Андрій Макаревич обрав тактику не так приваблювати глядачів цікавими кулінарними рецептами, як відомими й непересічними гостями студії. У той час, коли гість програми готує (а інколи просто намагається відтворити те, чого його поспіхом навчила, скажімо, дружина перед походом «в ефір»), Макаревич «розкручує» візитера на якусь байку чи історію з життя-буття зірки, і ми не так слідкуємо за процесом приготування їжі, як за розповіддю гостя. (На жаль, зараз цю передачу вестиме Іван Ургант — кулінар-дилетант). Борис Бурда обрав іншу тактику. Він доволі самодостатня людина, щоб запрошувати ще когось на свою передачу. Кожну вільну секунду ефіру він заповнює розповіддю про країну, страву з національної кухні якої він готує, про її самобутність, традиції тощо. І це вже само собою цікаво. Інші передачі-посестри не такі яскраві й інформаційно насичені, проте є серед них одна, яка підкуповує своєю щирістю і безпосередністю, — «Їмо вдома» Юлії Висоцької.
Як актрису Юлю мало хто знає, більше — як дружину Андрона Кончаловського, а тепер ще й як ведучу доволі-таки цікавої кулінарної програми. Цікавої саме з того погляду, що у її ведучої немає жодного натяку на акторство, на саморекламу чи самохизування. У неї приготування їжі — це не спосіб виживання, не рабська праця на кухні, а можливість показати своїм домашнім, наскільки ніжно ви їх любите, піклуєтеся про них. А ще — створити домашній затишок, коли у вашій господі пахне свіжими пирогами і відчувається атмосфера справжнього дому.
Юлія Висоцька не зупинилася лише на телепередачі. Мабуть, її (програми) популярність дала їй упевненість, що і книжка, яку Юлія видала на початку цього року у видавництвi «ЭКСМО», буде користуватися таким самим попитом. Авторка пише, що, звісно, не варто зациклюватися лише на кухні, адже сучасні жінки такі зайняті і на роботі, і в різноманітних громадських проектах, ведуть активне соціальне життя. Для цього стануть у пригоді такі «помічники», як напівфабрикати, заморожені продукти. Проте бодай кілька разів на тиждень, чи хоча б на вихідні, приготуйте сімейний обід, зберіть усіх домашніх за столом. Це допоможе зберегти в сім'ї атмосферу тепла, доброзичливості, не побоюсь цієї фрази — «чуття єдиної родини».
Тож пропоную вашій увазі варіант обіду від Юлії Висоцької.
Такий салат завжди подають наприкінці трапезування або ж він ненав'язливо стоїть край столу поряд з основною стравою. Складається він із різноманітних трав, заправлених олією, обов'язково перцем, сіллю й оцтом (яблучним, винним, інколи бальзамічним). Отже, базовий салат: 2 пучки салату (будь-якого сорту), 1 невеличка червона солодка цибулина, 50 г винного оцту.
Заправка: 6 ст. л. олії (бажано оливкової), 2 зубці часнику, невеличкий пучечок м'яти, 2 ст. л. гірчиці (хто яку любить, хоча потрібна діжонська), сіль, свіжозмелений перець.
Цибулину порізати кільцями, замочити в оцті на 10 хв.
Листя салату нарізати великими шматками (краще порвати руками), викласти в глибоку салатницю, полити заправкою.
Готуємо заправку. Зубчики часнику видушити крізь часникодавку (можна дрібно посікти). М'яту дрібно порізати. Гірчицю розвести оцтом, що залишиться після того, як зцідимо цибулю, додати олію, сіль, перець.
На перше я не стала вибирати у Юлії борщ, адже будь-яка українка варить його, гадаю, набагато краще, про гаспачо я вже писала, тож будемо готувати
500 г очищеного гарбуза, 1 цибулина, 50 г масла, 2 ст. л. олії, 100 г твердого сиру на кшталт «Швейцарського», 2 лаврових листочки, 200 мл жирних вершків, дрібка січеної свіжої кіндзи, 1,5 л овочевого бульйону, сіль, білий мелений перець.
Розігріти велику каструлю, влити туди олію, додати масло. Цибулю обчистити, дрібно посікти і вкинути до каструлі, обжарювати до прозорості, але не доводити до золотистого кольору. Покласти туди ж натертий гарбуз і тушкувати разом із цибулею з хвилину, постійно помішуючи. Далі влити киплячий бульйон, посолити, поперчити і варити, доки гарбуз не буде готовий (20-30 хв.) Готовий гарбуз збити в блендері, доливаючи поступово бульйон (можна просто перетерти крізь волосяне сито).
Перед подачею суп підігріти, додати посічену зелень, натертий сир. Якщо ви любите густі супи, можна натерти відвареної картоплі.
1,8 кг телятини з кісточкою, 2 ст. л. борошна, 3 ст. л. олії, 4 ст. л. масла, 2 стеблини селери, 2 зубці часнику, 2 середні цибулини, 300 мл білого сухого вина, сіль, перець.
М'ясо обваляти в суміші борошна, перцю та солі. Розігріти олію і масло, обсмажити в ній м'ясо з усіх боків до золотистого кольору, а потім вийняти його з пательні.
Селеру, цибулю і часник почистити, дрібно посікти і підсмажити на решті жиру впродовж 10 хв. Покласти м'ясо до смажених овочів і влити вино. Тушкувати під закритою кришкою не менше 2 годин.
М'ясо подавати з будь-яким салатом. На другий день холодне воно буде ще смачніше (перевіряла — факт).
Його можна напекти побільше і зберігати у скляному герметичному контейнері (бо таке печиво сильно вбирає вологу. — Авт.)
100 г м'якого вершкового масла, 1 яйце, 0,5 скл. цукрової пудри, 0,5 скл. коричневого цукру, 100 г борошна, кілька крапель ванільної есенції, 2 жмені родзинок, 0,5 скл. вівсяних пластівців («Геркулесу»).
Вимішати масло, цукор і пудру. Яйце збити і ввести в отриману масу. Влити туди ж півсклянки теплої води, додавши до неї ванільну есенцію, потім додати борошно, пластівці, родзинки, ретельно вимішати.
Деко застелити папером для випікання, змазати його маслом. Викласти столовою ложкою тісто на папір на віддалі 3 см один від одного, розпластати його. Випікати 15-20 хв. у розігрітій духовці (180—200 градусів).
Невеликий пучок м'яти, 2-3 корінчики обчищеного свіжого імбиру (завбільшки з великий палець), 1 ст. л. меду, 1 л окропу.
Усі інгредієнти покласти в термос і залити окропом. При подачі обов'язково процідити.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
