«Пили горілку до ізволу, І їли бублики, кав'яр...»

      Таки що не кажіть, а Іван Котляревський був ще той гурман, бо жоден лист, який приходить до нас на літконкурс, не обходиться без двох-трьох цитат із класика. Ось і Валентина Йосипівна Пальонна із Нових Санжар, що на Полтавщині, прислала нам кілька витягів із «Енеїди» Котляревського (один із них і став заголовком цієї замітки). «Просільне з ушками, з грінками,/ І юшка з хляками, з кишками,/Телячий лизень тут лежав...» Закрадається думка, що наш шановний класик міг би стати шеф-кухарем у якомусь достойному закладі.

      А ось другий наш класик, Квітка-Основ'яненко: «Ходив наш Пархім по базару, вибирав, прицінювався... Вже він і гречаники, і горохвяники, і млинці, і буханці, і пиріжки торгував, кидався і на мочені кислиці, і на калені горіхи, і на медяники... («Пархімове снідання»). І цей письменник знався-таки на сій справі, бо як читаєш уривок із його «На пущання — як зав'язано», то й думаєш, як би гастриту не зажити собі: «Кулина поставила перед ним макотреть вареників та повнісіньку миску млинців,.. борщ з сулою мудрий, сметанкою засмажений, каша тобі пшоняна так і плава у маслечку, локшина у молоці, галушечки на яєчках, та теж з молоком, тараня у маслечку напряжена та молочной каші півмакітри». За цими творами просто-таки можна вивчати старовинну українську кухню.

      Проте наша шановна читачка чудово знає не лише українську літературу, а й приводить витяги з «Піноккіо» Карло Колоді, і з «Дванадцяти стільців» Ільфа і Петрова. А ось цікава цитата із Михайла Булгакова: «Так, було, було!.. Пам'ятають ще московські старожили знаменитого Грибоєдова! Що відварні порційні судачки!.. А стерлядь, стерлядь у сріблястій каструльці, стерлядь шматками, перекладеними раковими шийками і свіжою ікрою? А яйця-кокот із шампіньйоновим пюре у чашечках? А філейчики із дроздів? З трюфелями? А перепілки по-генуезьки?» (Тут і далі редакційний переклад).

      Чудово знався на українській старовинній кухні й наш земляк — Микола Гоголь. Ось яскрава ілюстрація українського застілля зі «Старосвітських поміщиків»: «Ось це грибки з чебрецем, це з гвоздиками і волоськими горіхами... Ось це зі смородиновим листом і мускатним горіхом! А ось великі трав'янки: я їх ще перший раз відварювала в оцеті... В маленькій діжечці насамперед потрібно розіслати дубове листя і потім посипати перцем і селітрою та покласти ще що буває на нечуй-вітрі цвіт і хвостиками розіслати вверх. А ось це пиріжки! Це пиріжки із сиром! Це з урдою*! А ось... із капустою і гречаною кашею». (Хай вибачить мені класик за довільний переклад).

      Продовжує тему «Старосвітських поміщиків» та їхнього життя-буття Ольга Федорівна Лук'яненко з Боровичів Маневицького району Волинської області. «Згадайте славну Пульхерію Іванівну, так у неї не настої, а лікарство!» — пише вона і далі наводить цитату: «Ось це — горілка, настояна на деревії та шалфеї. Якщо у кого болять лопатки чи поперек, то дуже помагає. Ось ця — на золототисячнику: якщо у вухах дзвенить і по обличчі лишаї робляться, то дуже помагає. А ось ця — перегнана на персикових кісточках: ось візьміть чарку — який чудовий запах. Якщо хтось, встаючи з ліжка, вдариться об край шкапа і наб'ється на лобі гуля, то варто лише одну чарку випити перед обідом — і все як рукою зніме...»

      Не забула Ольга Федорівна і про іншого літературного героя з «Мертвих душ» Гоголя — Чичикова. От уже хто-хто, а він любив попоїсти: «Хазяїн замовляв кухару рішучий обід. І як замовляв. І губами підсмоктував, і причмокував. «Та кулеб'яку зроби на чотири кути. В один кут поклади ти мені щоки осетра та вязігу, в другий запусти гречаної кашки, та грибочків з цибулькою, та молоків солодких, та мізків, та щоб з одного боку, розумієш, вона зарум'янилася, а з другого пусти її полегше. Та зісподу-то, зісподу пропечи її так, щоб розсипалася, щоб усю її пройняло, знаєш, соком, щоб і не відчув її в роті — як сніг би розтанула».

      Також пані Лук'яненко надіслала багато цитат із «Енеїди» Котляревського, але ми його цитували вже вдосталь. А ще наша читачка запросила до себе в гості й пообіцяла пригостити. Якщо так, як у Гоголя, то ми подумаємо!

      Узагалі перше враження від листів, що надійшли на конкурс, — українці не здають позицій нації, що любить читати. Такої кількості цитат із різноманітних творів я не очікувала. Проте, шановні, хто ще не надіслав нам листи, поспішайте, цікаві призи від нашого спонсора чекають на вас, і ви зможете й надалі удосконалюватися в інтелектуальному плані, адже наш спонсор — «Книга поштою».

      * Треба віддати належне Миколі Васильовичу — його знання української кулінарії просто вражає. Урда — це страва з конопляного сім'я. Злегка підсмажене конопляне насіння товкли і розтирали в макітрі, заливали окропом, вимішували, щоб отримати «пісне» молоко, проціджували і ставили на вогонь. При кипінні на поверхні утворювалася жовтувата піна, яку знімали ополоником-шумівкою і використовували як начинку до пирогів і вареників.