«Мойсей». Друге пришестя

      «Мойсей», який з відомих причин десятиліттями нудився на маргінесі української літератури — ну не любила радянська влада твори про вождів, що готові вести свій народ із рабства, — сьогодні наче отримує борг від нащадків Каменяра. У 2001 році однойменну оперу поставили у Львівському оперному театрі імені Соломії Крушельницької. Прем'єра була приурочена до візиту Папи Римського Івана Павла ІІ, який не лише благословив виставу, а й підтримав її фінансово. Львівського «Мойсея» бачили та слухали в Івано-Франківську, Києві, Варшаві... Своїм же «Мойсеєм» Київ зрефлексував на не менш важливу й знакову подію: у 2006-му виповнюється 150 років із дня народження Івана Франка. Власне, з цієї дати і розпочав свою вітальну промову гуманітарний віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко, який разом із міністром культури Ігорем Ліховим прийшов привітати Національну оперу з прем'єрою «Мойсея».

      «Мені приємно, що саме цією постановкою ми розпочинаємо відзначати 150-річчя Івана Франка, — сказав Кириленко. — Урядовий комітет з питань гуманітарної та соціальної політики має великі плани заходів, присвячених цій даті. І всі ці заходи підтверджені реальними грошима — це понад шість мільйонів гривень. Постать Франка — геніальна, талант постановників — великий, а знання про Франка варто отримувати й у такій високоестетичній формі». Для цього, за словами В'ячеслав Кириленка, і львівський, і київський «Мойсеї» поїдуть у гастрольний тур Україною. Ігор Ліховий також погодився з тим, що цей рік для України має пройти під знаком Івана Франка, «одного з духовних батьків нації, який належить не лише Україні, а й Європі та світові».

      Режисер-постановник «Мойсея»  Анатолій Солов'яненко до цього проекту мав у Національній опері кілька помітних вистав. Серед них — поновлення режисерської інтерпретації «Лючії ді Ламмермур», яку ставила ще Ірина Молостова, власні постановки опер «Паяци», «Царева наречена»... Ставив у Донецькому оперному («Севільський цирульник»), був режисером загальнодержавних та міжнародних мистецьких заходів. Iз Солов'яненком-молодшим до роботи над оперою стали також композитор Мирослав Скорик, який разом із Богданом Стельмахом є автором лібрето, диригент-постановник Іван Гамкало, художник Марія Левитська, хормейстер Лев Венедиктов.

      «Мойсей» у Національній опері — наочний приклад того, що гармонія мусить і має бути багатовимірною. У цій виставі присутні кінематограф (на екрані — ілюстрації та хроніка з історії України), балет (балетмейстер-постановник — Аніко Рехвіашвілі), вокальні партії — сольні та хорові (солісти — Сергій Мегера, Ігор Мокренко, Петро Приймак, Тарас Штонда та інші). Звісно — глибинна поезія, історія, філософія, які Франко залишив усім, для кого Україна була і буде не просто точкою на мапі. Як завжди, дуже точною і образною є сценографія  Марії Левитської. Художниця «намалювала» гори, дуже схожі на ландшафти Синайської пустелі. Але коли ці вершини підсвічуються — перед очима постають нічні пейзажі мегаполісів, де також не завжди можна відразу знайти правильний шлях, а зрада і підлість зустрічаються ледь не на кожному кроці.

      Разом iз стартом року Франка в Україні є в цій події ще один дуже важливий момент: поповнення україномовного оперного репертуару. Навіть із появою «Мойсея» факт залишається фактом: великою рiдкiстю для сучасного театру продовжує бути опера  українською мовою.