Трохи гарячого напою холодною зимою,

      Природа нас випробовує на міцність. Наш організм, нашу психіку, наш патріотизм. Кожен бореться із силами стихії своїми методами: хтось п'є паленку й обпікає морозом кінцівки; хтось замотується в теплі пледи й чекає потепління (так ось ти яке, глобальне потепління!). А якщо ти сидиш на роботі, практично нерухомо, чи працюєш удома, але також сидячи за письмовим столом, або вчишся й відчуваєш, як холод закрадається під твій одяг, холодить навіть душу? Вихід один — зігріватися давнім перевіреним способом: запарити духмяного свіжого чаю, пити його маленькими ковточками і відчувати, як життєдайне тепло пливе по твоєму тілу, додає сили та енергії ще хвильку тому загальмованому єству. І ти вже далі повен сил і наснаги продовжувати свої справи.

      До речі, цей напій такий древній і такий перевірений, що сумніватися в його дієвості не доводиться. От хіба що зазирнути в його сиву історію.

      Стародавні манускрипти зберігають цю дату — 519 рiк до н.е., коли до кордону Індії та Китаю із Заходу прийшов рудобородий варвар (він же Бодхідхарма), сів навпроти стіни і замедитував. Якоїсь миті він задрімав, а коли прокинувся, то розсердився на себе, вирвав свої вії і кинув їх на землю. Ось із цих вій і виріс чайний кущ. А буддійським монахам рекомендувалося пити чай під час медитацій і церемоній, щоб не спати.

      Давні документи зберігають і таку хронологію: 222 рiк н.е., Китай. Чай згадується у листуванні аристократів як замінник вина.

      265 — 420 роки н. е., Китай. Епоха Цзинь. У письмових джерелах згадуються і чайні крамнички — чадянь, і колективні чаювання.

      300 — 400 роки н. е., Китай. Відбувається одна з найважливіших подій в історії чаю. Багатий життєвий досвід показує, що найкращий чай можна отримати із молоденьких листочків. У зв'язку з цим до різноманітних назв напою додається ще одна — «ча», що означає «молодий листок». Саме від цього слова й походить, наприклад, слов'янська назва напою.

      Цікаво, що назва чаю в різних мовах залежить від того, в якому регіоні Китаю носії цих мов купували чай. Якщо в Північному Китаї, то назва напою пішла від слова «ча» («чай» на кантонському діалекті), якщо ж у Південному — то від слова «те» («чай» на малайському діалекті). Ось чим пояснюється наша назва «чай», англійська «ті» та всі інші назви в різних мовах світу. Правда, при цьому виникає запитання, звідки ж пішла польська назва напою — «хербата» («herbata»). Відповідь дуже проста — від латинського «herba thea» — трава чаю. Ось такі вони загадкові, поляки.

      Та повернiмося від лінгвістичних екзерсисів до власне чаю. У рамках культурної еволюції напою спосіб вживання чаю зазнав деяких змін під впливом національних та інших особливостей людей, в руки яких він потрапляв. Незмінним було і залишилося одне — чай, як і тисячі років тому, запарюють, причому якість напою залежить від чистоти води.

      Проте саме англійцям ми завдячуємо сучасному чайному етикету, який вони сформували впродовж кількох столiть, і чайному посуду. Недалеко від Англії — в Ірландії — зародилася традиція обприскувати суху заварку віскі. Саме так з'явився сорт чаю «Ірландський сніданок». Більшість відомих нам нині чайних закусок також родом із Англії, так само, як і традиція пити чай з молоком.

      Де зародилася традиція заварювати чай зі спеціями — корицею, гвоздикою тощо, не відомо. Швидше за все, в Індії. Існує також кілька традиційних індійських рецептів, за якими в чай додають навіть перець. Хоча такий чай добряче зігріває, тож такий рецепт міг зародитися і десь на півночі.

      У багатьох середньоазіатських країнах чорний чай подають із молоком, проте цей же регіон подарував світові традицію пити чай як засіб від спеки. Саме зелений і саме з піал. А, скажімо, в Марокко ця традиція отримала деякий розвиток — там чай п'ють із високих скляночок і запарюють його навпіл з м'ятою (проте все одно зелений). У Тунісі ж цей напій заварюють із квітками гібіскусу (суданської троянди) та герані, п'ють маленькими скляночками, бо такий чай надзвичайно тонізуючий. 

      Чайні традиції різних країн відрізняються навіть тим, що десь цей напій полюбляють пити дуже солодким, як от в Ірані, Єгипті, Іраку, Афганістані, і дуже міцним. Інші ж народи люблять помірно солодкий напій, але додають до нього лимон, мед, п'ють у прикуску з цукром чи з варенням. А от у США стали охолоджувати заварений чай і змішувати його зі смаковими добавками, льодом й іноді газирувати — так отримали «Айс Ті».

      У низці регіонів збереглися відмінні від традиційних способи приготування чаю. Під час японської чайної церемонії порошковий зелений чай збивають. Крім цього, один із традиційних сортів японського зеленого чаю — Генмайча — хоч і заварюють традиційно гарячою водою, але він містить рис і деякі інші доповнення. А в Бурятії, Монголії і на Тибеті продовжують варити чайні супи.

      Проте ми трохи відволіклися вiд теми чаю як джерела енергії. Холодною зимою особливо немає різниці — пити зелений чи чорний чай. Головне, щоб він був гарячий. Готуючи цей напій, ви можете використати весь запас вашої кулінарної фантазії і додавати у заварничок те, що у вас припасено ще з літа: цвіт липи, листя м'яти, меліси, смородини, малини, суниці, сушені ягоди чорниць, суниць, суцвіття материнки, квіти суданської троянди тощо. Тобто все, що вам смакує.

      Готуючи чай, не забувайте про такі елементарні, але дуже важливі речі:

      * Перед запарюванням чаю ополосніть заварник окропом;

      * Всипавши чай, заповнюйте заварник лише наполовину, дайте йому трохи настоятися, а потім доливайте решту;

      * Посудину iз запареним чаєм добре накрити так званою «лялькою», щоб вона тримала тепло, тоді чай краще настоїться;

      * Пити чай слід тільки свіжим, тоді він матиме аромат і неповторний смак. Несвіжий чай не тільки не смачний, а ще й не корисний;

      * Чаї з трав і плодів краще запарювати в термосі, тоді більше корисних речовин потраплять у напій;

      * Не пийте міцний чай перед сном, адже він так само тонізує, як і кава.

      А ще спробуйте відійти від звичайного, дідівського, способу запарювати чай. Приготуйте якийсь незвичний чайний напій, а хоч би такий.

Чай з жовтками

      2 склянки міцного чаю, 2 жовтки, 4 чайні ложки цукру, 2-3 столові ложки рому або коньяку.

      Жовтки розтерти з цукром до білого кольору (бажано на водяній бані). Додати чай, ром, добре вимішати і розлити у керамічні (попередньо розігріті) чашки.

      Хочете екзотики? Прошу. Наступні напої пропоную тільки повнолітнім, і то вдома.

Гаряче бренді

      Бренді — 120 мл, 1 ч. л. цукру, дрібка мускатного горіха, 60 мл міцного гарячого чаю.

      У пивному кухлі змішати чай з цукром, додати бренді, притрусити меленим мускатним горіхом.

Коктейль «Гласнiсть»

      180 мл гарячого міцного чаю, 15 мл горілки, 60 мл апельсинового соку, кружальце свіжого апельсина.

      Усі інгредієнти вимішати, влити у пивний кухоль, прикрасити апельсином.

СМАЧНИЙ ДОДАТОК

      Не знаю, як кому, а мені взимку завжди хочеться чогось смачненько-солоденького. Мабуть, нестача сонячного тепла має компенсуватися чимось. Тож що може бути доречнішим до філіжанки доброго чаю, як не ласощі.

Кокосові хмарки

      1 білок, 85 г цукру, 2 ч. л. кукурудзяного борошна, 90 г кокосової стружки, 0,5 плитки шоколаду.

      Збити міксером білок, додати до нього цукрову пудру, продовжуючи збивати, додати борошно, стружку.

      Деко застелити фольгою, викласти на нього кокосову масу у вигляді кульок. Випікати 15-20 хв. при 150 градусах.

      На водяній бані розтопити шоколад. Готові тістечка полити шоколадом.