«Зелена книга» про «паливне НАТО»

      Цими днями у Брюсселі стартувало засідання міністрів країн — членів ЄС, скликане за французькою ініціативою, на якому твориться спільна енергетична політика об'єднаної Європи. Після російсько-української «газової війни» єврочиновники, схопившись за голови, вирішили переглянути стратегію енергозабезпечення Європейського Союзу як політико-економічної цілісності, адже раніше про спільну позицію не йшлося, і члени ЄС вели сепаратні домовленості з Росією за спинами одне одного. Тож і ціни на пальне сильно коливалися. Варто додати, що в Євросоюзі найбільш залежною від російської «газової голки» є Німеччина. Вона, будучи одним із найбільших фінансових донорів ЄС, часто проводила не вельми прозору політику стратегічного партнерства з Москвою. Тож нарешті Євросоюз наважився впорядкувати особливий вимір наднаціональної безпеки.

      Олії у вогонь додає питання сумнозвісного балтійського трубопроводу, не вельми приязно витлумачене польським урядом, який очолюють націонал-консерватори з партії «Право і справедливість». Поляки просто відчули себе скривдженими Німеччиною, адже після введення балтійської «перемички» в експлуатацію Польща втрачатиме сотні мільйонів доларів «за транзит». А просто збурило європейську громадську думку викриття того факту, що одним із керівників побудови балтійського газогону буде керуючий справами філії потужного німецького банку в Російській Федерації, колишній офіцер німецької комуністичної спецслужби «Штазі». Служив він у спецслужбі НДР якраз у ті часи і в тих місцях, де ще молодий Володя Путін топтав німецьку землю, виконуючи розвідмісії; скидається на те, що тоді полум'яні дзержинці і заприязнились.

      Тож замість розрізнених національних тактик у ЄС нарешті збираються розробити спільну стратегію, аби убезпечити Європу від енергетичного (насамперед нафтового й газового) свавілля Росії.

      Як виявилося, французи теж не в захваті від примхливої Москви. Тож саме вони запропонували збільшити розміри інвестицій в атомну енергетику нової генерації, створити нову мережу резервних газопроводів і газосховищ, уніфікувати систему загальноєвропейських правил щодо стратегічних резервних запасів газу та перепрофілювати частину європейських фондів на альтернативні джерела енергії; особливо ж було наголошено на ролі вугілля. Ця пропозиція зустріла велику зацікавленість у сусідній нам Польщі, адже саме вона може похвалитися найбільшими в ЄС (після Франції) покладами бурого вугілля. Підтримати французькі ініціативи поляків закликав Луї Мейяр, генеральний директор з питань енергетики міністерства економіки Франції. Він зазначив, що енергетична політика членів ЄС, поза сумнівами, повинна бути більш скоординованою, а початком має стати спільна концепція прогнозів попиту. Саме це, на думку Мейяра, може підштовхнути переосмислення шляхів отримання нових енергоносіїв.

      Уже на початку березня Єврокомісія збирається укласти в єдине ціле — так звану «Зелену книгу» — стратегію нової європейської енергетичної політики безпеки. Одним з ініціаторів у цьому питанні виступає Польща. Зокрема, під патронатом президента РП Леха Качинського перебуває план колективної енергетичної безпеки ЄС, лейтмотивом якого є спільний захист спільних інтересів. У кулуарних розмовах депутатів пропрезидентської партії «Право і справедливість» він дістав назву «Енергетичного НАТО». Деталі цього «пакту» тримаються в таємниці, але зрозуміло, що він мав би гарантувати країнам-учасникам союзницьку підтримку в разі енергетичної блокади. Враховуючи останні події, «умовний агресор» очевидний — Росія. Цей план має бути представлений на зустрічі міністрів закордонних справ напередодні березневого економічного саміту ЄС.

      Для нас важливо, що Європа готова захищати не лише себе. Як повідомив «Газеті виборчій» Конрад Шиманський, депутат Європарламенту від партії «Право і справедливість», «важливо, щоб підставою нового плану було міжнародне право і щоб він виходив також за межі ЄС і включав Україну, Грузію та Молдову. Цей енергетичний союз повинен мати власні структури і керівництво, які б діяли окремо від єесівських».

ДО РЕЧІ

      Про те, наскільки серйозно сприймають проблему енегетичної залежності в ЄС, свідчить останнє соціологічне опитування, проведене фірмою «Євробароментр». Згідно з його результатами, 47 відсотків європейців прагнуть, щоб головні рішення, пов'язані з енергетичною безпекою, ухвалювалися на рівні Євросоюзу, і тільки 37 відсотків бажають залишити це питання в компетенції національних урядів.