернет-сайтів широку гілку з обговоренням перспектив свого житла. І тут почали спливати факти... подвійних продаж одних і тих самих квартир різним людям. Ці покупці навіть знайомилися між собою «в реалі», з'ясовували, хто купував це житло раніше. Це важливо, адже за інвестиційним законодавстом саме «перший» покупець має права на куплену квартиру, а «другий» може вимагати у нечесного продавця лише гроші. І що «Еліта»? Її керівники пояснювали такі факти «прикрими поодинокими непорозуміннями» і... гроші віддавати не поспішали, натомість радили взяти іншу квартиру. Люди здебільшого погоджувалися: їм потрібне ж житло, а не папірці. Утім що більше інтернетників приєднувалося до форуму «Татарка», то більше виявлялося «накладок». Дійшло до того, що, як з'ясувалося, частину площ в одній із секцій «Еліта» спочатку продавала як трикімнатну квартиру, а потім ці ж квадрати були розпродані по другому колу як... три однокімнатні помешкання. Пробі! Ситуацію підігрівали інвестори і з інших об'єктів: на будівництво їхніх жител «Еліта-Центр» не отримала жодного дозволу.

* * *

      Греблю прорвало на початку цього тижня: активісти ініціативної групи «Татарка» з'ясували, що керівників «Ріг і копит» уже немає на роботі, зв'язок і будь-які контакти з ними також відсутні. В офісах залишилися «зіц-председатілі», які вже навіть не годували активістів «завтраками», обіцяючи дозвіл із Київради «от-от». Хтось побачив, як із однiєї контори виносять документи й речі. Зрештою, інтернетники «захопили» офіс «Еліти», викликали міліцію, влаштували дізнання. Через свої канали з'ясували, що замість десятків мільйонів доларів на рахунках фірм з «Еліти» зосталося тільки 15 тисяч гривень. І це — при масі подвійних, потрійних продажів (в одному випадку — навіть «четверного»!), що з'ясували власними зусиллями лише ті покупці, які спілкуються в інтернеті. А скільки ще необізнаних недотичні до всесвітньої мережі або просто не знають, що там можна прочитати і про «свою» квартиру. Що це, як не шахрайство з боку «Еліти»?

      Ось прізвища й орієнтовні дані осіб, що мають відношення до керування та засновництва «елітних» фірм: Шестак Олег Миколайович, нар. 26.02.1955, паспорт ВМ557541, киянин, прописка — просп. Миру, 17, кв. 54, тел. 455-64-73; Волконський Олександр Олександрович, громадянин Росії, Ленінградська обл., Приозерний р-н, с. Комунари. Одурені інвестори схильні вважати, що названi люди вже за кордоном, десь на теплих бананових островах, а зібрані десятки мільйонів доларів — в офшорах. Також є версія, що «елітні» керівники — не безпосередні організатори кримінальної схеми, яка стала можливою завдяки діркам в українському будівельно-інвестиційному законодавстві, а лише підставні фігури. А насправді за аферою «Еліти» стоять значно серйозніші постаті. Ті, які «допомагали» Київській міськдержадміністрації заплющувати очі на побудову «тресту, який луснув».

* * *

      Говорить один iз обдурених інвесторів — Костянтин Любич, відомий багатьом київським любителям спорту як Джош Рурк, організатор хокейного сайту «Гніздо» (www.sokol.kiev.ua): «Мене теж привабили доступні ціни «Еліти». Зібрав гроші, купив квартиру на Шмідта на 14-му поверсі, почав стежити за темпами робіт, з'ясовувати становище з дозволами, які є (а насправді — немає) в цієї фірми. Звісно, були деякі підозри, але... До останнього не вірилося, що в Україні може «луснути» така масштабна «булька». Вважаю, що столична влада має взяти на себе принаймні частину вини за те, що сталося. Адже «Еліта» не могла займатися реалізацією такої масштабної афери без відома людей із виконавчої влади. Подейкують, тут замішані й деякі знані політики. Можливо, вкрадені гроші пішли на вибори...»

      «Ми з чоловіком проінвестували гроші в квартиру по Отто Шмiдта, 34-42, ще в жовтні 2004 року. На той момент за цю суму на вторинному ринку можна було купити двокімнатну на Лівому березі. Купилися на «кращий» варіант. На даний момент ми залишилися без грошей і без квартири. Живемо в найманому помешканні. Що робити й куди бігти — не знаємо. Гарантій одержати квартиру або назад гроші — ніяких. Починати життя з нуля?» — це слова Олени Долгих, працівниці однієї з київських фірм.

* * *

      ... «Сіни» Подільського райвідділу міліції вщерть заповнені людьми. Новоприбулі кидаються до них, як до рідних: «Ви по «Шмідта»? А де «Запорожця»?» Всіх об'єднує спільна біда. Всередину — писати заяви — пускають по двоє-троє, черга рухається дуже повільно. У «сінах» з біса холодно (втім у кабінетах слідчих не тепліше), але ошукані люди не розходяться. Власне, для відкриття кримінальної справи заяв уже достатньо, але кожен хоче долучитися. «Зранку тільки тим і займаюся, що приймаю заяви, — скаржиться Сергій Прокіпчук, молодий старший лейтенант. — Уже кілька десятків прийняв...».

      Він такий не один — збоку складається таке враження, що на прийом скарг від розорених вкладників «Еліти-Центру» працює все райуправлiння. Справа справді серйозна — розслідуванням займаються одразу два відділи: боротьби з організованою та економічною злочинністю. А люди все йдуть і йдуть — на міліцію, котра тепер «з народом», у них бодай якась надія.

      ...Від'їжджаючи у вівторок із Подільського РВВС, автори цих рядків побачили на стіні вагона метро свіженьку рекламу чергового об'єкта «Еліти-центр». Звабливу пропозицію чудових квартир у новобудові за ціною 4 000 доларів/м.кв. з цікавістю розглядала дівчина в норковій шубці.

      Наступного дня стало відомо, що за фактом шахрайства «Еліти» порушено кримінальну справу.

* * *

      Справді, як кажуть, «МММ» відпочиває. Адже на початку 1990-х, у період постперебудовного межичасся й беззаконня, люди несли в «піраміди» нехай сотні, максимум — тисячі доларів (в еквіваленті). А тут ідеться про суми, більші в десятки й сотні разів. Рахуйте самі: у восьми незбудованих будинках — як мінімум по 200 квартир, найдешевші коштують близько 50 тисяч доларів, найдорожчі — понад 150 тисяч. А ще ж — подвійнi продажi...

      Учора вранці напіворганізовані (знову через інтернет) інвестори прийшли під будинок Міністерства внутрішніх справ. Під зверненням до міністра Луценка поставили підписи близько 200 осіб. «Крутеликів» серед них мало — такі можуть купити житло без зайвого ризику, дорожче і вже збудоване. Молоді хлопці й дівчата зі слізьми на очах показують роздруковки кредитних договорів із великими банками — на десять і більше років, щомісяця потрібно віддавати понад 300 доларів... за квартиру, якої не буде?! Жінки дають істеричні інтерв'ю на камери кількох телеканалів: «Ми продали свою кооперативну, щоб отримати цю, просторнішу, ми позичали гроші! Нас знову «кинули»! А ви питаєте, звідки беруться бомжі!»

      «Ви врахуйте, що «надійність» цієї фірми, перш ніж видати кредити, перевіряли великі банки. І великі агенції з торгівлі нерухомістю також нібито пересвідчувалися в тому, що тут усе має бути чисто. Чому так вийшло?» — запитує молодий чоловік, що стоїть поруч.

      Незважаючи на мороз, люди сходили також на Банкову, до секретаріату Президента. Там їх пустили до середини, обігріли, вислухали, порадили звертатися в міліцію й суд. Хтось вирішив апелювати ще й до Блоку Тимошенко, аби оголосили відповідний депутатський запит у ВР.

* * *

      Снігова куля починає котитися. Багато хто з інвесторів (а їх — тисячі) ще не знає, що сталося.

      Робочі групи інвесторів самоорганізовуються, створюють штаби, визначають старших... Тим, хто розкисає, в інтернеті радять: «Будемо хапатися за соломинку до останнього. Он і на Майдані здавалося, що перемоги не буде, але ж свого досягли. Може, й тепер, коли на кону — свої кревні, відіб'ємося».

      Хоча, якщо чесно, шансів на успіх у покупців житла принаймні в семи будинках майже немає. Все-таки дірка в «будівельному» законодавстві виявилася надто великою, а шахраї — надто нахабними.

ВІЯННЯ ЧАСУ

Шахраїв «Еліти» викрив інтернет

      Якби в часи тріумфального походу Льоні Голубкова по телеекранах тоді ще майже єдиної і великої країни в її мешканців був інтернет, Мавроді з компанією навряд чи вдалося б дурити людей так довго, а переведені в офшори суми могли бути меншими, принаймні на кілька нулів. Нинішні ж «спадкоємці» справи організаторів тодішніх «трастів» мали добру нагоду переконатися у великій силі «всесвітнього павутиння», яка спонукала їх накивати п'ятами навіть раніше, ніж вони планували. Скажiмо, «елiтiвцi» зараз лише почали продажi на Лабораторнiй, а явно ж планували розпродати повнiстю.

      Саме завдяки інтернет-форумам покупці квартир від «Еліти-Центру» запідозрили, що з їхніми потенційними помешканнями щось не так. Підозри у відвідувачів цих форумів, на яких спілкувалися клієнти «ЕЦ», були давно: надто вже повільно, а то й узагалі не будували їхні будинки. Саме завдяки комунікації через інтернет — спершу на форумі http://www.realt.kiev.ua («Нерухомість. Незалежний український портал») — потенційні сусіди згуртувалися й почали «пробивати» свої квартири гуртом, а не поодинці. З'ясувалося, що відповідних дозволів на будівництво будинку в тому вигляді, в якому вони його продають, у «ЕЦ» немає. Щойно тривожні повідомлення про це почали з'являтися на форумі, «продавці повітря» відверто занервували. Нервовість досягла апогею після того, як і без того вже непевні в реальності добудови своїх квартир вкладники, під'юджувані численними повідомленнями на кшталт «Ребята! Нас «кинули», забирайте деньги, пока не поздно — «Элита» еще в мае не прошла градостроительный совет, они нам ВСЕ ВРУТ!», справді почали звертатися з проханням повернути їм їхні гроші. А кілька тижнів тому всі «гілки» форуму на http://www.realt.kiev.ua, де обговорювали об'єкти «Еліти-Центру» та її діяльність, закрили. Замість них з'явилося повідомлення адміністратора про те, що через «відверті образи» на адресу «Еліти-Центру» фірма зняла з сайту свою рекламу, через що «Незалежний портал» фінансово постраждав. У неофіційних розмовах з обуреними «форумчанами» адміністрація сайту зізналася, що представники «Еліти» відверто їм погрожували з вимогами закрити обговорення. Ще б пак, адже негативні повідомлення відлякували від них нових «покупців повітря»...

      Але існують інші форуми. «Татарка» — для інвесторів будинку по Отто Шмідта, 34-42, www.domik.net...

      «Хе-хе... Я знаю власника «двушки» на своєму поверсі, я знаю власницю «одинички» на своєму поверсі, я — власниця «одинички», а тепер я знаю власницю «трьошки» на моєму поверсі... От кайф! І квартирки-то накладаються одна на одну. Буде в нас одна велика комуналка. А у мене котиків багато...»

      А що залишається людям у такій ситуації, крім як жартувати? І єднатися — останніми днями кількість інтернет-сусідів зростає в геометричній прогресії.

ЇХНІЙ ДОСВІД

Росія таке вже проходила

      «МММ новітнього часу» — так прозвали у Росії чергове «кидалово», по суті перше, провернуте в таких масштабах після початку 1990-х. Схоже, й цього разу Україна переймає «прогресивний» досвід «старшого брата»: у наших північних сусідів проблеми з «продавцями повітря» виникли на кілька місяців раніше, ніж у Києві луснула своя «Еліта-Центр».

      Власне, у тому що з «їхніми» квартирами не все чисто, російські товариші по нещастю мали підозри ще з кінця 2003 року, коли вкладники будівельної компанії «Соціальна ініціатива» запідозрили її в «нечистих помислах». Однак кілька мітингів і пікетів, проведених тоді, продовження не отримали — «будівельники» зуміли переконати вкладників, що тривога хибна, і свої квартири вони обов'язково отримають.

      А вже наприкінці січня цього року численні мітинги постраждалих людей, які вклали свої кревні в так і не розпочате будівництво, сколихнули одразу 20 міст Росії — від Москви «до самих до околиць». У Воронежі, наприклад, «Соціальна ініціатива» зібрала гроші за шість будинків, у Москві — більше десятка. Далі проектів справа не пішла. Шоковані покупці «квартир» виходять із пікетами, перекривають дороги і вимагають від влади розібратися.

      Однак «Соціальна ініціатива» виявилася не єдиною «будівельною бульбашкою»: у Москві тривають мітинги підманутих вкладників, які розкупили квартири у 13 будинках, запланованих до будівництва в чотирьох адміністративних округах російської столиці ТОВ «Мастерок». Звісно, далі обіцянок справа не пішла.

      Російська влада, як центральна, так і в кожному окремо взятому місті, обіцяє розібратися з проблемою, створює відповідні комісії, проводить «круглі столи» тощо. Хоча винними у ситуації, що склалася, можновладці себе не визнають. Станом на минулу п'ятницю прокуратурою Москви порушено 36 кримінальних справ за фактом обману вкладників, за звинуваченням у шахрайстві арештовані керівники кількох великих будівельних фірм. Одному, як повідомляє НТВ, суд уже винiс вирок — 12 років позбавлення волі.

      За інформацією голови комітету Держдуми з промисловості та будівництва Мартіна Шаккума, загалом від недобросовісних забудовників у Росії постраждало близько 150 тисяч осіб. З кожним тижнем ця цифра зростає. Свої квартири люди отримати вже майже не сподіваються...